Справа № 2-а-2438/0514/2009 р.
м. Добропілля 11 грудня 2009 р.
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Садчикова Д.В.
при секретарі Солдатенко О.М.
за участі позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Добропільському районі Донецької області «про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити певні соціальні виплати, як дитині війни», -
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управлiння Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», як дитині війни за період з січня 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, за 2008 рік та з 01 січня 2009 року по 31.10.2009 року включно.
В судовому засiданнi позивач в обґрунтування своїх вимог зазначив, що є пенсіонером за віком і отримує пенсію, а також є дитиною війни відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що стверджується відміткою на пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оскільки отримує пенсію, то відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення до пенсії.
Відповідач зазначає і обґрунтовує в заперечені відмову щодо недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період 2006 року, але вона в заяві не заявляла за даний період стягнення вказаних виплат.
Посилання відповідача на законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV вважає хибними, з таких підстав.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи заперечення в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів заперечення про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та правильність нарахування доплати до пенсії згідно розмірів встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» , зазначив наступне .
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлюється не розмір мінімальної пенсії з якого обчислюється доплата особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV, якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим кодексом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України .
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, не можє погодиться з доводами відповідача про те, що, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV .
Також, вважає безпідставними доводи заперечення щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Вона перебуває на обліку в УПФУ в Добропільському районі Донецької області, що підтверджується пенсійним посвідченням, та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Крім того, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:
- призначення пенсії;
- підготовки документів для її виплати;
- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням -забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не надали доказів щодо вчинення жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, на підставі чого вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем є безпідставними.
Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст.71 КАС України не доведено та не надано доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV покладено на УПФУ в Добропільському районі Донецької області, за його місцем проживання.
Щодо доводів відповідача про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, вважає їх безпідставними виходячи з такого.
Відповідно до ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006 та 2007 року така допомога не виплачувалась. У 2008, 2009 роках йому виплачувалась зазначена допомога у значно меншому розмірі ніж встановлено законодавством.
Просила суд поновити їй строк звернення до суду за захистом своїх законних прав, свобод та інтересів, оскільки є людиною похилого віку та не має юридичної обізнаності, визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року включно.
Представник вiдповiдача за дорученням головний спеціаліст-юрисконсульт управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області ОСОБА_2, в судовому засіданні позов не визнала, і в обґрунтування своїх заперечень пояснила, що відповідно до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.06р.. а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету) в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Зазначені статті не були визнані неконституційними у встановленому законом порядку, отже, відсутні підстави для їх не застосування. Крім того, у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсії «дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.07р. у розмірі 19 грн., з 01.04.07р. - 19,35 грн., з 01.10.07р. - 19,75 гри. Але, 09.07.07 року Конституційним Судом України у справі №1-29/2007 ухвалено Рішення №6-рп/2007, визнано таким що не відповідає Конституції України, положення пункту 12 етапі 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Однак, оскільки ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» видатки на підвищення дітям війни не передбачено, то і після рішення Конституційного суду України вище наведене підвищення не виплачувалось. Згідно до п. 5 ст. 18 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Відповідно до ч. 2 ст. 72 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню. Відповідно до ч. 2 ст. 73 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку із Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. у справі № 1-29/2і)07р. законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Таким чином, немає підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: « Дітям війни (крім тих. на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (пп. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті до 01.01.08р. втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р. втратила чинність нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість, старий закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. А ні Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р., а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01 08р.
Для врегулювання ситуації 28.05.08р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48.10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49.80 гривні. Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства.
Статтею 99 КАСУ встановлено річний строк звернення до суду. Позивач зазначає, що про факт порушення прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09.07.07, тобто, ще у липні 2007р. З позовом позивач звернувся тільки у листопаді 2009 року, тому для захисту порушеного права позивачем пропущено строк звернення до суду. Згідно ст.100 КАСУ пропущений строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду.
Просила суд у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі відмовити.
Заслухавши пояснення сторiн, вивчивши матерiали справи, перевiривши доводи позивача, та заперечення представника вiдповiдача, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних пiдстав.
Позивач відноситься до соціальної групи «Діти війни» відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відповідним посвідченням №10487.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, УПФУ в Добропільському районі Донецької області з 09 липня 2007 року повинно нараховувати та сплачувати доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Враховуючи викладене, відділення УПФУ в Добропільському районі Донецької області повинно провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р..
Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі також має преюдиціальне значення, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, відповідач повинен був з 22.05.2008 року нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
При зверненні до управління УПФУ з проханням виплатити доплату до пенсії як дитині війни, Пенсійний фонд повідомив позивачу, вказавши, що доплата до пенсій нараховується за 2007 р. відповідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», який визнано неконституційним.
Стосовно доплати до пенсії за 2009 р. відповідач повідомив, що така доплата виплачується у розмірі встановленому п. 8 постановою КМУ від 28 травня 2008 р. за № 530.
Суд вважає, що відповідач при нарахуванні пенсії повинен керуватися вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і виплачувати доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а не постановою Кабінету Міністрів України, оскільки закони мають вищу юридичну силу над постановою уряду.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу правову силу, тобто в даному випадку закон.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, відділення УПФУ в Добропільському районі Донецької області повинно провести відповідні виплати за період з 22.05.2008 р. по 31.10.2009 р..
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але управління ПФУ в Добропільському районі Донецької області не вчинило жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то за таких обставин управління ПФУ в Добропільському районі Донецької області не виконало своїх обов'язків без поважних причини.
Щодо доводів відповідача про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, суд вважає їх безпідставними виходячи з такого.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, виходячи з положень ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Однак, суд враховуючи неоднакову практику застосування судами України статей 99,100 КАС України, виходячи з вимог статті 2 КАС України, та враховуючи, те, що позивачем в судовому засіданні було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про поновлення їй строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, оскільки остання є людиною похилого віку та юридично не освідченою.
Відповідачем, в порушення ч. 2 ст.71 КАС України не доведено та не надано доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Крім того, суд бере до уваги ст.17 ч.1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» , відповідно положень якої, суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права. Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична …особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст.1 ч.1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). Вищенаведені висновки відповідають, як нормам національного законодавства, так і міжнародного - ст.1 ч.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини, як джерелу права.
Згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006 та 2007 року така допомога не виплачувалась. У 2008, 2009 роках їй виплачувалась зазначена допомога у значно меншому розмірі ніж встановлено законодавством.
Виходячи з вищенаведеного суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача, поновивши останній строк для звернення до суду, визнавши дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, за період з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року включно та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року включно, з врахуванням сплачених відповідачем сум за цей період.
На підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 Пенсійний фонд України звільняється від сплати державною мита.
На підставі викладеного, ст.3, ч.2 ст.19, ч.3 ст.51 Конституції України, ст.17 ч.1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та керуючись ст.ст. 2,6,8,9,11,86,94,99,100,159,161,163 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Добропільському районі Донецької області - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області щодо не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року включно та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року включно.
Зобов'язати у правління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року включно та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року включно, з врахуванням сплачених у правлінням Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області сум за періоди з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року включно та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року включно.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Складено одноособово в одному примiрнику в нарадчiй кiмнатi.
Головуючий: суддя Д.В. Садчиков