Іменем України
09.02.10 Справа №28/217/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Мойсеєнко Т. В. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Савченко Ю.В.
За участю представників сторін:
відпозивача - Стрєлка О.С. (протокол № 1 від 14.06.2007 р.),
від відповідача - Тувайкін Р.В. (довіреність № 01/2 від 12.01.2010 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг - Груп» (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2009 р. у справі № 28/217/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг - Груп»
(м. Запоріжжя)
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України
по Запорізькій області (м. Запоріжжя)
про внесення змін до договору,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдінг - Груп» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про зобов'язання відповідача внести зміни до Договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького обласного управління з фізичного виховання та спорту № 2399/д від 29.12.2008 р., шляхом підписання договору про зміни до договору оренди державного нерухомого майна.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.06.2009 р. у справі № 28/217/09 (суддя Яцун О.В.) в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване нормами п. 4 ст. 179 та ст.188 ГК України, ст. ст. 12, 13, 14, 15, 16, 20 ЦК України та враховано положення укладеного між сторонами договору оренди № 2399/д від 29.12.2008 р.. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд вказав, що укладаючи договір сторони були належним чином ознайомлені з його умовами; учасниками правовідносин було погоджено всі істотні умови, необхідні для даної категорії договорів; жодних змін обставин, які б потягнули за собою внесення змін до договору не відбулося.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдінг - Груп» (позивач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим. У зв'язку з цим просить рішення господарського суду від 17.06.2009 р. у справі № 28/217/09 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Зокрема, вважає, що запропонована редакція пунктів 10.7 та 10.8 договору № 2399/д не суперечить діючому законодавству і не заподіє шкоди інтересам держави, балансоутримувача та іншим особам і в той же час надасть змогу захистити цивільні, майнові права ТОВ «Трейдінг-Груп» та право на приватизацію нерухомого майна у разі, коли на це буде відповідне рішення.
Разом з тим, заявник звертає увагу суду на те, що норма ст. 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає відшкодування орендарю вартості капітального ремонту, здійсненого ним за рахунок власних коштів, тобто відшкодування вартості поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити без завдання шкоди майну.
Посилаючись на ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за змістом якої приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства, заявник вказує, що запропонована позивачем редакція п. 10.8 Договору ідентична вказаній нормі права.
Викладене, на думку заявника, свідчить, що РВ ФДМУ по Запорізькій області безпідставно та всупереч закону ухилилось від пропозиції внести зміни до договору № 2399/д, а господарський суд неправомірно відмовив ТОВ «Трейдінг-Груп» у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.07.2009 р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг - Груп» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 10.09.2009 р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.10.2009 р.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено до 03.12.2009 р., до 28.01.2010 р. та до 09.02.2010 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 274 від 09.02.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г., судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), Шевченко Т.М.
Відповідач у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області - апеляційну скаргу позивача не визнає. Свою правову позицію виклав у письмовому відзиві. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Одночасно відповідач зазначає про те, що орендоване державне майно - нежитлові приміщення приватизації не підлягають, сторонами було узгоджено у п. 10.8 договору № 2399/д при укладенні цього договору. Відтак, надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень переданого в оренду майна, в подальшому може розглядатись як право орендаря на компенсацію вартості поліпшень в ході приватизації орендованих приміщень, що суперечить умовам договору. Звертає увагу на п. 5.10 спірного договору, згідно якого орендар має право на здійснення капітального ремонту орендованого майна, у порядку визначеному чинним законодавством. При цьому, проведення вищевказаних робіт не може розглядатися як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання щодо вартості поліпшень. Також відповідач зазначає, що про необхідність понесення витрат на поліпшення орендованого майна Орендар знав ще до підписання Договору. Наголошує, що з боку РВ ФДМУ по Запорізькій області не було допущено порушень умов Договору або чинного законодавства.
Посилаючись на вищевикладене, відповідач вважає безпідставними доводи позивача про зобов'язання внести зміни до договору оренди державного нерухомого майна № 2399/д від 29.12.2008 р. шляхом підписання договору про зміни до Договору, викладені в апеляційній скарзі. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2009 р. у справі № 28/217/09 - без змін.
В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, вислухавши пояснення сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
29.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг-Груп» (Орендарем, позивачем у справі) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 2399/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького обласного управління з фізичного виховання та спорту (надалі - Договір), за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення адміністративної будівлі (літ. А), а саме: підвального поверху (приміщення ІІІ, частини приміщень № 1а, з № 1 по № 6 включно); першого поверху (приміщення VІ, частини приміщень з № 1 по № 10 включно); другого поверху (приміщення VІІ, частини приміщень № 11, з № 16 по № 20 включно; № 25) загальною площею 325,4 м2, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дзержинського/Свердлова, 8/28 (додаток № 3).
Орендоване майно перебуває на балансі Запорізького обласного управління з фізичного виховання та спорту (Балансоутримувач).
Відповідно до п. 1.2 Договору вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та висновку про його вартість і на дату оцінки - 31.05.2008 р. становить 459992,00 грн. (без ПДВ).
Пунктом 1.3 Договору встановлено, що майно передається в оренду з метою розміщення спортивного клубу.
Згідно із п. 2.2 Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.
За змістом п. 4.3 Договору відновлення орендованого майна здійснюється Орендарем відповідно до пунктів 5.5, 5.10 та 6.3 цього Договору.
Обов'язки Орендаря визначені у розділі 5 Договору.
Зокрема, п. 5.10 Договору передбачено, що Орендар зобов'язується своєчасно, згідно діючих норм здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого майна, а також усувати пошкодження, несправності та дефекти в конструктивних елементах орендованого майна, які виявлені при проведенні відповідного огляду при контролі його технічного стану. Ця умова не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання щодо компенсації вартості поліпшень.
В силу п. 6.3 Договору Орендар має право за згодою Орендодавця проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості.
В пункті 10.7 Договору сторони узгодили, що у разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, є власністю Орендодавця.
Відповідно до п.10.8 Договору майно не підлягає приватизації.
На виконання умов Договору 29.12.2008 р. сторони підписали Акт приймання-передачі державного нерухомого майна загальною площею 325,4 м2, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дзержинського/Свердлова, 8/28.
Згідно доводів позивача, на час передачі майна воно знаходилось у незадовільному стані. Фізичний знос приміщень складав від 47% до 28%. Капітальний та поточний ремонт приміщень Балансоутримувачем не проводився у передбачені правовими актами строки, приміщення довгий час не використовувались. Стан отриманого майна перешкоджає його використанню Орендарем відповідно до призначення та умов договору № 2399/д. Спеціалістами було проведено детальне обстеження та зроблені пропозиції щодо здійснення капітального ремонту приміщень. Згідно із кошторисом № 2-1 від 17.03.2009 р. вартість капітального ремонту орендованого майна складає 579824,00 грн.
17.03.2009 р. ТОВ «Трейдінг-Груп» на адресу РВ ФДМУ по Запорізькій області було направлено лист (вих. № 24) про надання згоди на проведення капітального ремонту і з пропозицією внести зміни до договору № 2399/д, а також 3 екземпляри підписаного та скріпленого печаткою товариства договору про зміни до договору оренди № 2399/д від 29.12.2008 р.
Листом від 17.04.2009 р. за № 11-13-02/51 РВ ФДМУ по Запорізькій області надано згоду на проведення капітального ремонту орендованого майна. Разом з тим, відповіді стосовно пропозиції внести зміни до договору № 2399/д Орендодавцем надано не було.
Позовні вимоги про внесення змін до договору оренди державного майна, що знаходиться на балансі Запорізького обласного управління з фізичного виховання та спорту № 2399/д від 29.12.2008 р.. а саме викласти пункти 10.7 та 10.8 договору № 2399/д в наступній редакції:
«Пункт 10.7 - У разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендодавцем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, є власністю Орендаря.
Якщо Орендар за згодою Орендодавця здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити без завдання йому шкоди, Орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку.
Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендодавцем без глоди Орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для орендованого майна, компенсації не підлягає.
Пункт 10.8 - Приватизація орендованого майна здійснюється відповідно до чинного законодавства.» стали предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Предметом Договору оренди від 29.12.2008 р., на підставі якого склалися спірні правовідносини сторін, є оренда державного майна, тому дані правовідносини регулюються нормами глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом по відношенню до інших актів цивільного законодавства.
За змістом позовних вимог, позивач просить зобов'язати відповідача внести зміни до Договору, шляхом підписання договору про зміни до договору оренди державного нерухомого майна.
Загальний порядок зміни господарських договорів визначений у ст. 188 Господарського кодексу України.
Так, даною нормою встановлено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Зі змісту вказаної норми вбачаться, що обов'язок іншої сторони внести зміни до договору, встановлений у договорі або законі, тобто змінити договір, якщо згода сторін на це не досягнута, можливо на вимогу сторони лише в судовому порядку і лише при наявності визначених законом або договором підстав.
Загальні підстави для зміни договорів, передбачені статтями 651, 652 Цивільного кодексу України.
За правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Також статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами п. 10.3 Договору зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною і оформлюються шляхом укладання відповідного договору про зміни. Одностороння відмова від Договору не допускається.
В даному випадку, позивачем не надано доказів істотного порушення відповідачем умов Договору.
Також не передбачено Договором підстав зміни умов Договору, на яких наполягає позивач (щодо відшкодування понесених витрат на поліпшення орендованого майна та приватизації майна).
Разом з тим, позивач посилається на те, що необхідність внесення змін до укладеного Договору викликана тим, що стан отриманого майна перешкоджає його використанню Орендарем відповідно до призначення та умов договору № 2399/д, оскільки на час передачі майна воно знаходилось у незадовільному стані. Капітальний та поточний ремонт приміщень Балансоутримувачем не проводився у передбачені правовими актами строки, приміщення довгий час не використовувались.
Отже, на момент передачі майна в оренду (до підписання Договору) позивач був обізнаний про його незадовільний стан та про необхідність понесення витрат на його поліпшення.
Жодних змін обставин, які б потягнули за собою внесення змін до договору не відбулося. Укладаючи договір сторони на власний розсуд визначали умови договору на підставі вільного волевиявлення.
Крім того, у п. 5.10 Договору сторони домовились, що Орендар зобов'язується за рахунок власних коштів здійснювати своєчасно, капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна, а також усувати пошкодження, несправності та дефекти в конструктивних елементах орендованого майна, які виявлені при проведенні відповідного огляду при контролі його технічного стану.
Таким чином, зі змісту Договору випливає, що на позивача вже покладено обов'язок щодо здійснення капітального ремонту.
Укладання Договору є свідченням згоди відповідача на проведення ремонту орендованого майна.
Сторонами при укладанні договору оренди узгоджено усі істотні умови необхідні відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» для договорів оренди державного майна.
Спірні відносини виникли з приводу зобов'язання відповідача внести зміни до договору оренди шляхом його підписання.
Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї.
Ні законом, ні договором не передбачено обов'язку відповідача підписувати договір про внесення змін до вже укладеного договору в редакції, що пропонується позивачем.
Крім того, слід зазначити, що статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту порушених прав передбачені ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Разом з тим, з приписів вищенаведених правових норм слідує, що суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Як вже було зазначено, позивач просить зобов'язати відповідача внести зміни до Договору шляхом підписання договору про зміни до договору оренди державного нерухомого майна. Проте, такий спосіб захисту права чинним законодавством не передбачено. Не передбачений такий спосіб захисту і ст. 188 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Таким чином, обраний позивачем спосіб не призведе реального захисту прав позивача.
За викладених вище обставин, з урахуванням, що позивачем невірно визначений спосіб захисту, встановлений статтею 16 Цивільного кодексу України, та з урахуванням положень щодо обов'язковості виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо відмови суду у задоволенні позовних вимог про внесення змін до умов договору та зобов'язання укладення додаткової угоди.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги, слід зазначити, що позивач безпідставно посилається на статтю 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки дана норма Закону не передбачає обов'язку сторін на вчинення будь-яких дій по внесенню змін до Договору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Таким чином, матеріали справи свідчать проте, що суд першої інстанції в порядку статей 4-3, 4-7, 43 ГПК України врахував наведене, всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшов вірного висновку про не доведеність та необґрунтованість позовних вимог, прийняв рішення, яке відповідає положенням статті 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 «Про судове рішення» зі змінами та доповненнями.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника (позивача у справі).
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг - Груп» (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області 17.06.2009 р. у справі № 28/217/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Мойсеєнко Т. В.
Шевченко Т. М.