Іменем України
12.02.10 Справа №13/413/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. , Зубкова Т.П. , Кагітіна Л.П.
при секретарі Акімовій Т.М.,
за участю представників:
позивача: Андросович Г.Є., довіреність № б/н від 08.06.09;
Вініченко О.В., довіреність № б/н від 23.06.09;
Відповідача: Челак Я.В., довіреність № 10/14061-228 від 11.12.09;
Мажара О.О., довіреність № 10/13957-144 від 31.12.09;
Стрілець О.І., довіреність № 10/13954-141 від 31.12.09;
прокурор Тронь Г.М., посвідчення № 84 від 09.02.10;
від третіх осіб не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
на рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2009 р. у справі № 13/413/09
за позовом: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя,
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя;
третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України, м. Київ,
про стягнення пені у розмірі 5 093 162,70 грн.,
за участю прокуратури Запорізької області,
СДПІ роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі звернулась до господарського суду з позовом до ВАТ «Дніпроенерго» про стягнення пені у розмірі 5 093 162,70 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.11.2009 р. (суддя Серкіз В.Г.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та обґрунтовано тим, що з вимогами про стягнення пені позивач повинен був звернутись до суду у межах справи про банкрутство ВАТ «Дніпроенерго» як конкурсний кредитор, на даний час вимоги, які не були заявлені в строк, визначений у ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вважаються погашеними.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, СДПІ роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (позивач) звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
З підстав, викладених в апеляційні скарзі та поясненнях (від 13.01.2010 р. № 147/10/10-013) заявник вважає, що господарським судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Заявник вказує, що предметом цього позову є пеня, нарахована за несвоєчасну сплату основної суми заборгованості по субкредиту та суми заборгованості по її обслуговуванню, що залишилася непогашеною, в розмірі 5 093 162,70 грн., та підлягає стягненню з боржника в безспірному порядку. Позивач посилається на невірне застосування судом норми ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки вважає, що якщо справа про банкрутство припинена у зв'язку з укладенням мирової угоди і ті вимоги, які не були заявлені, можуть бути предметом окремого позову.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.12.2009 р. апеляційну скаргу СДПІ роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийнято до провадження, слухання справи призначено на 12.02.2010 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 349 від 11.02.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Шевченко Т.М. (головуючий, доповідач), Зубкова Т.П., Кагітіна Л.П. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.
Відповідач (ВАТ «Дніпроенерго») надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову, оскільки сума пені вважається погашеною. Крім того, звертає увагу на те, що умовами договору № 2014-3 від 26.11.1996 р. взагалі не було передбачено нарахування пені за порушення зобов'язання, тому вимоги позивача є безпідставними.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляцій скаргу позивача.
За заявою прокурора, представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. За їх згодою в судовому засіданні 12.02.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Міністерством фінансів України та ВАТ «Дніпроенерго» було укладено договір про надання субкредиту від 26.11.1996 р. № 2014-3 (далі - Договір № 2014-3).
Також, між Міністерством фінансів України, Міністерством палива та енергетики України і ВАТ «Дніпроенерго» було укладено субкредитну угоду від 20.12.2000 р. № 101-04/58 (далі - Субкредитна угода № 101-04/58).
Поданням від 09.09.2009 р. № 40 Управління Державного казначейства у м. Запоріжжі Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області (Держказначейство), за завданням Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області від 07.09.2009 р. № 06.1-19/1594-6273, на підставі ст. 17 Бюджетного кодексу України, та ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», звернулось до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, з вимогою здійснити претензійно-позовну роботу щодо безспірного стягнення з ВАТ «Дніпроенерго» пені за несвоєчасно сплачену заборгованість за субкредитною угодою, укладеною з Міністерством фінансів України в рамках спільного із Світовим банком проекту, в загальній сумі 5 093 162,70 грн.
Стягнення вказаної суми стало предметом розгляду даної справи.
Матеріалами справи також встановлено, що господарським судом Запорізької області відносно ВАТ «Дніпроенерго» було порушено провадження у справі про банкрутство № 5/5/466 (01).
Ухвалою суду від 01.09.2003 р. по вказаній справі, за підсумками попереднього засідання суду, було затверджено реєстр конкурсних кредиторів боржника, з урахуванням визнаних судом вимог конкурсних кредиторів.
Водночас, зі змісту ухвали суду від 01.09.2003 р. вбачається, що Державне казначейство України, відділення у м. Запоріжжі, звернулось до господарського суду з пропуском 30-денного строку, встановленого ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Крім того, конкурсні вимоги Міністерства фінансів України визнано у сумі 146 963 630,29 грн.
Позивач у позовній заяві вказував, що сума 146 963 630,29 грн., яка була заявлена в рамках справи про банкрутство, є заборгованістю відповідача за субкредитом, а заявлена ним до стягнення у даній справі сума є пенею за несвоєчасну сплату основної суми заборгованості.
Вказаною ухвалою суд ухвалив, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.
Ухвалою від 12.10.2007 р. у справі про банкрутство суд затвердив укладену між боржником та кредиторами по справі мирову угоду та припинив провадження у справі.
При цьому, в ухвалі від 12.10.2007 р. встановлено, що пунктом 2.4, затвердженої судом мирової угоди визначено, що «підписанням цієї Мирової угоди сторони підтверджують <…> факт відсутності у Кредиторів будь-яких інших вимог та спірних питань щодо зазначених правовідносин».
Сторони у даній справі підтвердили, що на виконання даної ухвали ВАТ «Дніпроенерго» було перераховано Держказначейству суму кредиторської заборгованості у розмірі 146 963 630,29 грн.
За визначенням ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно з приписами ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає правомірним висновки господарського суду про те, що вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату основного зобов'язання є конкурсними, оскільки виникли до порушення провадження у справі № 5/5/466 (01) про банкрутство ВАТ «Дніпроенерго».
Разом з тим, як встановлено, ані Міністерство фінансів України, ані Державне казначейство України, як конкурсні кредитори, стосовно спірних вимог з відповідною заявою у справі про банкрутство в передбачений законодавством строк до господарського суду не звертались.
Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що погашеними вимогами кредиторів є задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведених правових положень колегія суддів вважає, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються дослідженими обставинами справи і не відповідають вимогам закону.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення у даній справі суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2009 р. у справі № 13/413/09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2009 р. у справі № 13/413/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Зубкова Т.П. Кагітіна Л.П.