ун. № 759/2355/18
пр. № 2/759/964/19
26 червня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Шум Л.М.
за участю секретаря: Прокопенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивачка ОСОБА_1 у лютому 2018 р. звернулася до суду з позовними вимогами до відповідачки про стягнення коштів за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.09.2011 року вона позичила відповідачці 10 000,00 доларів США за умови повернення всієї суми до 30.03.2012 року. На підтвердження укладення усного договору та передачі грошових коштів, відповідачкою було власноручно написано розписку про отримання коштів від позивачки. Також, умовами розписки була передбачена сплата матеріальної винагороди за весь період займу в розмірі 3 000 доларів США. Проте, відповідачка свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів у передбачений строк не виконала, що стало підставою звернення позивачки до суду з даним позовом за захистом та відновленням своїх порушених прав.
Позивачка просить суд стягнути з відповідачки на її користь суму позики в розмірі 10 000 доларів США, грошової винагороди в розмірі 3 000 доларів США, 3 % річних в розмірі 900,91 доларів США, що загалом становить 13 900,91 долар США. Просить стягнути вказану суму в гривневому еквіваленті станом на момент прийняття рішення.
Ухвалою суду від 24.04.2018 р. відкрито провадження у справі.
11.03.2019 р. до суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності, виходячи з того, що боргові зобов'язання між сторонами виникли 19.09.2011 р., кінцевий строк виконання цих зобов'язань сторонами було узгоджено 30.03.2012 р., проте, даний позов подано до суду у 2018 р. Тому, представник відповідачки просив суд відмовити у позові (ас. 42-44).
Ухвалою суду від 11.03.2019 р. підготовче засідання проведено та завершено, розгляд справи призначено по суті.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали та просили у його задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши сторони, їх представників та дослідивши матеріали справи приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.
Встановлено, що 19.09.2011 року відповідачка ОСОБА_5 взяла в борг у позивачки ОСОБА_1 10 000,00 доларів США, про що написала боргову розписку. Згідно цієї розписки відповідачка повинна була суму боргу повернути в строк до 30.03.2012 року. Також, умовами розписки сторони узгодили, що відповідачка сплачує матеріальну винагороду за весь період займу в розмірі 3 000 доларів США (ас. 4).
Посилання відповідачки та її представника, що борг вона повернула позивачці, через її дочку (нині померлу) суд не приймає до уваги, оскільки жодних доказів того, що вказана в розписці сума грошових коштів була повернута позивачці матеріали справи не містять та відповідачкою не надано.
Таким чином, вбачається, що відповідачка наразі не виконала свого зобов'язання по поверненню суми позики та в судовому засіданні протилежного відповідачкою доведено не було.
Встановлено, що станом на день постановлення судового рішення заборгованість відповідачки перед позивачкою складає 10 000,00 доларів США
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в ч.2 ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, 11 листопада 2015 року в справі № 6-1967цс15.
З наявної в матеріалах справи письмової розписки від 19.09.2011 року вбачається, що відповідачка зобов'язалася повернути борг позивачці протягом визначеного строку.
Судом враховується, що вищезазначена розписка містить в собі відомості щодо строку погашення боргу, скріплена підписом відповідачки.
Отже, вказаний документ містить в собі інформацію щодо отримання позичальником коштів в борг та зобов'язання щодо повернення боргу у визначений строк.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку визначеними договором і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 545 ЦК України врегульовано питання щодо підтвердження виконання зобов'язання, зокрема передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
З наведеного вбачається, що доказом повернення позики є факт передачі позикодавцем оригінала боргового документа позичальникові, або зазначення кредитором відомостей у розписці про повернення боргу щодо неможливості повернення боргового документа.
Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 25 квітня 2012 року, справа № 6-24ц12.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши наявність складеної відповідачем розписки про отримання в борг у позивача коштів, факт не повернення цих коштів у визначений в розписці строк, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивачки заборгованості за договором позики у розмірі 10 000,00 доларів США, 3% річних в розмірі 900,91 доларів США та матеріальної винагороди за весь період займу в розмірі 3 000 доларів США, що було обумовлено сторонами у розписці, підписаної власноручно відповідачкою.
Що стосується заяви представника відповідачки про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позивачкою строку позовної давності суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.
Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вказує в судовому засіданні позивачка, певний час вона постійно зверталась до відповідачки з вимогою повернути борг, проте, остання весь час лише обіцяла виконати свої боргові зобов'язання. В подальшому відповідачка змінила свій контактний номер телефону, перестала виходити на зв'язок, тобто почала ігнорувати законні вимоги позивачки щодо повернення суми позики. Далі позивачка зазначає, що в її сім'ї сталася трагедія, загинула її дочка, у зв'язку з чим вона тривалий час не могла оговтатись від такої важкої втрати - власної дитини, у зв'язку з чим, на деякий час, припинила пошуки зв'язку з відповідачкою, яка в подальшому так і не виконала належним чином свої боргові зобов'язання.
В судовому засіданні відповідачка не надала суду обґрунтованих пояснень підстав неповернення нею суми боргу позивачці, обставини, які перешкоджали належне виконання нею боргових зобов'язань в обумовлений сторонами строк, відповідачкою не спростовано зловживання нею своїх прав та обов'язків позичальника, яка тривалий час обіцяла повернути борг на правах хорошої знайомої, та такі дії, на думку суду, свідчать про умисне штучне неповернення суми боргу, з метою пропуску позивачкою строку позовної даності та можливості уникнути повернення боргу.
У зв'язку з чим суд приймає до уваги доводи та обставини позивачки та вважає можливим не застосовувати до вказаних правовідносин строк позовної давності, а тому задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 207, 525, 526, 545, 640, 1046, 1049 ЦК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму боргу в розмірі 10 0000 доларів США, грошову винагороду в розмірі 3 000 доларів США, 3% річних в розмірі 900,91 доларів США, що разом становить 13 900,91 долар США та еквівалентно до офіційного курсу гривні щодо іноземної валюти на день постановлення даного рішення - 364 064 (триста шістдесят чотири тисячі шістдесят чотири) грн. 83 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 3 640 (три тисячі шістсот сорок) грн. 64 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Суддя: