Провадження № 22-ц/803/789/19 Справа № 205/6011/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Мовчан О.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Категорія 24
19 червня 2019 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря - Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпрообленерго” до ОСОБА_1 про відшкодування збитків
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2018 року,-
14 серпня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь вартість спричинених збитків у розмірі 10 395,76 грн., що утворились в наслідок протиправних дій відповідача. Позовна заява мотивована тим, що під час проведення представниками позивача технічної перевірки стану електричних приладів обліку і електроустановок у відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , що проводилась 06.10.2014р., виявлено самовільне підключення після відключення поза приладом обліку, фаза з клеми ввідної магістралі в щитовій під'єднана поза приладом обліку через автомат, електроенергія споживається, але приладом обліку не враховується (а.с.2-3).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпрообленерго” до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» (рахунок № НОМЕР_1 в ОПЕРО філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк»; МФО 305482) 10 395,76 грн.
Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.132-134).
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.140-148).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Судом 1 інстанції встановлено, що під час проведення представниками позивача технічної перевірки стану електричних приладів обліку і електроустановок за адресою: АДРЕСА_1 , що проводилась 06.10.2014 року, працівниками позивача виявлено самовільне підключення після відключення поза приладом обліку, фаза з клеми ввідної магістралі в щитовій під'єднана поза приладом обліку через автомат, електроенергія споживається, але приладом обліку не враховується.
Представниками ПАТ “ДТЕК Дніпрообленерго” в присутності ОСОБА_1 06.10.2014 року було складено акт Н № 103575 про вищевказане порушення, в якому відповідач власноручно розписався, будь-яких заперечень, щодо факту самовільного підключення на зазначив (а.с.7).
29.10.2014 року відбулось засідання комісії з розгляду акта про порушення Н №103575 від 06.10.2014 року, якою встановлено правомірність його складення та відповідно до п. 3.5 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ 04.05.2006 року № 562 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006р. № 782/12656 (надалі - Методика), проведено розрахунок вартості електроенергії, необлікованої внаслідок порушення Правил, за період з 01.06.2014 року по 06.10.2014 року на суму 10 395,76 грн. (а.с.6).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що факт порушення відповідачем, як споживачем, правил користування електричною енергією, а саме безоблікове споживання електричної енергії шляхом самовільного підключення до мереж енергопостачальника після відключення від приладу обліку, знайшов своє підтвердження, що спричинило ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» збитки на суму 10 395,76 грн., які і підлягають стягненню із відповідача.
Вказані висновки суду зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права.
Так, згідно зі ст. 3 Закону України “Про електроенергетику” відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Взаємовідносини між громадянами (фізичними особами споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками, в тому числі порядок укладення договорів та порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, регулюються відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 26.07.1999 р. За № 1357.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Хоч у ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати спожитих послуг у повному обсязі.
Відповідно до п. 11 Правил користування електричною енергією для населення (чинних на час ухвалення рішення), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, відповідальність за збереження приладів обліку, встановлених у квартирі, на інших об'єктах споживача, та пломб на них несе споживач.
Відповідно до п. 42 Правил (чинних на час ухвалення рішення) споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно з п. 53 Правил (чинних на час ухвалення рішення) у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушення в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і без приладів обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Перевіряючи зазначене рішення, колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність факту порушення в діях відповідача, оскільки на підставі п. п. 11, 42, 48 Правил споживач несе відповідальність відповідно до умов договору та Правил.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що він не знає, хто підключив його квартиру до електромереж після відключення, як на підставу звільнення його від відповідальності за таке підключення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до п. 42 Правил користування електричною енергією для населення (чинній на час ухвалення рішення), саме споживач електроенергії несе відповідальність за її споживання поза об'єктом обліку електроенергії, якою після неправомірного підключення користувався відповідач.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що п. 42 Правил користування електричною енергією для населення (чинних на час ухвалення рішення) не стосується позовних вимог, які заявлені до нього, оскільки засіб обліку знаходиться не в квартирі, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з того, що в п. 42 Правил користування електричною енергією для населення, зазначено, що побутовий споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати збереження засобів обліку і пломб на них у разі розміщення засобу обліку в квартирі або на іншому об'єкті побутового споживача.
Окрім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у договорі на споживання електричної енергії від 2003 року вказано номер лічильнику електроенергії СОИ 0416312, а в акті про правопорушення зазначено НІК 2102-01 НОМЕР_2 , як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки як вбачається з особової картки, заведеної за адресою проживання відповідача, старий лічильник електроенергії у 2012 році було замінено лічильником НІК 2102-01№ 5220274 (а.с.10).
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що він не підписував зазначений акт, оскільки такі доводи не спростовують обставини, викладені в акті, факт порушення правил користування електроенергією та правильність проведеного розрахунку збитків. Також таке твердження спростовується матеріалами справи, а саме: актом Н № 103575 ПАТ «ДТЕК Дніпрооблеенерго» від 06.10.2014 року року на якому міститься підпис відповідача та підписи трьох представників енергопостачальника (а.с.7).
Також колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що під час розгляду справи в суді 1 інстанції йому не роз'яснювалось право звернутись до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки таке посилання спростовується матеріалами справи, а саме журналом судового засідання від 14 листопада 2017 року (а.с.95 зворот).
Апелянт під час розгляду справи не скористався наданими йому правами, не обґрунтував заперечення проти позову та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, оскільки згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права та обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: