Іменем України
24.02.10 Справа №2/3639/21114
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Лолі Н.О.,
представники сторін не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Гераброни, Німеччина,
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.12.2009р. по справі № 2/3639/21114
за заявою: ОСОБА_1, м. Гераброни, Німеччина,
до Товариства з обмеженою відповідальністю колективної виробничо-комерційної фірми «Славутич», м. Генічеськ Херсонської області,
про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,
ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Славутич» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу ВКС № 783185 від 13.02.2008р., ВКС № 783184 від 13.02.2008р., ВКЕ № 966629 від 06.03.08р., ВКІ № 834950 від 28.03.08 року.
Господарський суд Херсонської області ухвалою від 15.12.2009 року (суддя Скобєлкін С.В.) повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п.п. 2, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального Кодексу України. Ухвала мотивована тим, що учасник товариства не має права на звернення до суду про визнання недійсними договорів, укладених товариством, поза відносинами представництва. Крім того, господарський суд звернув увагу на те, що в провадженні господарського суду Херсонської області знаходиться справа про банкрутство ТОВ КВКФ «Славутич» і справа знаходиться на стадії процедури розпорядження майном.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, ОСОБА_1 звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити для розгляду по суті. Зокрема, позивач вказує, що даний спір є корпоративним та підвідомчий господарському суду. Також зазначає, що безпосередньою підставою подання позову слугує відчуження відповідачем шляхом укладення договорів купівлі-продажу майна, частка якого належить позивачеві, чим порушено її права, як учасника товариства.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.02.2010 р. відновлено строк на апеляційне провадження, апеляційна скарга ОСОБА_1 прийнята до провадження, слухання справи призначено на 24.02.2010р.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 444 від 23.02.2010р. справа передана для розгляду колегії суддів у складі: Шевченко Т.М. (головуючий, доповідач), Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М. Зазначеною колегією справу прийнято до провадження.
Сторони своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, повноважних представників не направили. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги та належне повідомлення сторін про слухання справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Позивач (заявника апеляційної скарги) надіслав письмове клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.
24.02.2010 р. по закінченні судового засідання прийнято постанову.
Відповідно до ст.ст. 99, 101, 106 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвалу) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками. Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам ГПК України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України. Зазначений в статті 63 ГПК України перелік підстав для повернення позовної заяви є вичерпним. Повернення позовної заяви з інших, не передбачених законом підстав, не допускається. Повертаючи позовну заяву, суд зобов'язаний мотивувати підстави повернення.
Повертаючи позовну заяву, господарський суд зазначив, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду відповідно до положень п.п. 2, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Втім, господарським судом взагалі не обґрунтовано підстави та мотиви повернення, з урахуванням поданих позивачем матеріалів позовної заяви.
Стаття 54 ГПК України визначає форму і зміст позовної заяви, яка подається до господарського суду. Згідно з п.п. 2, 5 вказаної статті, позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву без розгляду, якщо у позовні заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила повне найменування сторін та їх поштових адрес.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Як випливає зі змісту позовної заяви, позивач виклав обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та зазначив норми законодавства, на підставі яких заявлені вимоги. Зокрема, позивач зазначає, що відчуження майна товариства, учасником якого вона являється, за спірними договорами, відбулось із порушенням норм чинного законодавства та з порушенням її прав, як учасника товариства. При цьому посилається на норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства».
У зв'язку із цим повернення позовної заяви на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України є також необґрунтованим.
Крім того, слід відмітити, що в пункті 3.3 роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами) вказується на наступне: якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребує ці докази від позивача чи відповідача.
Повертаючи позовну заяву, господарський суд також зазначив п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, відповідно до якого позовна заява повертається у разі порушення позивачем правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суд має право повернути позовну заяву (ст. 58 та п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України).
В даному випадку суд взагалі не обґрунтував в чому полягає неправильність об'єднання позивачем вимог та яким чином це утруднить вирішення спору.
Ще однією підставою повернення позовної заяви було посилання на п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, яким передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
За правилами ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві позовної заяви і доданих до неї документів.
Повертаючи позов на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, господарський суд безпідставно вказує на відсутність доказів направлення відповідачу копії позовної заяви, оскільки до позовної заяви було додано фіскальний чек № 4116 від 11.12.2009 р. на ім'я ТОВ КВК, Генічеськ (а.с.18).
Водночас, як зазначається в пункті 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року № 1155 (далі - Правила), про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
За переконанням колегії суддів, відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки згідно з пунктом 78 названих Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, отже, у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення.
Таким чином, фіскальний чек (квитанція) є доказом надсилання відповідачу копії позовної заяви. У разі виникнення у суду сумнівів щодо достовірності наданих документів або якщо суд дійшов висновку про недостатність такого доказу, то він не позбавлений права витребувати додаткові докази в порядку ст. 38 ГПК України, але не має законних підстав для повернення позовної заяви.
Зазначене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеній в роз'ясненнях від 18.09.97 р. №02-5/289, в п. 3.3 якого йдеться про те, що лише відсутність доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів може бути підставою для повернення позовної заяви.
Підсумовуючи викладене, судова колегія підкреслює, що, повертаючи позовну заяву, господарський суд жодним чином не обґрунтував мотиви її повернення, не зазначив, які саме документи на підтвердження направлення сторонам копії позовної заяви не було подано позивачем, в чому саме полягає неправильність об'єднання позовних вимог і яким чином це перешкоджатиме правильному вирішенню спору.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що господарський суд на стадії порушення провадження у справі не мав права з'ясовувати, в тому числі з посиланням на норми матеріального права або практику Верховного Суду України (Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. та № 9 від 06.11.2009 р.) щодо спірних правовідносин, чи насправді права та інтереси позивача порушені, чи має він право звертатись до суду з відповідним позовом, оскільки такі висновки є передчасними та їх не можливо зробити на цій стадії з дотриманням основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).
Крім того, господарським судом безпідставно зазначено в оскаржуваній ухвалі про наявність у провадженні господарського суду Херсонської області справи про банкрутство ТОВ КВКФ «Славутич», яка знаходиться на стадії процедури розпорядження майном. Судом необґрунтовано яким чином це впливає на вирішення питання про прийняття позовної заяви.
Статтею 63 ПК України передбачений вичерпний перелік підстав повернення позовної заяви, а тому повернення позовної заяви за зазначеними в ухвалі суду підставами є неправомірним.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у господарського суду були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви з посиланням на ст. 63 ГПК України.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання про прийняття позовної заяви, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Гераброни, Німеччина, на ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.12.2009р. по справі № 2/3639/21114 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.12.2009р. по справі № 2/3639/21114 скасувати.
Справу передати на розгляд господарського суду Херсонської області.