Іменем України
03.03.10 Справа №26/240/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімовій Т.М.,
представники сторін не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційні скарги Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (м. Запоріжжя), Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Маркет» (м. Севастополь), Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Віко» (м. Київ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс» (м. Київ)
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.12.2009 р. у справі № 26/240/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомпоненти», м. Київ,
до відповідачів:
1) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області, м. Запоріжжя,
2) Державний департамент України з питань виконання покарань, м. Київ,
про зобов'язання вчинити певні дії (розірвати договори),
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.12.2009 р. у даній справі (суддя Юлдашев О.О.) задоволено заяву про забезпечення позову, заборонено Державному департаменту з питань виконання покарань виконувати зобов'язання за Договором № 1 від 17.02.2009 року, укладеного з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Віко», в тому числі здійснювати всі дії, пов'язані з оплатою вищезазначеного договору; виконувати зобов'язання за Договором № 79 від 16.09.2009 року, укладеного з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Віко», в тому числі здійснювати всі дії, пов'язані з оплатою вищезазначеного договору; виконувати зобов'язання за Договором № 45 від 30.03.2009 року, укладеного з ТОВ «Модекс» в тому числі здійснювати всі дії, пов'язані з оплатою вищезазначеного договору; виконувати зобов'язання за Договором № 46 від 31.03.2009 року, укладеного з ТОВ «Рудана», в тому числі здійснювати всі дії, пов'язані з оплатою вищезазначеного договору; виконувати зобов'язання за Договором № 3 від 17.02.2009 року, укладеного з ТОВ «МК-Маркет», в тому числі здійснювати всі дії, пов'язані з оплатою вищезазначеного договору.
Ухвала суду мотивована ст.ст. 66, 67 ГПК України, Роз'ясненнями ВАСУ від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання застосування заходів по забезпеченню позову» та обґрунтованістю вказаних заявником підстав для застосування заходів по забезпеченню позову.
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (відповідач-2), ТОВ «ВКФ «Віко», ТОВ «Модекс», ТОВ «МК-Маркет» звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду. ТОВ «МК-Маркет» просить скасувати ухвалу суду в частині заборони виконувати зобов'язання за Договором № 3 від 17.02.2009 року, укладеного з ТОВ «МК-Маркет», в тому числі здійснювати всі дії, пов'язані з оплатою вищезазначеного договору.
Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області вважає ухвалу суду такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач-2 вказує, що до цього часу копія позовної заяви на адреси відповідачів не надходила. Також, зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 86 ГПК України.
ТОВ «МК-Маркет» в апеляційній скарзі вказує, що ухвалюючи оспорюваній судовий акт (ухвалу), господарський суд вийшов за рамки предмету спору та порушив тим самим права ТОВ «МК-Маркет», яке не являється учасником процесу. Товариство вважає, що забезпечення позову у такий спосіб, як заборона виконувати договір, укладений із відповідачем-1, по оплаті поставленого товару, наносить збитки ТОВ «МК-Маркет».
ТОВ «ВКФ «Віко» вважає, що винесена судом ухвала про забезпечення позову не мотивована із посиланням на норми законодавства, в чому саме полягає правовий зв'язок між предметом позову та заходами забезпечення позову, а також в чому полягає ускладнення чи неможливість виконання рішення господарського суду. До того ж, зазначає заявник, оскаржувана ухвала стосується безпосередньо прав та обов'язків заявника скарги (ТОВ «ВКФ «Віко»), при цьому ТОВ «ВКФ «Віко» не було залучено до участі у справі, що є підставою для її скасування згідно з п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України. Крім того, застосування таких заходів, як заборона виконувати зобов'язання за договором, призводить до блокування нормальної господарської діяльності підприємства та завдає заявнику матеріальної шкоди.
ТОВ «Модекс» в своїй апеляційній скарзі наводить доводи та підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду ідентичні доводам, викладеним в апеляційній скарзі ТОВ «ВКФ «Віко».
Ухвалами Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2010 р. апеляційні скарги прийняті до провадження, об'єднані для сумісного перегляду, слухання справи призначено на 03.03.2010 р.
Відповідач-1 надіслав лист № 14-882/мц від 18.02.2010 р., в якому повідомив про припинення провадження у даній справі, у зв'язку із відмовою позивача від позову, заходи, застосовані ухвалою господарського суду від 17.12.2009 р. про забезпечення позову скасовані.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 534 від 03.03.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів: Шевченко Т.М. (головуючий, доповідач), Кагітіна Л.П., Хуторной В.М. Зазначено колегією справу прийнято до свого провадження.
Сторони та заявники апеляційних скарг своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, повноважних представників не направили. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги та належне повідомлення сторін про слухання справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
По закінченні судового засідання було прийнято постанову.
Відповідно до ст.ст. 99, 101, 106 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвалу) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційні скарги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з обставин справи, ТОВ «Автокомпоненти» звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області та Державного департаменту України з питань виконання покарань про зобов'язання відповідача-2 розірвати Договір № 1 від 17.02.2009 року, укладений з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Віко», Договір № 79 від 16.09.2009 року, укладений з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Віко», Договір № 45 від 30.03.2009 року, укладений з ТОВ «Модекс», Договір № 46 від 31.03.2009 року, укладений з ТОВ «Рудана», Договір № 3 від 17.02.2009 року, укладений з ТОВ «МК-Маркет».
Одночасно із позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову (а.с.38), в якій позивач просив заборонити відповідачу-2 виконувати зобов'язання за вказаними договорами, в тому числі здійснювати всі дії, пов'язані з оплатою вищезазначених договорів.
Господарським судом заява позивача була задоволена, з посиланням на обґрунтованість вказаних позивачем підстав для застосування заходів до забезпечення позову.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що в нього є достовірна інформація, яка свідчить про вжиття відповідачем-2 всіх можливих заходів для не погашення заборгованості перед позивачем. Позивач вважає, що виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за вказаними договорами перед іншими контрагентами по оплаті товару створює загрозу до невиконання ним зобов'язань перед позивачем.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального Кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Статтею 67 ГПК України встановлені заходи по забезпеченню позову, перелік яких є вичерпним.
Згідно з п. 3 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94р. №02-5/611 (з змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
При зверненні сторони у справі з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а господарський суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Слід також враховувати роз'яснення, викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме: суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду при задоволенні позову, з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам.
Отже, необхідною умовою для застосування заходів забезпечення позову повинна бути наявність у суду достатньо обґрунтованих і очевидних підстав вважати, що застосування таких заходів є доцільним і таким, що відповідає заявленим позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, такого: наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі повного або часткового задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів у випадку повного або часткового задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення позову ухвалою господарського суду було заборонено відповідачу-2 виконувати зобов'язання за спірними договорами, укладеними з іншими контрагентами (ТОВ «ВКФ «Віко», ТОВ «Модекс», ТОВ «МК-Маркет»), в тому числі здійснювати оплату за цими договорами.
Колегія суддів вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає приписам ст.ст. 66, 67 ГПК України, фактично порушує права тих осіб, відносно яких він вживається, обмежуючи нормальну господарську діяльність цих суб'єктів, а доводи щодо застосування саме такого заходу забезпечення позову не ґрунтується, ані на нормах права, ані на фактичних обставинах, з якими закон пов'язує необхідність застосування тих чи інших засобів забезпечення позову.
В оскаржуваній ухвалі суду не надано оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, імовірності утруднення виконання або створення загрози виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Також, відсутнє посилання на будь-які докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову та з огляду на які суд дійшов висновку про необхідність застосування приписів ст. 67 ГПК України.
Не можна вважати, що зазначені заходи направлені на забезпечення майнових прав та інтересів позивача, оскільки не відповідають обставинам справи та положенням ст.ст. 66, 67 ГПК України, більш того, обмежують господарську діяльність осіб, яким адресований такий спосіб забезпечення позову.
За наведених обставин, з урахуванням зазначених норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність правових підстав для застосування саме такого засобу забезпечення позову, як заборона відповідачу-2 виконувати зобов'язання за договорами, укладеними з третіми особами, в тому числі щодо здійснення оплати за цими договорами.
Разом з тим, господарським судом прийнято рішення (ухвалу) відносно прав та обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі, що є окремою підставою для скасування судового акту на підставі п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України. Так, ухвала суду безпосередньо стосується прав та інтересів ТОВ «ВКФ «Віко», ТОВ «Модекс», ТОВ «МК-Маркет», які являються сторонами спірних договорів купівлі-продажу (поставки), оскільки застосований господарським судом спосіб забезпечення позову забороняє відповідачу-2 виконувати договори, укладені з цими особами, в тому числі проводити оплату на користь цих осіб.
З огляду на викладене, колегія судів вважає, що господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для прийняття відповідних заходів щодо забезпечення позову, невірно застосував норми процесуального, тому оскаржувана ухвала господарського суду про забезпечення позову не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню.
Колегія суддів враховує те, що господарським судом, ухвалою від 11.01.2010 р. прийнято відмову від позову та провадження у справі припинено, а ухвалою від тієї ж дати скасовано заходи до забезпечення позову, застосовані оскаржуваною ухвалою від 17.12.2009 р., втім незважаючи на це, виходячи з приписів ст. 101 ГПК України, апеляційна інстанція зобов'язана перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного судового акту на момент його винесення, в даному випадку ухвали про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (м. Запоріжжя), Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Маркет» (м. Севастополь), Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Віко» (м. Київ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс» (м. Київ) задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.12.2009 р. у справі № 26/240/09 скасувати.