Іменем України
03.03.10 Справа №19/153/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімовій Т.М.,
за участю представників:
позивача: Берегова С.М., довіреність № 18-2 від 01.01.09;
відповідача-1: не з'явився;
відповідач-2: не з'явився;
третьої особи: Прохода І.В., довіреність № 584 від 03.11.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фонду державного майна України (м. Київ)
на рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2009 р. у справі № 19/153/09
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» (м. Запоріжжя)
до
відповідача-1 Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (м. Запоріжжя)
відповідача-2 Відкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» (м. Запоріжжя)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України (м. Київ)
про визнання права власності,
ВАТ «Запоріжвогнетрив» звернулось до господарського суду Запорізької з позовом до відповідачів - ОП «Запорізьке МБТІ» та ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» про визнання права власності на гуртожиток, розташований по вул. Історичній, 37, у м. Запоріжжі. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 391, 392 ЦК України.
До участі у справі було залучено Фонд державного майна України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (ухвала суду від 25.08.2009 р., том 1, а.с.148).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.09.2009 р. (суддя Даценко Л.І.) позов задоволено, визнано за ВАТ «Запоріжвогнетрив» право власності на гуртожиток, розташований по вул. Історичній, 37, у м. Запоріжжі.
Рішення суду мотивоване тим, що в процесі корпоратизації підприємства спірний гуртожиток увійшов до статутного фонду товариства, що підтверджується відповідними документами, які надані позивачем. Отже, господарський суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, з посилання на ст.ст. 319, 321, 322, 391, 392 ЦК України.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Фонд державного майна України (третя особа) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Заявник, з посиланням на ч. 2 ст. 3, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 4, 127 Житлового кодексу УРСР, вважає, що спірний гуртожиток відноситься до державного житлового фонду та не міг бути включений до статутного фонду товариства. Крім того, підкреслює, що знаходження майна на балансі підприємства не створює підстав перебування цього майна у власності підприємства.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р. відновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Фонду державного майна України прийнято до провадження, слухання справи призначено на 16.12.2009 р.
Розгляд справи відкладався.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 303 від 09.02.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів: Шевченко Т.М. (головуючий, доповідач), Зубкова Т.П., Хуторной В.М.; вказаною колегією справа прийнята до свого провадження.
Позивачем (ВАТ Запоріжвогнетрив») надано відзив на апеляційну скаргу (вх. 05-18/3-5045 від 17.12.2009 р.), в якому він вказує на необґрунтованість доводів ФДМУ, викладених в апеляційній скарзі. Позивач вважає, що гуртожитки у спірний період не відносились до об'єктів державного житлового фонду та зауважує, що на той час була відсутня законодавча заборона щодо включення гуртожитків до вартості цілісних майнових комплексів державних підприємств, які підлягали приватизації. Позивач вважає висновки господарського суду такими, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та відповідають нормам чинного законодавства.
Представник відповідача-1 (ОП ЗМБТІ) в судовому засіданні 10.02.2010 р. надав пояснення щодо об'єктів, які розташовані за адресами: м. Запоріжжя, вул. Історична, 37 та вул. Історична, 37-в, зазначивши, що по вул. Історична, 37-в знаходиться житловий будинок, а по вул. Історична, 37 - спірний гуртожиток.
Відповідач-2 своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, повноважного представника не направив, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.
В судовому засіданні 10.02.2010 р. було оголошено перерву до 03.03.2010 р. для підготовки постанови в повному обсязі, за клопотанням представників позивача.
За усним клопотанням присутніх в судовому засіданні 03.03.2010 р. представника позивача та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 21.01.1971 р. № 23/5 «Про відвід Запорізькому вогнетривному заводу земельної ділянки на Павло-Кічкасі по вул. Історичній для будівництва гуртожитку» відведено Запорізькому вогнетривкому заводу земельну ділянку площею 1,3 га на Павло-Кічкасі по вул. Історичній для будівництва гуртожитку зі знесенням індивідуальних збірних жилих будинків, зокрема, по вул. Історичній №№ 37, 39.
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 31.12.1974 р. № 548 затверджений Акт державного приймання в експлуатацію гуртожитку на 640 міст по вул. Історичній, 37 в м. Запоріжжі.
Виходячи зі змісту Акту державного приймання в експлуатацію спірного гуртожитку замовником будівництва було УКБ Запорізького міськвиконкому.
Даний гуртожиток (будівельний № 1 по вул. Історичній) передано на баланс ЖКО Вогнетривного заводу, авізо № 332 від 14.02.1975 р., балансовою вартістю 906000 руб., що підтверджується доданим до матеріалів справи листом Державного комунального підприємства «Управління капітального будівництва» від 22.11.1999 р. № 02/988 «Про передачу на баланс гуртожитку» (а.с.103).
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської Ради народних депутатів «Про визнання приналежності 73 жилих будинків Запорізькому вогнетривкому заводу» від 16.11.1990 р. № 465 визнано належність 73 жилих будинків (з них 2 будинки для малосімейних з експлуатацією по режиму гуртожитку) Запорізькому вогнетривкому заводу, згідно додатку 1. У вказаному додатку спірний гуртожиток значиться під № 42.
30.12.1994 року заступником голови Запорізької обласної ради народних депутатів по роботі виконавчих органів затверджений Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу. Згідно даного акту спірний гуртожиток по вул. Історична, 37 в м. Запоріжжі значиться в Інвентаризаційному описі основних засобів Запорізького вогнетривкого заводу від 13.12.1994 р. під № 90 (а.с.30).
Згідно бухгалтерської довідки ВАТ «Запоріжвогнетрив» від 27.02.2009 р. № 18-1176 та інвентарної картки основних засобів спірний гуртожиток був взятий на баланс Запорізького вогнетривкого заводу у січні 1975 року за рахунок власних коштів (а.с.47, 48).
Розпорядженням голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 27.02.1995 р. № 77-р «Про перетворення Запорізького вогнетривкого заводу у відкрите акціонерне товариство» Запорізький вогнетривкий завод перетворений у ВАТ «Запоріжвогнетрив» (а.с.37).
Наказом ФДМУ від 10.04.1995 р. № 127-ДПК «Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об'єктів» видано дозвіл на приватизацію майна ВАТ «Запоріжвогнетрив» шляхом продажу акцій.
Розпорядженням від 03.08.2001 року № 315-РРА Фонд Державного майна України повідомив про завершення приватизації ВАТ «Запоріжвогнетрив». Отже, Відкрите акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» (позивач у справі) було створено в процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства - Запорізького вогнетривного заводу.
ВАТ «Запоріжвогнетрив» у рамках даної справи звернувся до господарського суду з вимогами до відповідачів - ОП «Запорізьке МБТІ» та ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» про визнання за ним права власності на гуртожиток, розташований по вул. Історичній, 37, у м. Запоріжжі.
В даному випадку слід застосовувати ст. 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачем у справі за вимогами про визнання права власності може бути особа, яка є власником або яка вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку інших осіб, а відповідно, відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Таким чином, відповідачем у даній справі має бути особа, яка оспорює або не визнає право власності позивача на спірний об'єкт нерухомості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач визначив відповідачами Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (відповідача-1) та Відкрите акціонерне товариство «Запорізький сталепрокатний завод» (відповідача-2).
Разом з тим, відповідачем-2 по справі - ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» право власності позивача на спірне майно (гуртожиток) не заперечується, відповідач 2 фактично не оспорює право власності позивача, не посилається на свої права щодо цього майна, що підтверджується листом відповідача-2 № 14/831 від 25.05.2009 р. (а.с.142), в якому товариство вказує, що гуртожиток по вул. Історичній,37 на балансі підприємства ніколи не значився.
В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження існування спору між позивачем та відповідачем - 2 з приводу права власності на будівлю гуртожитку по вул. Історічній, 37 у м. Запоріжжі.
Вимоги до БТІ також заявлено безпідставно, оскільки згідно з п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, підприємства бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Таким чином Бюро технічної інвентаризації здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно і не може бути відповідачем щодо вимог позивача про визнання права власності.
Отже, аналіз матеріалів справи, наданих доказів, пояснень представників сторін у судових засіданнях свідчать про те, що жодна з цих осіб (відповідачів) не оспорює право власності позивача на будівлю гуртожитку, не претендує на спірний об'єкт нерухомості.
Таким чином, у рамках даної справи спір між позивачем та відповідачами про право власності на гуртожиток відсутній, а тому вимога позивача про визнання за ним права власності на гуртожиток до визначених ним у позовній заяві відповідачів 1 та 2 заявлена безпідставно та необґрунтовано.
В позові про визнання права власності до відповідачів - ОП «Запорізьке МБТІ» та ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» слід відмовити.
Слід відзначити, що досліджені обставини справи свідчать про те, що спір з приводу права власності на будівлю гуртожитку по вул. Історічної, 37 у м. Запоріжжі існує між позивачем та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору - Фондом державного майна України; саме він не визнає факту набуття Відкритим акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив» в процесі приватизації цілісного майнового комплексу права власності на спірний гуртожиток. Разом з тим, ані позивач в процесі розгляду справи не заявляв клопотань про заміну неналежних відповідачів належним, ані суд з власної ініціативи не скористався наданим йому ст. 24 ГПК України правом залучити до участі у справі в якості іншого відповідача - ФДМУ.
Проаналізувавши положення ст.ст. 26, 27 ГПК України, колегія суддів відмічає, що третя особа заперечує по суті позовних вимог та оспорює право власності позивача на нерухоме майно (гуртожиток), втім своїх вимог щодо предмету спору (визнати право власності) у рамках даної справи не заявляє.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (ст. 392 ЦК України) господарським судом у рамках даної справи прийнято неправомірне рішення про визнання за ВАТ «Запоріжвогнетрив» права власності на будівлю гуртожитку по вул. Історічній, 37 в м. Запоріжжі.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.
Господарським судом невірно застосовано норми процесуального права, а саме ст.ст. 24, 27 ГПК України.
Відповідно до приписів ст. 24 ГПК України про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала і розгляд справи починається заново.
Питання про допущення або залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу (ч. 3 ст. 27 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом не винесено відповідного процесуального документу про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОП ЗМБТІ, як цього вимагають приписи процесуального законодавства; судом лише зазначено в описовій частині рішення про те, що ОП ЗМБТІ слід виключити з відповідачів. Втім, нормами ГПК України не передбачено такої процесуальної дії, як виключення сторони зі складу відповідачів; адже, якщо позов заявлено до особи необґрунтовано - у його задоволенні до даного відповідача відмовляється; якщо - до неналежного відповідача - то за згодою позивача він може бути замінений на належного, але не виключений зі складу відповідачів. Колегія суддів вважає, що господарський суд не врахував зазначених вище вимог процесуального законодавства та безпідставно у вступній частині рішення зазначив процесуальний статус Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» - третя особа без самостійних вимог на стороні позивача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі за апеляційною скаргою, покладаються на позивача у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фонду державного майна України (м. Київ) на рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2009 р. у справі № 19/153/09 задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2009 р. у справі № 19/153/09 скасувати та прийняти нове рішення.
В позові до відповідача-1 - Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (м. Запоріжжя) - відмовити.
В позові до відповідача-2 - Відкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» (м. Запоріжжя) - відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» (м. Запоріжжя) на користь Державного бюджету України 12 750 грн. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.
Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.