Іменем України
16.02.10 Справа №8/271д/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Федоров І.О. судді Федоров І.О. , Мойсеєнко Т. В. , Хуторной В.М.
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Штабовенко Д.В. (довіреність без номеру від 10.08.2009 р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Навігатор-Агро», с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області,
на рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2009 р. у справі № 8/271д/09
за позовом: Державного підприємства «Особливе конструкторське бюро «Елміс», м. Запоріжжя,
до відповідача: Приватного підприємства «Навігатор-Агро», с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області,
про розірвання договору № 160109-08В купівлі-продажу від 29.01.09 р. та стягнення 95000 грн. збитків,
Розгляд апеляційної скарги, розпочатий 26.01.2010 р., відкладався за клопотанням відповідача для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р. № 354 склад колегії суддів змінено, справу № 8/271д/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Федоров І.О. (доповідач), судді: Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За заявою представника відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася, за його згодою колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.2009 р. у справі № 8/271д/09 (суддя Попова І.А.) позовні вимоги задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу №160109-08В від 29.01.2009 р., укладений Державним підприємством “Особливе конструкторське бюро “Елміс” та Приватним підприємством “Навігатор-Агро”. Стягнуто з Приватного підприємства “Навігатор-Агро” на користь Державного підприємства “Особливе конструкторське бюро “Елміс” 95 000 грн. збитків, 1271 грн. судових витрат. Видано довідку Державному підприємству “Особливе конструкторське бюро “Елміс” на повернення із Державного бюджету України зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 грн. 00 коп.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що у строк, визначений договором (30 днів з моменту отримання оплати за товар) він повідомив покупця про місце передання товару. Таким чином, відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо строку поставки попередньо оплаченого покупцем товару. Також відповідач не надав суду доказів передання оплаченого товару або повернення суми передплати. Оскільки відповідач істотно порушив зобов'язання, передбачені законом, а позивач втратив інтерес до виконання зобов'язання, суд на підставі ст. ст. 693, 651 ЦК України задовольнив вимоги про стягнення збитків в сумі 95000 грн. та розірвання договору купівлі-продажу № 160109-08В від 29.01.2009 р.
Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують втрату інтересу позивача до виконання договору. Натомість договором поставки № 210109/1 від 01.01.2009 р. між ДП ОКБ «Елміс» та ЗАТ «Млин» підтверджується наявність у позивача зобов'язань перед третіми особами щодо поставки обладнання, що є предметом спірного договору. Крім того, у спірному договорі не визначено місце виконання зобов'язання, тому згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 197 ГК України зобов'язання мало бути виконано за місцезнаходженням зобов'язаної сторони. Однак позивач не надав доказів звернення до відповідача за отриманням товару. Також вважає, що права позивача на розірвання договору не є порушеними, оскільки позивач не надсилав відповідачу повідомлення про відмову від договору або пропозиції розірвати договір.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав, що погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та просить задовольнити скаргу, посилаючись на те, що інтерес до поставки за спірним договором не втрачений і між сторонами досягнуто згоди щодо поставки та належного приймання обладнання щодо тих договорів, які не будуть розірвані судом.
В судове засідання 16.02.2010 р. позивач свого представника не направив, про причини неявки не повідомив, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.02.2010 р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги для надання сторонам можливості врегулювати спір.
Колегія суддів залишила клопотання без задоволення, оскільки попереднє судове засідання відкладалось для надання сторонам можливості мирно врегулювати спір, однак сторони не досягли згоди.
Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті і розгляд скарги можливий без присутності представника позивача.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2009 р. між Приватним підприємством «Навігатор-Агро» (продавець) та Державним підприємством «Особливе конструкторське бюро «Елміс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 160109-08В.
Згідно з п. 1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору обладнання згідно переліку-додатку № 1 до даного договору.
Згідно з п. 2.1 договору вартість майна за договором визначається в переліку-додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.
В додатку № 1 сторони узгодили, що передачі підлягає каркас шафи попередньої розстойки ИК-280 вартістю 95 000,00 грн.
Згідно з п. 3.1 договору покупець зобов'язався оплатити за майно суму, вказану в п. 2.1 договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок не пізніше 01.03.2009 р.
Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору продавець зобов'язався передати покупцю майно протягом 30 днів з дня оплати за даним договором. Передача майна оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
На виконання умов договору 29.01.2009 р. покупець сплатив 95000,00 грн. передоплати за майно платіжним дорученням № 25.
Таким чином, продавець зобов'язаний був передати покупцю товар до 28.02.2009 р. включно.
У зв'язку з тим, що майно не було передано у встановлений строк, покупець звернувся до продавця з претензією від 06.04.2009 р., в якій просив негайно передати обладнання, передбачене договором.
Претензію отримано продавцем 09.04.2009 р., про що свідчить засвідчена копія поштового повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи.
Оскільки ПП «Навігатор-Агро» не передав обладнання, передбачене договором, Державне підприємство «Особливе конструкторське бюро «Елміс» звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить розірвати договір купівлі-продажу та стягнути з ПП «Навігатор-Агро» збитки у розмірі 95 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст. ст. 22, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні приписи міститься у п. п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Як передбачено ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється в договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено в договорі, виконання провадиться, зокрема, за зобов'язаннями про передання товару (майна) - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.
Із пояснень сторін, наявних в матеріалах справи, слідує, що в обґрунтування вимог та заперечень за позовом кожна із сторін вважає таким, що прострочив виконання зобов'язання (щодо передання та прийняття товару), контрагента за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Колегія суддів зауважує, що обов'язок передати товар відповідно до догвору покладено на відповідача.
Договором сторони не узгоджували місце передання товару, внаслідок чого їх правові дії повинні відповідати приписам ст. 532 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування заперечень за позовом ПП “Навігатор-Агро” вказує, що придбаний підприємством товар за умовами договору ще з 1 квітня 2009 р. був готовий до передання покупцеві. При цьому на підтвердження факту сповіщення покупця про готовність товару до передання відповідач посилається на лист № 45 від 23.09.2009 р., яким підприємство повідомлено про місце знаходження товару.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що у строк, визначений договором (30 днів з моменту отримання оплати за товар), тобто до 28.02.2009 р. включно повідомив покупця про готовність товару до передачі.
Лист, на який посилається відповідач, згідно опису вкладення, надісланий позивачу лише 23.09.2009 р., тобто більше ніж через 6 місяців після настання строку передачі товару.
Відповідач не надав відповіді на претензію позивача щодо передачі товару, яка буда надіслана відповідачу ще 09.04.2009 р.
Таким чином, у правовідносинах, що склалися, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо строку поставки попередньо оплаченого покупцем товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень ст. 693 ЦК України, оскільки підставою позову є саме обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, а не законодавчі чи інші нормативно-правові акти, на які він посилається.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, наведена норма законодавства передбачає відповідні правові наслідки за умови порушення продавцем зобов'язань щодо передання оплаченого товару.
Приписами ст. 612 ЦК України встановлено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Оскільки відповідач не надав суду доказів передання оплаченого товару або повернення суми передплати, суд вважає вимоги позивача про стягнення збитків в сумі 95000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приписами ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
В позовній заяві позивач вказує, що тривале (понад 5 місяців) невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором та зміна кон'юнктури ринку призвели до втрати інтересу позивача до прийняття обладнання, обумовленого договором.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає вимоги про розірвання договору купівлі-продажу № 160109-08В від 29.01.2009 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі, а також позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що інтерес до виконання договору сторонами не втрачений колегією суддів відхиляються, оскільки на момент розгляду позову судом першої інстанції позивач зазначив підставою для розірвання договору саме втрату інтересу до виконання. Зміна підстав позову або відмова від позову на стадії апеляційного перегляду не допускається.
Крім того, копія договору поставки № 210109/1 від 21.01.2009 р., яку додав відповідач до апеляційної скарги на підтвердження зобов'язань позивача щодо поставки обладнання третій особі, суду першої інстанції не надавалася (відомості про це у справі відсутні). Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Ухвалами від 11.12.2010 р. та від 26.01.2010 р. апеляційний суд зобов'язав відповідача надати обґрунтування причин неподання до суду першої інстанції доказів, доданих до апеляційної скарги. Відповідач вимог суду не виконав та не обґрунтував неможливості подання даного доказу до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Враховуючи те, що представник відповідача приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, колегія судів вважає, що відповідач не був позбавлений права подати відповідні докази до суду першої інстанції, а тому дані докази не приймаються апеляційним судом.
Щодо зауважень відповідача про недотримання позивачем досудового порядку розірвання договору колегія суддів зауважує, що недотримання досудового порядку вирішення спору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.
Такої позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 01.12.2009 р. № 50/101-08, про що поінформовано господарські суди листом Вищого господарського суду України від 15.01.2010 р. № 01-08/12.
Господарський суд першої інстанції встановив усі обставини, які мають значення для вирішення даної справи, надав їм вірну правову оцінку та вирішив спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - без задоволення.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача - заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Навігатор-Агро», с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2009 р. у справі № 8/271д/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Федоров І.О.
судді Федоров І.О.
Мойсеєнко Т. В. Хуторной В.М.