Справа № 396/117/19
Провадження № 2/396/149/19
Іменем України
19.06.2019 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна
за участю секретаря судового засідання: Пономаренко Р.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Ведющенка В.В.,
законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/117/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Державний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Шевченко Н.Г. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку,-
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Державний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Шевченко Н.Г. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_5 , після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 4,52 га, що розташова на території Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На момент смерті батька, позивач відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби. Рішенням Новоукраїнського районного суду від 02.06.2009 року визнано в порядку спадкування право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення № НОМЕР_1 , площею 4,52 га на території Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області за ОСОБА_6 , після смерті ОСОБА_5 . На підставі рішення суду від 02 червня 2009 року, ОСОБА_6 видано Державний акт серії НОМЕР_2 площею 4.5153 га, виданого Новоукраїнською райдержадміністрацією 13.11.2009 року. 23.03.2011 року ОСОБА_6 складено заповіт, відповідно до якого ОСОБА_6 належну йому земельну ділянк № НОМЕР_1 , площею 4,52 га, заповів ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 21.09.2017 року державним нотаріусом Шевченко Н.Г. посвідчено, що на підставі статті 124 Цивільного кодексу України, спадкоємцем 1/2 (однієї другої) частки зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_6 , 1989 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 податковий номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 (обов'язкову) частку видане на ім'я ОСОБА_4 .
Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку на ім'я ОСОБА_3 09 квітня 2014 року за р. № 407.
03.09.2018 року позивач звернувся до державного нотаріуса Новоукраїнського районного нотаріального округу Шевченко Н.Г. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_5 , проте нотаріусом було повідомлено, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 заведена спадкова справа № 687/2008, та оскільки відсутні правоустановчі документи на земельну ділянку, перерозподіл спадщини в порядку ст.1280 ЦКУ є можливим після визнання за ОСОБА_1 в судовому порядку прав власності на спадкове майно, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
13.02.2019 року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 11.03.2019 року.
07.03.2019 року через канцелярію суду надійшов письмовий відзив від ОСОБА_3 на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Державний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Шевченко Н.Г. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, зі змісту якого вбачається, що відповідач в задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити повністю, а також зазначає, що на момент смерті ОСОБА_5 разом з ним проживав та був прописаний нині покійний син ОСОБА_6 . Факт сумісного проживання підтверджується довідкою Новоукраїнської міської ради від 01.06.2009 року №3128. У вищезгаданій довідці міститься також інформація про те, що позивач прописаний за тією ж адресою, але до дня смерті батька не проживав і на момент видачі довідки також не проживає. Факт того, що позивач значний час до смерті батька і після неї не проживав разом з батьком та не вів спільного господарства, не був пов'язаний спільним побутом підтверджується довідкою про звільнення позивача № ЧНЦ 01284.
Звертає увагу суду на той факт, що покійний ОСОБА_6 успадкував після смерті свого батька земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_4 загальною площею 4,52 га на підставі рішення суду у справі № 2-420/2009 від 02.06.2009 року. Тобто правовстановлюючим документом, який був підставою для спадкування вищезгаданої земельної ділянки та підставою для видачі державного акту було законне рішення суду, яке набрало законної сили. У вказаному рішенні в мотивувальній частині чітко зазначено, що на момент прийняття рішення судом не встановлено інших осіб, які б бажали успадкувати майно покійного ОСОБА_5 . Станом на поточну дату рішення Новоукраїнського районного суду у справі № 2-420/2009 від 02.06.2009 року набрало законної сили, не оскаржене, не подано заяв про перегляд даного рішення у зв'язку з наявністю нововиявлених обставин.
Позивач по справі з моменту смерті свого батька ( протягом більше ніж 9 років) не скористався своїм правом на подання заяви про прийняття спадщини. Також протягом 9 років позивач не звертався до суду з приводу поновлення строку на прийняття спадщини, не обґрунтовував поважності причин пропуска строку на прийняття спадщини. В позовній заяві відсутні відомості про те, що позивач по справі, після смерті свого батька ( після 30.04.2008 року), фактично вступив у володіння та розпорядження спадковим майном покійного ОСОБА_5 , а отже позивач не набув прав на спадкове майно.
Обгрунтованих заяв позивача стосовно поновлення пропущеного з поважних причин строку для прийняття спадщини чи поновлення пропущеного з поважних причин строку для подання позову про перерозподіл майна покійного ОСОБА_5 чи поновлення пропущеного з поважних причин строку для витребовування майна з чужого незаконного володіння не надходило і судами різних юрисдикцій не розглядалось, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з своєю необґрунтованістю.
Крім того ОСОБА_3 просить суд розглянути питання, щодо застосувати строків позовної давності.
11.03.2019 року за клопотанням відповідача підготовче судове засідання відкладено на 29.03.2019 року.
29.03.2019 року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області закрите підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 25.04.2019 року.
Витребувано в завідувача Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори належним чином завірені копії: спадкової справи №687/2008 до майна померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та спадкової справи №258/2011 до майна померлого ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Витребувано з архіву Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області цивільну справу №2-420/2009 року за позовом ОСОБА_6 до Новоукраїнської міської ради про визнанняв порядку спадкування права власності на земельну ділянку,для огляду в судовому засіданні.
Визнано обов'язковою явку позивача в судове засідання (п.5 ч.2 ст. 223 ЦПК України).
25.04.2019 року у зв'язку з неявкою відповідача по справі та відсутністю підтвердження про належне його повідомлення про день та час розгляду справи, розгляд відкладено на 28.05.2019 року.
28.05.2019 року у зв'язку з неявкою відповідача по справі та відсутності доказів про належне повідомлення, розгляд справи відкладено на 19.06.2019 року.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Додатково повідомив, що він не звертався з позовом до суду про надання додаткового строку для прийняття спадщини, в зв'язку з тим, що перебував в місцях позбавлення волі, але був зареєстрований за однією адресою з покійним батьком ОСОБА_5 та вважається таким, що прийняв спадщину. Про порушення своїх прав дізнався від нотаріуса в 2018 році.
Представник позивача адвокат Ведющенко В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
ОСОБА_3 для розгляду справи не з'явився з невідомих суду причин. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджено поштовим повідомленням від 19.06.2019 року. З клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Крім того відповідач був повідомлений шляхом оголошення на веб-сайті "Судова влада".
Законний представник неповнолітнього відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, зазначивши, що має сина ОСОБА_4 , який успадкував обов'язкову частку після смерті його батька ОСОБА_6 -цивільного чоловіка, не заперечує, щодо позовних вимог, вважає, що всі земля повинна знаходитися в їх родинні, так як з позивачем зараз перебуває в зареєстрованому шлюбі.
Предсавник третьої особи Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надавши суду клопотання про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, законного представника неповнолітнього відповідача, дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини і визначив відповідно до них правовідносини, які виникли між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне їй право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_5 , вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану Новоукраїнсько управління юстиції Кіровоградської області (а.с.17).
ОСОБА_1 , є сином померлого, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер рідний брат позивача ОСОБА_6 , вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , яке видане міським відділом по державній реєстрації смертей Головного управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла рідна сестра позивача ОСОБА_7 , вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоукраїнсько районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с.19).
Згідно довідки виданої виконкомом міської ради від 01.06.2009 року гр. ОСОБА_6 в тім, що його місце проживання зареєстровано АДРЕСА_2 та те, що ОСОБА_5 (1953 ІНФОРМАЦІЯ_6 н.), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і до дня смерті був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_2 разом із сином ОСОБА_6 і сином ОСОБА_1 , який зареєстрований за даною адресою, але до дня смерті батька не проживав тимчасово і на даний час не проживає (а.с. 20).
Згідно довідки про звільнення серія ЧНЦ № 01284 видана ОСОБА_1 про те, що він відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 09 лютого 2005 року по 22 квітня 2011 року (а.с. 22).
Згідно довідки про звільнення серія Кір № АДРЕСА_3 видана ОСОБА_1 про те, що він відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 13.11.2012 року по 29.07.2016 року (а.с. 21).
Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_8 ОСОБА_8 ОСОБА_9 був власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,52 га, яка розташована на території Новоукраїнської міської ради (а.с.25-26), оригінал якого втрачено.
Вказані обставини підтверджуються подачею позивачем об'яви до газети "Новоукраїнські новини", де розміщено оголошення про втрату державного акта (а.с. 33).
Рішенням Новоукраїнського районного суду від 02.06.2009 року визнано в порядку спадкування право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення № НОМЕР_1 , площею 4.52 га на території Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 27-28).
Згідно довідки Сокирнянської виправної колонії № 67 від 04.06.2009 року про те, що засуджений ОСОБА_1 1985 р.н., дійсно відбуває покарання в установі кримінально-виконавчої служби за вироком Новоукраїнського райсуду Кіровоградської області від 24.03.2005 року за ст. 121 ч.2 до 7 років позбавлення волі. В місцях позбавлення волі перебуває з 09 лютого 2005 року по теперішній час на час видачі довідки 04.06.2009 року (а.с. 30).
Згідно відповіді завідувача Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г. від 10.09.2018 року адресованої ОСОБА_1 , остання повідомляє про те, що після смерті ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , була заведена спадкова справа № 258/2011. Спадкоємці надали нотаріусу для видачі свідоцтва про право на спадщину правовстановлюючий документ, а саме - Державний акт серія НОМЕР_2 . виданий 27 листопада 2009 року на підставі рішення Новоукраїнського районного суду від 02.06.2009 року площею 4,5153 га. Відповідно до ст. 1280 Цивільного кодексу України якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємні, вона підлягає перерозподілу.
У разі відсутністі правовстановлюючих документів на земельну ділянку радить позивачу у судовому порядку вирішити питання щодо визначення за ним право власності на вищевказане майно (а.с.31).
Згідно Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_9 ОСОБА_8 ОСОБА_10 був власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,5153 га, яка розташована на території Новоукраїнської міської ради (а.с.34).
Відповідно до заповіту ОСОБА_6 належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,5153 га, яка розташована на території Новоукраїнської міської ради заповів ОСОБА_3 (а.с. 35).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 вересня 2017 року, спадкоємцем 1/2 частки зазначеного у цьму свідоцтві мана ОСОБА_6 є його син - ОСОБА_4 .
Спадщина, на яку в указаній частці видане це свідоцтво, складається з:
Земельної ділянки № 1360, кадастровий номер НОМЕР_4 , переданої у приватну власність на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 2 червня 2009 року № 2-420, площею 4,5153 га в межах згідно з планом, розташованої на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на підставі Державного акту серії НОМЕР_2 , виданого Новоукраїнською районною державною адміністрацією 13 листопада 2009 року та зареєстрованого за № 010937800329.
Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації.
Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 (обов'язкову) частку видане на ім'я ОСОБА_4 .
Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку на ім 'я ОСОБА_3 видане 9 квітня 2014 року за р.№ 407 (а.с. 36).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 квітня 2014 року, спадкоємцем 1/2 частки зазначеного у цьму свідоцтві мана ОСОБА_6 є ОСОБА_3 .
Спадщина, на яку в указаній частці видане це свідоцтво, складається з:
Земельної ділянки № 1360, кадастровий номер НОМЕР_4 , переданої у приватну власність на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 2 червня 2009 року № 2-420, площею 4,5153 га в межах згідно з планом, розташованої на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на підставі Державного акту серії НОМЕР_2 , виданого Новоукраїнською районною державною адміністрацією 13 листопада 2009 року та зареєстрованого за № 010937800329.
Вартість 1/2 частки спадщини становить 26960,50 грн.
Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку видане на ім'я ОСОБА_3 .
Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку на ім 'я ОСОБА_4 ще не видане (а.с. 37).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі знайдену таку інформацію, інформація про спадкодавця: ОСОБА_5 , спадкова справа, номер у спадковому реєстрі: 45719250, стан: чинний, номер у нотаріуса: 687 (а.с. 100).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі знайдену таку інформацію, інформація про спадкодавця: ОСОБА_6 , спадкова справа, номер у спадковому реєстрі: 51410256, стан: чинний, номер у нотаріуса: 258/2011.
Свідоцтво про право на спадщину: номер у спадковому реєстрі: 55957103, стан: чинний, дата видачі свідоцтва: 09.04.2014 року.
Свідоцтво про право на спадщину: номер у спадковому реєстрі: 61266295, стан: чинний, дата видачі свідоцтва: 21.09.2017 року. (а.с. 101).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі знайдену таку інформацію, заповіт: номер у спадковому реєстрі: 50911674, стан: чинний, інформація про заповідача: ОСОБА_6 (а.с. 102).
Як вбачається з копії спадкової справи № 687, після смерті ОСОБА_5 до Новоукраїнської державної нотаріальної контори, звернувся з заявою про прийняття спадщини син ОСОБА_6 . Згідно довідки виданої виконкомом міської ради від 01.06.2009 року гр. ОСОБА_6 в тім, що його місце проживання зареєстровано АДРЕСА_2 та те, що ОСОБА_5 (1953 ІНФОРМАЦІЯ_7 н.), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і до дня смерті був зареєстрованийі проживав за адресою: АДРЕСА_2 разом із сином ОСОБА_6 і сином ОСОБА_1 , який зареєстрований за даною адресою, але до дня смерті батька не проживав тимчасово і на даний час не проживає ( а.с. 103-110).
Як вбачається з копії спадкової справи № 258/2011, після смерті ОСОБА_6 до Новоукраїнської державної нотаріальної контори, звернулись з заявами про прийняття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , яка діяла в інтересах свого малолітнього сина - ОСОБА_4 . Згідно довідки виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради від 14.11.2011 року ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 до дня смерті був зареєстрований разом з братом ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 . Згідно заповіту від 23.03.2011 року ОСОБА_6 належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,5153 га, яка розташована на території Новоукраїнської міської ради заповів ОСОБА_3 . Видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку на ім 'я ОСОБА_3 та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 (обов'язкову) частку видане на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 111-133).
Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Ст.1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки спадкодавця.
За змістом ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно частинам 1 та 10 статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.
Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
В абз. 3 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відповідно до ст.1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип отримав подальше закріплення у нормах Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ст. 13 , згідно якої:
1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
В судовому засіданні досліджено цивільну справу№2-420/2009 та встановлено, що рішенням Новоукраїнського районного суду від 02.06.2009 року визнано в порядку спадкування право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення № НОМЕР_1 , площею 4.52 га на території Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після набрання законної сили рішенням Новоукраїнського районного суду від 02.06.2009 року в Управління Держкомзему у Новоукраїнському районі були підстави для видачі ОСОБА_6 державного акту на право власності на земельну ділянку. Вказане рішення суду позивачем не оскаржувалося.
Щодо твердження позивача, що останній вважається такам, що в силу ст. 1268 ЦК України постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Тому саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.
Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання спадкоємця разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про факт постійного проживання спадкоємця разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини та відповідно про своєчасність прийняття спадщини.
Отже, ОСОБА_1 не є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , адже він не проживав постійно зі своїм батьком на час відкриття спадщини та не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини. Згідно довідки про звільнення серія ЧНЦ № 01284 видана ОСОБА_1 про те, що він дійсно відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 09 лютого 2005 року по 22 квітня 2011 року. З вимогою про надання додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 до суду не звертався.
Крім того згідно довідки виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради, яка знаходиться в матеріалах спадкової справи до майна померлого ОСОБА_5 наявна інформація про те, що місце проживання гр. ОСОБА_6 зареєстровано АДРЕСА_2 та те, що ОСОБА_5 (1953 ІНФОРМАЦІЯ_7 н.), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і до дня смерті був зареєстрованийі проживав за адресою: АДРЕСА_2 разом із сином ОСОБА_6 і сином ОСОБА_1 , який зареєстрований за даною адресою, але до дня смерті батька не проживав тимчасово і на даний час не проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Вищезазначені доводи підтверджуються відповідною судовою практикою, а саме: ухвалою Верховного суду України від 11.03.2009 р. у справі №6-27745св08, ухвалою Верховного суду України від 01.11.2010 р. у справі №6-7165св09, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24.11.2011 р. у справі №6-2064св10.
У зв'язку з тим, що інших спадкоємців, окрім ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , у ОСОБА_5 не було, а ОСОБА_1 не подав нотаріусу протягом 6-місячного строку заяву про прийняття спадщини та не проживав постійно з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, тому спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , був ОСОБА_6 , адже він постійно проживав з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини та подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини а тому мав право на спадкування, а отримавши майно в порядку спадкування мав право вільно розпоряджатися належним йому майном в тому числі залишити заповіт.
Аналізуючи вказані норми права, з'ясовуючи обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що після смерті батька ОСОБА_5 волевиявлення ОСОБА_1 було направлено на прийняття спадщини і з цією метою він здійснював протягом шестимісячного строку встановлені законом певні дії. Сам по собі факт реєстрації за адресою АДРЕСА_2 на момент смерті спадкодавця не може служити підставою для визнання за ним права на спадщину.
Згідно до ст. 58 ЦПК України, належними доказами є докази, які містять інформація щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що заповіт, складений ОСОБА_6 , який доводився братом позивача на ім'я ОСОБА_3 не оскаржувався та не визнавався недійсним в судовому порядку, рішення Новоукраїнського районного суду від 02 червня 2009 року на підставі якого було визнано право власності за братом позивача також не оскаржувалося. Щодо пояснень позивача та представника позивача, що про порушене право йому стало відомо лише у серпні 2018 року ставиться судом під сумнів, так як законний представник малолітнього відповідача ОСОБА_4 є його мати ОСОБА_2 , яка перебуває нині вже у зареєстрованому шлюбі з позивачем з 04.04.2013 року, що підверджується паспортом позивача та не заперечується показами самого законного представника яка і здійснювала оформлення спадщини в інтересах сина та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 21 вересня 2017 року, що підтверджується дослідженою в судовом засіданні копією спадкової справи (а.с.111-133).
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велів Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі, суд приходить до висновку, що враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 мав право на спадщину після смерті батька, а тому суд не встановив а позивач не довів зворотнього та приходить до висновку, що відсутні підстави вказані в законі (в ст.1301 ЦКУ) для визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та як наслідки підстав для визнання недійсним та скасування реєстрації у спадковому реєстрі та реєстрі речових прав на нерухоме майно свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер НОМЕР_4 , площею 4,5153 га, розташованої на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на ім'я ОСОБА_3 видане 09 квітня 2014 року за р № 407, визнання недійсним та скасування реєстрації у спадковому реєстрі та реєстрі речових прав на нерухоме майно свідоцтва про право на спадщину за законом, на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер НОМЕР_4 , площею 4.5153 га. розташованої на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке видане 21 вересня 2017 року за р № 1533, визнання недійсним та скасування реєстрацію Державного акту серії НОМЕР_9 , виданого на ім"я ОСОБА_6 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення № НОМЕР_1 , площею 4,52 гане має, а відтак в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Щодо застосування заявлененої відповідачем ОСОБА_3 позовної давності до вимог ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку, що вони до задоволення не підлягають.
За положеннями ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Так, в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.01.2013 № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», зазначено, що вирішуючи питання застосування строків позовної давності, суди мають приділяти належну увагу такому поняттю як момент, з якого особа дізналася про порушення свого права, та керуватися доказами, які підтверджують його настання. Встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови. Тобто, якщо суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення суду про відмову в задоволенні позову саме на цій підставі, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж встановлено, що таке право порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності. Якщо ж причину пропуску цього строку суд визнає поважною, порушене право повинно бути захищене. Саме загальна позовна давність застосовується до вимог, що стосуються захисту права власності та інших речових прав. Особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за умови обґрунтованості позову, тобто за умови наявності порушеного права.
Таким чином, враховуючи роз'яснення, що містяться в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.01.2013 № 24-150/0/4-13, суд не застосовує строки позовної давності, оскільки позивачем позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.
В силу ст. 141 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Державний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Шевченко Н.Г.:
Про визнання недійсним та скасування реєстрації у спадковому реєстрі та реєстрі речових прав на нерухоме майно свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер НОМЕР_4 , площею 4,5153 га, розташованої на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на ім'я ОСОБА_3 видане 09 квітня 2014 року за р № 407 .
Про визнання недійсним та скасування реєстрації у спадковому реєстрі та реєстрі речових прав на нерухоме майно свідоцтва про право на спадщину за законом, на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер НОМЕР_4 , площею 4.5153 Га. розташованої на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке видане 21 вересня 2017 року за р № 1533.
Про визнання недійсним та скасування реєстрацію Державного акту серії НОМЕР_9 , виданого Новоукраїнською райдержадміністрацією Новоукраїнського району Кіровоградської області 13.11.2009 року, зареєстрований в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю № НОМЕР_10 , на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 4,5153 га кадастровий номер НОМЕР_4 , яка розташована на території Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області на ім'я ОСОБА_6 .
Про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення № НОМЕР_1 , площею 4,52 га кадастровий номер НОМЕР_4 , яка розташована на території Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовити за необгрунтованістю позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення складено 27.06.2019 року.
Головуючий: О. А. Гарбуз