10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"23" лютого 2010 р. Справа № 20/1420
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача : ОСОБА_1 - представника за довіреністю №4916 від
08.12.2009р.,
від відповідачів :
- СПД ОСОБА_2: не з'явився,
- СПД ОСОБА_3: підприємця ОСОБА_3
(приймала участь в судовому засіданні 16.02.2010р.),
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_4, м. Чернівці
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "23" листопада 2009 р. у справі № 20/1420 ( суддя Гладій С.В. )
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Чернівці
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2,
м. Хмельницький
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Хмельницький
про визнання недійсним договору поруки від 28.02.2008 р.
з оголошеноюв судовому засіданні 16.02.2010 р. перервою до 23.02.2010 р. згідно зі
ст.ст.77,99 ГПК України,
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.11.2009 р. усправі №20/1420 відмовлено у позові Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 ( м. Чернівці ) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 ( м. Хмельницький ), Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 ( м. Хмельницький ) про визнання недійсним договору поруки від 28.02.2008 р.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції порушено й неправильно застосовано норми процесуального права, а саме:
- договір поруки не відповідає вимогам Закону та є недійсним, а також порушує законні права та інтереси позивача у справі;
- основними договорами, на які поширюється порука, є договори на транспортно-експедиційне обслуговування №405 від 28.11.2008 р., №392 від 29.11.2007 р. та домовленість від 11.02.2008 р., які начебто укладались між підприємцями ОСОБА_4 ( позивач ) та ОСОБА_2 ( відповідач 1 у справі ), в яких не зафіксований спосіб виконання зобов"язання у вигляді укладення між підприємцями ОСОБА_3 ( поручитель ) та ОСОБА_2 ( кредитор ) договору поруки від 28.02.2008 р.; додаткова угода про застосування забезпечення виконання зобов"язань у вигляді поруки між сторонами не укладалась;
- відсутність вказівки на спосіб забезпечення в основних договорах у вигляді договору поруки та відсутність з цього приводу додаткової угоди вказує на фіктивність та недійсність договору поруки від 28.02.2008 р.;
- для виконання зобов"язань по договору на транспортно-експедиційне обслуговування немає необхідності застосовувати такий вид забезпечення виконання зобов"язань як порука;підприємець ОСОБА_4 не бажала укладання договору поруки; недотримання вимог щодо порядку укладання договору поруки тягне за собою порушення прав та інтересів позивача;
- метою укладення договору поруки є зміна правил територіальної підсудності ( при зверненні підприємця ОСОБА_2 до суду ); зазначене вказує на фіктивність правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків (ст.234 ЦК України); за умовами ст.236 ЦК України такий правочин є недійсним з моменту його вчинення ;
- укладення договору поруки може потягнути додаткові фінансові витрати позивача, оскільки ст.558 ЦК України передбачено, що поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові;
- суд не врахував, що забезпечення виконання зобов"язань навіть в 1 % не покриває зобов"язання боржника сплатити кошти.
У судове засідання відповідач ( підприємець ОСОБА_2 ) не з"явився ( хоч був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги ), свого представника не направив.
10.02.2010 р. на адресу апеляційного суду від відповідача ( підприємця ОСОБА_2 ) надійшло клопотання про перегляд справи без його участі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для повного з"ясування обставин, що мають значення для справи, а нез"явлення вищезазначеної особи не перешкоджає перегляду справи по суті, апеляційний суд розглянув скаргу за відсутністю цієї особи.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ч.5 ст.28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Відповідач ( підприємець ОСОБА_2 ) не скористався встановленим ст.96 ГПК України правом надіслання, зокрема до суду відзиву на скаргу.
Згідно з ч.2 ст.96 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
У судовому засіданні 23.02.2010 р. представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач - підприємець ОСОБА_3 в засіданні 16.02.2010 р. проти доводів та вимог скарги заперечила, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін, а скаргу - без задоволення ( більш детально позицію вказаної особи викладено в письмових запереченнях, надісланих на адресу апеляційного суду ).
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача - підприємця ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що в липні 2009 р. підприємець ОСОБА_4 звернулася з позовом ( а.спр.2-4 ) до господарського суду Хмельницької області, в якому просила визнати недійсним договір поруки від 28.02.2008 р., укладений між підприємцем ОСОБА_2 та підприємцем ОСОБА_3. З посиланням на положення ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 199 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 215, 234, 236, 546, 548, 553, 558 Цивільного кодексу України позивачка зазначила, що дана угода укладена без наміру створення правових наслідків, які нею обумовлюються, так як реальною метою договору поруки від 28.02.2008 р. є зміна правил територіальної підсудності з метою вирішення справи за фактичним місцезнаходженням позивача у іншій справі ( м. Хмельницький ).
На думку позивача, договір поруки згідно зі ст. 234 ЦК України є фіктивним, оскільки його вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, та відповідно до ст. 236 цього Кодексу є недійсним з моменту його вчинення.
Окрім того, позивач звертає увагу на те, що порука як вид забезпечення зобов'язання передбачає повідомлення боржника про укладення договору поруки або укладення даної поруки за участю боржника. Однак, відповідачами договір поруки укладено без погодження із позивачем та з порушенням вимог, необхідних для чинності правочину, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.07.2009 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №20/1420 ( а.спр.1 ).
Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.11.2009 р. у справі №20/1420 у задоволенні позову відмовлено ( а.спр.57,58 ).
Мотивуючи своє рішення, місцевий суд з посиланням, зокрема на приписи ст.ст.202 - 204, 215 ЦК України, зазначив, що при укладенні договору поруки від 28.02.2008 р. сторонами дотримано всіх передбачених ст. 203 ЦК України вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. При цьому, невстановлення способу забезпечення виконання зобов'язання, на який посилається позивач в позові та в додаткових обґрунтуваннях до позову, як на підставу нечинності правочину, не є обов'язковою умовою, недодержання якої тягне за собою визнання правочину недійсним, а є лише правом сторін встановити в договорі чи не встановлювати спосіб забезпечення виконання зобов'язань за договором. На думку місцевого суду, укладений між відповідачами договір поруки не порушує встановлені законом права та інтереси позивача, які б надавали йому підставу звернутись до суду з позовом, оскільки оспорюваний договір поруки було укладено в інтересах позивача, в забезпечення виконання останнім зобов'язань за договором перевезення.
Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, між підприємцем ОСОБА_4, м. Чернівці (замовник) та підприємцем ОСОБА_2, м. Хмельницький (перевізник) укладено договір, яким врегульовано взаємовідносини сторін при виконанні перевізником доручень замовника по території України та країн СНД (пункт 2.1. договору). Зокрема, згідно з пунктами 3.1, 4.2.1, 4.2.3, 5.1 договору замовник зобов'язаний оформити заявку на перевезення вантажу та провести оплату за транспортні послуги перевізнику згідно договірних цін та ставок; у свою чергу перевізник зобов'язаний приймати для перевезення вантажі у відповідності з взаємно погодженими заявками, своєчасно доставляти вантажі вантажоотримувачу згідно з нормативними документами.
28.02.2008 р. між підприємцем ОСОБА_2, м. Хмельницький (кредитор) та підприємцем ОСОБА_3, м. Хмельницький (поручитель) укладено договір поруки ( його копія міститься на а.спр.8,9; оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 16.02.2010 р.), за яким поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за неналежне виконання підприємцем ОСОБА_4, м. Чернівці (боржник) зобов'язань за договорами-заявками на транспортно-експедиційне обслуговування за №405 від 28.11.2007 р.(а.спр.10), №392 від 29.11.2007 р.(а.спр.11) та за домовленістю від 11.02.2008 р., укладеними між підприємцем ОСОБА_4, м. Чернівці та підприємцем ОСОБА_2, м. Хмельницький.
Згідно з п. 2.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором лише за часткове виконання боржником зобов'язань за договорами на транспортно-експедиційне обслуговування №405 від 28.11.2007 р., №392 від 29.11.2007 р. та за домовленістю від 11.02.2008 р., укладеними між кредитором і боржником, а саме: поручитель відповідає за виконання боржником зобов'язань перед кредитором на суму 100,00 грн.
Визнання недійсним останнього договору ( як вже зазначалось ) стало предметом спору.
Судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 ЦК України ).
У відповідності зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Апеляційним судом встановлено, що при укладенні договору поруки від 28.02.2008 р. сторонами дотримано всіх передбачених ст. 203 ЦК України вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
При цьому, невстановлення способу забезпечення виконання зобов'язання, на який посилається позивач в позові, в додаткових обґрунтуваннях до позову, в апеляційній скарзі як на підставу нечинності правочину, не є обов'язковою умовою, недодержання якої тягне за собою визнання правочину недійсним, а є лише правом сторін встановити в договорі чи не встановлювати спосіб забезпечення виконання зобов'язань за договором.
Апеляційним судом враховується також, що укладений між відповідачами договір поруки не порушує встановлені законом права та інтереси позивача, які б надавали йому підставу звернутись до суду з позовом, оскільки оспорюваний договір поруки було укладено в інтересах позивача, в забезпечення виконання останнім зобов'язань за договором перевезення.
Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину фіктивним ( позивач вважає, що договір поруки є фіктивним ) необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Апеляційний суд не вбачає наявність умислу сторін правочину ( протилежні посилання позивача в апеляційній скарзі безпідставні ).
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог, а також правильно вирішив питання розподілу судових витрат, поклавши їх на позивача.
На думку апеляційного суду, оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Підстави для скасування рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін.
Доводи скарги не є переконливими, спростовуються матеріалами справи.
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 ( м. Чернівці ) слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23 листопада 2009р. у справі №20/1420 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Чернівці - без задоволення.
2. Справу № 20/1420 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи
2-4 - сторонам
5 - в наряд