Провадження № 22-ц/803/781/19 Справа № 189/145/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Пустовар О.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Категорія 27
19 червня 2019 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Каратаєвої Л.О., Деркач Н.М.
за участю секретаря - Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк”
на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2016 року,-
05 лютого 2016 року позивач ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог, посилався на те, що 20 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 95 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 20 липня 2012 року. У встановлений договором строк відповідач зобов'язання не виконала, в зв'язку з чим станом на 24 січня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 138 269 грн 34 коп. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно заборгованість по кредитному договору від 20 липня 2007 року в розмірі 138 269 грн 34 коп. В порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 26 січня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 524 329 грн 95 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 75 872 грн 53 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 190 497 грн 67 коп.; пеня - 257 959 грн 75 коп. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 138 269 грн 34 коп., яка була стягнута за рішенням суду, різниця становить - 386 060 грн 61 коп.; а також штрафи відповідно до пункту 6.6 договору: штраф (фіксована частина) - 250 грн 99 коп., штраф (процентна складова) - 19 303 грн 03 коп.На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 405 613 грн 64 коп. (а.с.2-3).
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2016 року позов у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (а.с.118-120).
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ “ПриватБанк” подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 60-61).
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ “ПриватБанк” - відхилено, рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2016 року - залишено без змін (а.с.80-81).
Постановою Верховного Суду від 06 березня 2018 року, касаційну скаргу ПАТ КБ “ПриватБанк” задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.118-121).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Банк з відповідним позовом до суду з вимогами про стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, не звертався, а підстави для задоволення заявлених вимог - відсутні.
Однак, із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів в повній мірі не погоджується.
Так, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Разом із тим за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики на час дії договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Верховним Судом у Постанові від 06 березня 2018 року наголошено, що зобов'язання за договором підлягають виконанню, а по спірному договору воно не виконано боржником, а отже рішення суду від 16.02.2012 року про стягнення заборгованості станом на 24.01.2011 року не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, то підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції та проценти за кредитом у межах строку позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що 20 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 95 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 20 липня 2012 року.
У встановлений договором строк відповідач зобов'язання не виконала, в зв'язку з чим станом на 24 січня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 138 269 грн 34 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 78 022 грн 53 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 39 880 грн. 09 коп.; пеня - 13 544 грн 37 коп., а також штрафи відповідно до пункту 6.6 договору: штраф (фіксована частина) - 250 грн; штраф (процентна частина) 6 572 грн 35 коп.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно заборгованість по кредитному договору від 20 липня 2007 року в розмірі 138 269 грн 34 коп.
Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що відповідач не виконує зобов'язання за договором кредиту, заборгованість не сплачує. Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року станом на 26 січня 2016 року у розмірі 524 329 грн 95 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 75 872 грн 53 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 190 497 грн 67 коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 257 959 грн 75 коп. За вирахуванням суми боргу у розмірі 138 269 грн 34 коп., що стягнуто за рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2012 року.
Врахувавши зміст постанови Верховного Суду від 06 березня 2018 року, для перевірки доводів апеляційної скарги та з'ясування складових суми заборгованості, яку просить стягнути позивач, судом апеляційної інстанції була винесена ухвала від 16 січня 2019, якою витребувано належним чином завірені докази у АТ КБ “ПриватБанк” а саме: детальний щомісячний розрахунок заборгованості по кредитному договору № 207039 від 20 липня 2007 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 (із зазначенням періоду та сум нарахованої заборгованості по кожній її складовій окремо, та сум, внесених на виконання договору з зазначенням відомостей щодо зарахування конкретних сум на погашення конкретних платежів); витяг з рахунку щодо руху коштів по кредитному договору № 207039 від 20 липня 2007 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 ; інформацію щодо виконання рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2012 року по справі №2-320/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості станом на день надання відповіді; у разі виконання судового рішення - надати інформацію про те, в якому розмірі та на погашення яких платежів зарахована сума, сплачена за судовим рішенням (а.с.139).
Позивачем зазначену ухвалу не виконано, витребувані докази суду ані не направлено, ані представником позивача в судовому засіданні не надано, що позбавляє апеляційний суд можливості встановити дійсні обставини справи, перевірити правові підстави звернення до суду з позовом та відповідність й узгодженість нарахованої суми заборгованості, за який період виникла така заборгованість, та з чого вона складається (складові частини заборгованості та її період).
Отже, позивач не скористався наданими йому правами, не обгрунтував доводи апеляційної скарги, та не обґрунтував свої позовні вимоги, не надав суду доказів на їх підтвердження, оскільки згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити правові підстави звернення позивача до суду з даним позовом та обґрунтованість позовних вимог, відповідність нарахованої заборгованості умовам договору, її розмір, складові частини та період за який вона нарахована.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до роз'яснень, наданих в п.19 Постанови Пленуму ВСУ “Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку ” № 12 від 24.10.2008 року, підлягає зміні в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову, з вище вказаних підстав.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк” - задовольнити частково.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: