Справа № 2-а-2424/0514/2009 р.
м. Добропілля 24 листопада 2009 р.
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Садчикова Д.В.
при секретарі Влащенко І.М.
за участі позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Добропілля Донецької області «про визнання неправомірними дій та покладання обов'язку щодо перерахунку державної пенсії», -
04 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля (далі УПФУ в м. Добропілля) про визнання дій УПФУ в м. Добропілля з відмови у проведенні перерахунку пенсії протиправними, зобов'язання УПФУ в м. Добропілля здійснити перерахунок пенсії з розрахунку 6 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, та зобов'язати УПФУ в м. Добропілля провести йому перерахунок додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров'ю з розрахунку 50 % прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та за період з 01 червня 2008 року по 30 червня 2008 року з врахуванням вимог викладених у ст.ст.50,54,67 ч.3 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог зазначив, що він перебуває на обліку в УПФУ в м. Добропілля, як особа, маюча статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, визнаний інвалідом 3-ї групи, інвалідом війни внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. У 2009 року він звернувся з заявою до УПФУ про перерахунок пенсій, але його звернення відповідачем було відхилено.
Згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі -Закон № 796-XII). він має право на отримання пенсії в розмірі виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Позивач просить суд визнати дії відповідача УПФУ в м. Добропілля у відмові в перерахунку пенсій протиправними, та зобов'язати УПФУ зробити перерахунок пенсій у відповідності до вимог Закону, за періоди з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та за період з 01 червня 2008 року по 30 червня 2008 року.
Представник відповідача УПФУ в м. Добропілля, виступаюча за довіреністю ОСОБА_2 з позовом не згодна посилаючись на те, що виплата пенсії позивачу провадилась на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Згідно постанови КМ України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», для постраждали від аварії на ЧАЕС в 1986 р. у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3-ої групи інвалідності не можуть бути нижчими 760 грн.. На теперішній час позивач отримує пенсію в розмірі 1054 грн. 61 коп., що не є нижче ніж 760 грн.
Вимоги щодо перерахунку додаткової пенсії пов'язаної з ушкодженням здоров'я, представник відповідача вважає також безпідставними, оскільки позивачу виплачується у відповідності до ст.50 Закону України № 796-XII.
На підставі наведеного представник відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити та визнати відмову з перерахунку пенсії правомірною. Також просила застосувати позовну давність в один рік відповідно статті 99 КАС України, яку позивач пропустив без поважних причин.
Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши надані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, на теперішній час визнаний інвалідом 2-ої групи (на період пред'явлених позовних вимог був визнаний інвалідом 3-ої групи) , з втратою працездатності, визнаний інвалідом війни, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Добропілля та отримує пенсію, передбачену ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-XII від 28.02.1991 р. (а.с.7,9,10).
У 2009 року позивач звернувся з заявою до УПФУ в м. Добропілля про перерахунок пенсій.
28 вересня 2009 року УПФУ в м. Добропілля в задоволенні заяви відмовив.
У відповідності до ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року передбачено, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пунктом 13 розділу XV вказаного Закону визначено, що у разі коли особа має право на отримання пенсії "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Позивачу була призначена пенсія по інвалідності, внаслідок загального захворювання, як інваліду 3-ї групи.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року, зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
При цьому ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Абзацом 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в новій редакції в частині того, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно підпункту 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»була викладена в новій редакції, за якою розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 3 групі інвалідності, складає 140 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та ст.ст..50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано не конституційними.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними з моменту ухвалення цього Рішення Конституційного Суду, а саме з 22 травня 2008 року..
Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи, до яких відноситься позивачка, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем УПФУ щомісячно з 22 травня 2008 року пенсія у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням дати звернення.
Суд не може погодитись з доводами представника відповідача про те, що виплата пенсії позивачці провадилась на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами, виходячи з наступного.
Керуючись принципами пріоритетності законів над підзаконними актами, позивачці повинна сплачуватись державна та додаткова пенсія у розмірі визначеному в статтях 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з вирахуванням мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Представник відповідача оспорюючи позов посилається на те, що за частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Не погоджуючись з таким твердженням суд зазначає, що стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була доповнена частиною третьою згідно з Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності проводяться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", були внесені згідно з Законом України від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону, що набрав чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком . Також, слід врахувати, що чинним законодавством не встановлено іншого ніж передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною другою статті 1 Закону України №966-Х1V передбачено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею 2 Закону «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Із зазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України та ґрунтується зокрема, на вимогах ч.3 ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.
У відповідності до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія як база нарахування для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування - є прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р.( №107-17) встановлено розмір прожиткового мінімуму, в тому числі найменшим розміром з якого є прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність.
Отже, розмір мінімальної пенсії за віком у розумінні статей 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як база для розрахунку доплати, в будь-якому разі не може бути меншою ніж мінімальний розмір прожиткового мінімуму визначеного законом, яким є прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір бази нарахування не може бути перешкодою для реалізації особою свого права на отримання відповідної доплати. У разі встановлення абсолютної величини для здійснення відповідних виплат у більшому розмірі ніж мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, то така різниця може бути перерахована і виплачена особі, чиїх прав та інтересів ця виплата стосується, в порядку встановленому законом.
Крім того, суд вважає, оскільки в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок ЧАЕС» прямо не встановлено розміру бази нарахувань пенсії, але зроблено посилання на категорію мінімальної пенсії за віком, як відповідної бази нарахування, яка є категорією соціальної гарантії згідно зі статтею 46 Конституцією України, органи державної влади повинні керуватися нормами Конституції України і законів України виходячи з мінімальних соціальних гарантій, встановлених законами України, і не можуть порушувати норми статті 22 Конституції України, які є нормами прямої дії. Інакше при наявності конституційного права на соціальний захист невикористання мінімальних гарантій, визначених законом, є порушенням державою своїх конституційних зобов'язань перед громадянами України.
При вирішенні спору, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики та рішень Європейського Суду з прав людини, та керується положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З огляду на це, суд зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії повинні бути визначені на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій, які полягають у не нарахуванні та невиплаті позивачеві пенсії встановленої ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з розрахунку мінімальної пенсії за віком, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності відповідно до ст. 99 КАС України не є обґрунтованим, оскільки на дані правовідносини позовна давність у річний строк не поширюється.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в рамках заявлених останнім позовних вимог оскільки дії відповідача УПФУ в м. Добропілля щодо відмови позивачу в перерахунку пенсій слід визнати протиправними, і на відповідача належить покласти обов'язок щодо перерахунку пенсій згідно до ст.ст.50,54 Закону України №796-ХII, з врахуванням вимог ст.67 ч.3 цього Закону.
На підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 Пенсійний фонд України звільняється від сплати державною мита.
На підставі викладеного, ст.ст. 19,22,49,51 Конституції України, Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про державний бюджет на 2008 р.» та керуючись ст.ст. 2,6,8,9,11,86,94,99,159,161,163 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Добропілля Донецької області «про визнання неправомірними дій та покладання обов'язку щодо перерахунку державної пенсії» - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля за період з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та за період з 01 червня 2008 року по 30 червня 2008 року щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії згідно ст.ст. 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 01 червня 2008 року по 30 червня 2008 року включно з врахуванням положень ст.54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції Закону до 01.01.2008 року), в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з встановленого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ст.67 ч.3 цього Закону.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров'ю ОСОБА_1, починаючи з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 01 червня 2008 року по 30 червня 2008 року включно з врахуванням положень ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції Закону до 01.01.2008 року), з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого розміру прожитого мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ст.67 ч.3 цього Закону.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Складено одноособово в одному примiрнику в нарадчiй кiмнатi.
Головуючий: суддя Д.В. Садчиков