10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"23" лютого 2010 р. Справа № 12/122-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Вечірка І.О
Ляхевич А.А.
при секретарі Кузнєцовій Г.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача : Голотюк Г.А. - директора,
Бучкарик Г.Г. - представника за довіреністю від 16.12.2009 р.,
Бойка В.К. - представника за довіреністю від 22.01.2010 р.,
від відповідача : ОСОБА_5 - підприємця,
ОСОБА_6 - представника за довіреністю №1729 від 12.11.2009 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_5, АДРЕСА_1
на рішення господарського суду Вінницької області
від "24" вересня 2009 р. у справі № 12/122-09 (суддя Кожухар М.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт",
смт. Крижопіль Вінницької області
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_5, АДРЕСА_1
про звільнення приміщення,
Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.09.2009 р. у справі №12/122-09 позов задоволено.
В рішенні зазначено: звільнити зайняті Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5, АДРЕСА_1. приміщення, які позначено в технічному паспорті номерами 18, 19, 23, 25, 26, 27, 28, нежитлової будівлі № 21 по АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт", смт.Крижопіль Вінницької обл.
Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт", 85,00грн. витрат на сплату держмита, 325,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції порушено й неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а саме:
- заява позивача від 10.08.09 р. про уточнення позовних вимог фактично змінює і предмет, і підставу позову, і самі позовні вимоги;
- в уточненій заяві позивач просив зобов"язати відповідача виселитись з орендованого приміщення, а суд прийняв рішення про його звільнення, тобто прийняв рішення по вимозі, яка не заявлялась;
- позивачем не заявлялась вимога визнати договір неукладеним чи недійсним, а суд зазначив, що договір не може вважатись укладеним;
- суд безпідставно дійшов висновку, що договір міг діяти лише до 14.06.2004 р.;
- висновок суду про те, що договір не ґрунтується на законі, суперечить роз"ясненню, наданому Міністерством юстиції України в листі №31-5-106 від 03.03.2007 р., відносно застосування правил ЦК України до договорів, що були укладені до 01.01.2004 р. і продовжують діяти після набрання ним чинності; правила Кодексу застосовуються щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення;
- форма основного договору, укладеного до 01.01.2004 р., що продовжує діяти, повинна відповідати вимогам ЦК УРСР;
- нотаріальному посвідченню мав би підлягати договір про укладення змін до існуючого договору, а не останній ( його укладено на 1 рік );
- якщо суд дійшов висновку, що договір оренди слід вважати неукладеним, то мали б бути застосовані наслідки недійсності правочину, тобто, зокрема позивач мав би повернути орендну плату;
- договір оренди частини будівлі не підлягає нотаріальному посвідченню;
- зобов"язати звільнити займані приміщення можливо було б в разі припинення договору оренди; фактично договір є діючим;
- судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Представники позивача в засіданні проти доводів й вимог скарги заперечили, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін, а скаргу - без задоволення ( більш детально позицію ТОВ "Горизонт" викладено в письмових запереченнях за №92 від 15.12.2009 р. на апеляційну скаргу ).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що в липні 2009 р. ТОВ "Горизонт" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про розірвання укладеного з підприємцем ОСОБА_5 ( вказану особу зазначено в якості відповідача ) договору оренди нежитлового приміщення хімчистки, площею 62 м. кв. та зобов"язання підприємця повернути нежитлове приміщення шляхом виселення останнього ( а.спр.3,4, т.1 ).
Позов мотивовано тим, що згідно з договором від 14.12.2002 р. відповідач орендував нежитлове приміщення хімчистки, площею 62 м. кв. Після закінчення дії договору оренди нежитлового приміщення 14.06.2009 р. відповідач орендовані приміщення не звільнив. 27.04.2009 р. відповідачу направлено повідомлення про відсутність наміру орендодавця продовжувати термін дії договору.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.07.2009 р. порушено провадження у справі №12/122-09 ( а.спр.1, т.1 ).
Позивач подав до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог від 10.08.2009 р., в якій просив зобов"язати ОСОБА_5 виселитись з приміщень, які позначено в технічному паспорті номерами 18, 19, 23, 25, 26, 27, 28 нежитлової будівлі АДРЕСА_2 та стягнути з нього на користь позивача 85,00 грн. витрат на сплату держмита, 325,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення ( а.спр.103-105, т.1 ). Саме ці вимоги є остаточними позовними вимогами.
Заява мотивована тим, що, на думку позивача, дія договору оренди закінчилась 11.06.2003 р., пропозицію про укладення договору оренди відповідач не прийняв, разом з тим договір оренди нотаріально не посвідчений, також у ньому відсутні усі істотні умови договору оренди, а відтак він є нікчемним. Однак, незважаючи на нікчемність угоди, відповідач не повертає майно, не звільняє його від обладнання, яке він використовує у підприємницькій діяльності. Про звільнення відповідачем приміщень, які він займає, було направлено повідомлення 27.04.2009 р. №1971, що отримано відповідачем особисто 04.05.2009 р.
На думку апеляційного суду, місцевим господарським суду дана заява правомірно прийнята до розгляду, як така, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України ( безпідставними є доводи скарги про протилежне ).
Розглянувши уточнені позовні вимоги, господарський суд своїм рішенням від 24.09.2009 р. у даній справі ( як вже зазначалось ) їх задовольнив ( а.спр.38-40, т.2 ) .
Мотивуючи своє рішення, місцевий суд з посиланням, зокрема на умови договору оренди від 14.06.2002 р., положення ст.153 ЦК УРСР, ч.4 ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , ст.16,ч. 2 ст. 759, 793 ( у редакції, що діяла на 14.06.2004 р. ) ЦК України зазначив таке.
Договір оренди не містить усіх істотних умов, що притаманні договорам даного виду, в тому рахунку, передбачених статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, що діяла на час підписання договору), зокрема умови: щодо складу і вартісті майна з урахуванням її індексації (в п.1.1 договору оренди зазначено, що об"єкт оренди складається з нежитлового приміщення 62 кв.м., інших основних засобів та малоцінного інвентара, склад і вартість яких зазначено в акті прийому-передачі, що є невід"ємною частиною договору. Разом з тим, як вбачається з пояснень учасників процесу, такий акт не складався. Безпосередньо у договорі склад і вартість орендованого майна не зазначені); щодо порядку використання амортизаційних відрахувань; щодо розміру орендної плати з урахуванням індексації, крім того у вартості оренди містяться незастережені виправлення. Договір оренди від 14.12.2002 р. не може вважатись укладеним, а відтак не породжує прав і обов"язків сторін з оренди майна. Суд вказав, що навіть у разі укладення вказаного договору у встановленому законодавством порядку, дія його була б припинена 14.06.2004 р. з тих підстав, що відповідно до п. 6.1. договору він діє з 14.06.2002 р. по 14.06.2003 р. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору по закінченні терміну дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах ( п. 6.5. договору ). Виходячи з наведеного, договір міг діяти лише до 14.06.2004 р. З 01.01.2004 р. в силу п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правовідносини сторін регулювались би цим кодексом. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. З огляду на це, автоматичне продовження терміну дії договору оренди нерухомого майна, який був укладений відповідно до положень Цивільного кодексу УРСР, що діяв до 01.01.2004 р., не ґрунтується на законі. Відповідач безпідставно займає приміщення у будинку №21 по вул. Чабанюка у смт. Крижополі.
Апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги слід задовольнити, однак з інших підстав й мотивів.
З матеріалів справи №12/122-09, витягів з кримінальної справи № 06100020 за обвинуваченням ОСОБА_7 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 2 КК України, інвентаризаційної справи № 09-000275 на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2, пояснень представників сторін вбачається таке.
За договором № 114 від 26.09.1995 р. купівлі-продажу майна Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування населення "Горизонт" Товариство покупців Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування населення "Горизонт" набуло право власності на майно Крижопільського комунального підприємства побутового обслуговування населення "Горизонт" ( свідоцтво про власність - а.спр.78, т.1).
Відповідно до установчого договору від 05.03.1996 р. та Статуту, затвердженого Крижопільською райдержадміністрацією 17.10.1996 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт" створено в процесі приватизації і є правонаступником Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування "Горизонт" (а.спр.41-76 (у т.ч. нова редакція), т.1 ).
На підставі рішення виконавчого комітету Крижопільської селищної ради від 22.10.2008 р. №333 Товариству з обмеженою відповідальністю "Горизонт" видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю по вул. Чабанюка, 21 у смт. Крижопіль ( копія міститься на а.спр.87, т.1; оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 23.02.2010 р.).
06.11.2008 р. за ТОВ "Горизонт" зареєстровано право власності на вищезазначене нерухоме майно, про що свідчить відповідний витяг ( його копія міститься а.спр.88, т.1; оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 23.02.2010 р.).
14.06.2002 р. між ТОВ "Горизонт" ( орендодавець ) та підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди нежитлового приміщення (його копія міститься на а.спр.34,35, т.2; оригінал оглянуто в засіданні суду першої інстанції ).
Згідно з п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 62 кв. м., що знаходиться за адресою: вул.Чабанюка, 21 і належить орендодавцю на праві колективної власностіі.
Як свідчать пояснення сторін, акт приймання-передачі об"єкта оренди не складався, а спір стосується приміщень, які розташовані на другому поверсі будівлі і згідно з поповерховим планом будівлі позначені номерами 18,19,23,25,26,27,28.
Представники сторін в засіданні апеляційного суду підтвердили, що вищезазначені приміщення складають площу 62 кв. м. та саме вони були передані в оренду відповідачу.
З матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що поповерховий план будівлі змінено 17.07.2008 р. внаслідок перепланування.
Згідно зі ст. 153 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р. , який діяв на момент підписання договору оренди від 14.06.2002 р., договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, якими є ті умови, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Згідно з п. 6.7 договору взаємовідносини сторін, не врегульовані договором, регулюються чинним законодавством.
Судова колегія враховує, що в договорі оренди не зазначено конкретно, які саме приміщення передаються в оренду.
Однак, зважаючи на те, що сторони своїми діями погодили фактичне передання в оренду приміщень під номерами 18,19,23,25,26,27,28 і саме цими приміщеннями користувався відповідач з червня 2002 р. по даний час, то колегія суддів вважає, що в процесі дії договору сторони погодили усі істотні умови, а тому договір є укладеним.
На думку апеляційного суду, безпідставним є посилання місцевого суду на приписи ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( у спірному договорі не йдеться про застосування положень вказаного закону ).
Зважаючи на наведене, договір оренди від 14.06.2002 р. є укладеним, а тому породжував права і обов"язки сторін з оренди майна ( безпідставним й помилковим є висновок господарського суду Вінницької області про протилежне ).
Згідно з ч.ч.4,9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Згідно з ч.4 Прикінцевих положень ГК України він застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з ч.4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як вже зазначалось, термін дії договору встановлено у п. 6.1. ( договір діє з 14.06.2002 р. по 14.06.2003 р.).
Згідно з п. 6.5. договору у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору по закінченні терміну дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
В матеріалах справи відсутні докази того, що одна із сторін після 14.06.2003 р., 14.06.2004 р., 14.06.2005 р., 14.06.06 р., 14.06.07 р., 14.06.08 р. заявляла про припинення договору по закінченні терміну дії протягом одного місяця. Отже, в силу положень п.6.5. договору він вважався продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, зокрема до 14.06.09 р. ( колегія суддів погоджується з доводом скарги про безпідставність висновку місцевого суду про те, що договір міг діяти лише до 14.06.2004 р. ).
Судова колегія наголошує, що 27.04.2009 р. позивачем заявлено, що він не має намірів продовжувати термін дії договору оренди - а.спр.9, т.2 (вказану заяву отримано відповідачем 04.05.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - а. спр.8, т.2).
При цьому, слід зазначити, що таку заяву сторона може висловити як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку (аналогічною є позиція ВГСУ в постанові від 03.08.2009 р. у справі №9/38-08).
Отже, договір оренди від 14.06.02 р. припинено ( фактично 14.06.09 р., станом на день прийняття рішення він не був чинним ) у зв"язку із закінченням строку, на який його було укладено.
На думку апеляційного суду, позивач правомірно заявив вимогу, в якій просив зобов"язати підприємця ОСОБА_5 виселитись з приміщень.
Судова колегія вважає, що ця вимога та формулювання місцевого суду в оскарженому рішенні про звільнення приміщення - є тотожними поняттями ( безпідставними є доводи скарги про те, що вони різні, а суд прийняв рішення по вимозі, яка не заявлялась).
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що позов підлягає задоволенню з віднесенням на відповідача понесених позивачем судових витрат.
Підсумовуючи вищенаведене, слід вказати, що відсутні підстави для скасування оскарженого рішення.
Щодо посилань відповідача в скарзі про безпідставність відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання першого про зупинення провадження у справі ( клопотання мотивоване тим, що відповідачем разом з ОСОБА_8 подано до Крижопільського районного суду позовну заяву про визнання їх співвласниками нежитлової будівлі АДРЕСА_2 ) слід вказати про правомірність такої відмови, зважаючи на наступне.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності ОСОБА_5 на об"єкт оренди (у разі задоволення позову про визнання його співвласником будівлі) може виникнути лише з дня його державної реєстрації. Отже, розгляд справи №12/122-09 не залежить від розгляду цивільної справи Крижопільським районним судом про визнання відповідача співвласником будівлі АДРЕСА_2
Доводи апеляційної скарги не спростовують оскаржене рішення.
З врахуванням наведеного апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 24 вересня 2009року у справі №12/122-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5, АДРЕСА_1 - без задоволення.
2. Справу №12/122-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Зарудяна Л.О.
судді:
Вечірко І.О
Ляхевич А.А.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2,3 -сторони
4 - в наряд