Іменем України
04.02.10 Справа №18/261/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
- позивача - не з'явився
- відповідача - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2009 року
у справі № 18/261/08
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Запоріжжя
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Камелот", м.Запоріжжя
про стягнення заборгованості
Установив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.2009 року (суддя Носівець В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача - Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь позивача - Приватного підприємця ОСОБА_3 21.360грн.основного боргу, 2245,86грн. пені, 500,37грн.- 3% річних, 3173,64грн. інфляційного збільшення суми заборгованості, 272грн. держмита та 113,52грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване наявністю договірних зобов"язань між сторонами та неналежним виконанням ПП ОСОБА_2 прийнятих зобов'язань щодо оплати орендної плати.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду. В обґрунтування своїх вимог заявник звертає увагу на те, що дійсно займала орендоване приміщення, але заперечує проти того, що сторони погодили збільшення орендної плати.
Сторони та третя особа не забезпечили явку своїх представників, хоча про час та місце судового засіданні були повідомлені належним чином.
Враховуючи відсутність перешкод для перегляду справи, обмеженість розгляду апеляційної скарги визначеними законом процесуальними строками, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі матеріалами та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено матеріалами справи, 27.06.2008р. між ТОВ. "Камелот" (власником), ПП ОСОБА_3 (орендарем) та ПП ОСОБА_5 (суборендарем) укладений договір суборенди нежитлового приміщення №А16-08/1-01(т.1 а.с.19), відповідно до умов якого орендар передає суборендареві у строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 900 кв.м. При цьому пунктом 3.1 договору сторони визначили, що розмір орендної плати складає - 11,20грн. за кв.м., що дорівнює - 10.080грн.
На виконання умов договору орендар передав суборендареві 01.07.2008р. приміщення, про що складений відповідний акт (т.1 а.с.22).
Пунктом 3.5 договору суборендар сплачує орендну плату щомісячно до 25 числа за наступний поточний місяць у повному обсязі.
За користування приміщенням ПП ОСОБА_3 суборендареві- ОСОБА_5 виставлені рахунки, які були частково оплачені останнім, про що свідчать рахунки-фактури та платіжні документи (т.1 а.с.32-38). Заборгованість за договором суборенди відповідача перед позивачем складає -2.1360грн. При цьому загальна сума, що виставлена позивачем за оренду приміщення, складає - 52.200грн., а оплачено лише - 30.840грн.
Розраховуючи суму загальної заборгованості за договором суборенди, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Додатковою угодою №1 до договору суборенди №А 16-08/1-01 від 27.06.2008р. орендар та суборендар погодили п.3.4 договору суборенди у наступній редакції: "за використання майном встановлюється орендна плата -15,60грн., а у сумі за орендовану площу - 14.040грн. на місяць" (т.1 а.с.116). Тобто, сума оренди за 1 кв.м збільшилась з 11,20грн. до 15,60грн., а враховуючи загальну площу орендованого приміщення у 900кв. м., орендна плата загалом складає - 14.040грн. Додаткова угода підписана як орендарем, так і суборендарем.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами дійсно фактично склались правовідносини піднайму. Відповідно до положень Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України). Так, статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Отже, правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, носять оплатний характер, а саме, у відповідача відповідно до умов договору існує зобов'язання щодо оплати за користування отриманого приміщення.
Матеріалами справи підтверджено часткове виконання відповідачем договірних зобов'язань.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить й стаття 193 Господарського кодексу України.
Отже, враховуючи те, що вимоги позивача про стягнення суми основного боргу ґрунтуються на договорі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача - 21.360грн. основного боргу.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та втрат від інфляції, колегія судів вважає це нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача місцевим господарським судом - 3.173,64грн. - втрат від інфляційних процесів та 500,37 грн. - 3% річних, правомірним.
Також сторони у пункті 7.2 договору передбачили, що у разі несвоєчасного внесення орендної плати, суборендар сплачує орендареві пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочки. Але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за невиконання відповідачем зобов'язань по орендній платі за період часу - з 26.07.2008р. по 26.03.2009р. - 3.030,06грн.
Однак перевіривши розрахунок та строки нарахування пені, враховуючи здійснені відповідачем оплати, колегія суддів погоджується з частковим задоволенням суми пені у розмірі - 2.245,86грн.
Отже, з відповідача на користь позивача за неналежне виконання договірних зобов'язань підлягає стягненню - 21.360грн. основного боргу, 2.245,86грн. пені, 500,37грн. - 3% річних, та 3.173,64грн. інфляційних втрат.
Звертаючись до господарського суду, позивач також просить стягнути 4.000грн. витрат на послуги адвоката.
Враховуючи співрозмірність суми задоволених позовних вимог та витрат на послуги адвоката, що здійснені позивачем, колегія суддів погоджується з господарським судом Запорізької області про задоволення вимог у цій частині лише у розмірі - 2.000грн.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи і заперечення, що зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а рішення господарського суду є таким, що прийняте при всебічному вивченню обставини справи та вирішено відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2009р. у справі № 18/261/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В.