Справа № 309/1243/15-ц
Іменем України
20 червня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді :Джуги С.Д.
суддів:Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.
при секретарі: Терпай С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2018 року, ухвалене суддею Савицьким С.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: управління Держземагенства у Хустському районі Закарпатської області, Хустська міська рада про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 від 25 січня 2010 року, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_2 хоче улаштувати окремий вхід до будинку АДРЕСА_1 та добудову житлових приміщень на рівні другого поверху цього будинку. Улаштування такого входу звузить тупиковий провулок, через який позивач здійснює заїзд у двір житлового будинку АДРЕСА_2 , власником 1/2 якого він являється згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 8882 від 05.05.2011 р. Через дії відповідача, позивач не зможе користуватися даним житловим будинком і здійснювати заїзд до гаражу. Також до будинку позивача не зможе під'їхати взагалі будь-який автомобіль, в тому числі і спецтехніка: пожежна машина, машина швидкої допомоги та ін. Крім того, звуження провулку на думку позивача, призведе до порушення норм протипожежної безпеки у кварталі малоповерхової житлової забудови. У зв'язку з намірами відповідача щодо звуження проїзду позивач звертався до голови Хустської міської ради із заявами від 27.05.2014 року та 27.10.2014 року, однак належного реагування на заяви не було. Вказаними діями відповідач фактично позбавить можливості позивача проїзду до будинку, що викличе додаткові незручності для позивача та потребуватиме додаткових зусиль для нормального доступу та користування власним будинком.
У березні 2016 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про зобов'язання демонтування стіни гаражу. Зустрічний позов мотивовано тим, що в ОСОБА_1 наявний державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 14.06.2006 року виготовлений з порушенням, оскільки конфігурація його земельної ділянки накладається на землі загального користування (провулок) та на земельну ділянку ОСОБА_3 , чим порушено ст.ст. 83, 96 ЗК України. На цій земельній ділянці ОСОБА_1 самочинно збудовано гараж, одна стіна якого розташована на межі земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_2 , чим порушено його права. З врахуванням наведеного просив зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати стіну самочинно збудованого гаражу, що розташована на межі земельної ділянки належної на праві приватної власності йому , право приватної власності на яку підтверджується державним актом №263648 від 25.01.2010 року
Ухвалою суду від 26 травня 2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1
Рішенням Хустського районного суду від 15 червня 2018 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісний позов, в решті рішення суду залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які ним наведені в позовній заяві, не дав їм належної правової оцінки та неправомірно відмовив у заявленому первісному позові.
ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 не через його недоведеність, а з причин спливу строків позовної давності; суд не врахував, що гараж побудовано самочинно та безпідставно відмовив у задоволенні зустрічного позову про зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати стіну самочинно збудованого гаражу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Хустської міської ради просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. В решті рішення суду залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апелянт ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про місце, час розгляду справи належним чином повідомлені. Представник ОСОБА_4 надіслала суду клопотання про перенесення розгляду справи на інший термін через її зайнятість.
З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання 04.04.2019 року апелянт ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_4 також не з'явилися, про місце, час розгляду справи належним чином повідомлені. Представником ОСОБА_4 аналогічно було надіслано суду клопотання про перенесення розгляду справи на інший термін через її зайнятість і таке судом апеляційної інстанції було задоволено та відкладено розгляд справи.
Згідно з ч.3п.п.10,11ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі відкрито 26.11.2018 року, розгляд справи відкладався саме через неявку і процесуальні дії апелянта ОСОБА_1 та його представника, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності апелянта ОСОБА_1 та його представника.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні первісного та зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності.
З такими висновками суду погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК україни передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Матеріалами справи встановлено, що згідно рішення 8 сесії 5 скликання Хустської міської ради від 26.09.2007 року за № 476 передано безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) громадянам: ОСОБА_2 мешканцю АДРЕСА_3 площею 0,0062га., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , мешканцям АДРЕСА_1 (0,0120 га.) в спільну часткову власність земельну ділянку з виділенням належної їм частки із складу земельної ділянки по АДРЕСА_1 обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та в спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельну ділянку без виділення належної їм частки із складу земельної ділянки загальною площею 0,0138(під багатоквартирним будинком) по АДРЕСА_1 .
На підставі даного рішення 25.01.2010 р на ім'я ОСОБА_2 , та співвласників земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 М видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.05.2011 року №8882 є власником Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_2 . 14.06.2006 року йому видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0237га. за даною адресою.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності ЯЗ НОМЕР_1 від 25.1001.2010 року, який виданий ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 вказує на те, що ОСОБА_2 хоче улаштувати окремий вхід до будинку АДРЕСА_1 та добудову житлових приміщень на рівні другого поверху цього будинку, що звузить тупиковий провулок, через який позивач здійснює заїзд у двір належного йому житлового будинку АДРЕСА_2 .
Такі посилання ґрунтуються на припущеннях та не відповідають матеріалам справи.
З оспорюваного державного акту вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_2 , межує стороною від А до Б із землями загального користування (провулок), стороною від Д до А із землями ОСОБА_1 .
З акту встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 16.09.2007 року вбачається, що при виготовленні державного акту, який є предметом спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 погодили межі в натурі (а.с.42)
Заявою від 15.01.2007 року співвласники земельної ділянки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заперечили проти переобладнання, реконструкції, перебудови, добудови, а також влаштування окремого входу ОСОБА_2 належної йому житлової квартири АДРЕСА_4 (а.с. 58).
Рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради від 11.07.2007 року за № 462 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проектної документації на реконструкцію квартири АДРЕСА_4 з добудовою житлових приміщень на рівні другого поверху з організацією окремого входу за рахунок проїзду (а.с. 50).
Головним державним інспектором з пожежного нагляду Хустського району ОСОБА_8 видано 26.12.2007 року технічні умови № 1210 на розробку проекту житлового будинку з добудовою житлових приміщень на рівні другого поверху будинку АДРЕСА_1 (а.с. 51).
Рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради від 11.07.2014 року за № 287 ОСОБА_2 повторно надано дозвіл на реконструкцію власної житлової квартири з організацією окремого входу зі сторони проїзду загального користування та добудовою житлових приміщень на рівні другого поверху в АДРЕСА_3 (а.с. 9).
На виконання даного рішення виконавчого комітету Хустської міської ради ОСОБА_2 виготовлено та видано йому відділом містобудування та архітектури м. Хуст будівельний паспорт за реєстраційним номером 016/15 від 02.03.2015 року, який погоджений зав.відділом містобудування та архітектури. З даного паспорту вбачається, що проект реконструкції квартири ОСОБА_2 з організацією окремого входу зі сторони проїзду загального користування та добудовою житлових приміщень на рівні другого поверху в АДРЕСА_5 виконаний у відповідності до діючих державних будівельних норм, норм виробничої санітарії, пожежної безпеки, ділянка дороги відповідає вимогам ДБН В.2.3.-5-2001 по пропускній спроможності та забезпеченню безпеки руху (а.с. 52-54).
Таким чином з вищенаведених матеріалів справи вбачається, що проектна документація на реконструкцію квартири АДРЕСА_4 з організацією окремого входу зі сторони проїзду загального користування розроблена ОСОБА_2 в установленому законом порядку, правильність її не оспорена та не спростована.
Твердження апелянта ОСОБА_1 , що реконструкція квартири звузить тупиковий провулок, через який позивач здійснює заїзд у двір належного йому житлового будинку, не підтверджено жодними належними, допустимими та достовірними доказами.
Апелянтом ОСОБА_1 також не доведено, що оспорюваний державний акт порушує його законні права та інтереси, оскільки не подано жодних доказів, які б підтверджували, що в оспорюваний державний акт включена частина земельної ділянки, що є проїздом загального користування (провулком), через який ОСОБА_1 здійснює заїзд у двір свого будинку.
Окрім того, державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України. Рішення Хустської міської ради від 26.09.2007 року за № 476 на підставі якого виданий державний акт на право приватної власності на землю не оспорено, у встановленому порядку незаконним не визнане.
З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність первісного позову ОСОБА_1 та обґрунтовано відмовив у його задоволенні. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують даних висновків, а тому не заслуговують на увагу.
Щодо заявленого зустрічного позову ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати стіну самочинно збудованого гаражу, що розташована на межі належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, то судом першої інстанції правильно встановлено, що даний гараж не є самочинним будівництвом, і з цим погоджується колегія суддів, оскільки такі висновки відповідають матеріалам справи.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради народних депутатів від 31.05.1998 року за № 246, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , мешканцям АДРЕСА_2 дозволено побудувати гараж.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 146584691 вбачається, що гараж (Літ. «В») відноситься до житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 і зареєстрований як об'єкт нерухомого майна.
ОСОБА_2 , відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не подано належних допустимих та достовірних доказів і не доведено, що частина побудованого ОСОБА_1 гаражу, а саме стіна розташована на межі належної йому на праві приватної власності земельної ділянки і порушує його законні права, а тому суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 в заявленому зустрічному позові. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині є безпідставними.
Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , що суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 не через його недоведеність, а з причин спливу строків позовної давності, оскільки такі не ґрунтуються на законі.
В п.11 абз.3 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року зазначено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд в рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Оскільки, заявлений первісний позов ОСОБА_1 є недоведений, саме з цих підстав суд першої інстанції повинен був відмовити і правильно з цих підстав відмовив.
З врахуванням наведенного, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.12,81,374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 27 червня 2019 року.
Головуючий :
Судді: