Справа № 361/1795/19
Провадження № 2/361/2011/19
25.06.2019
іменем України
/заочне/
25 червня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Яблонській В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н, укладеним 21.11.2011р., в сумі 26 904,26 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за простроченим тілом кредиту, та неустойку, мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 21.12.2011р. між банком і ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг” та “Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, згідно з якими клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов'язання, який надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими платежами за умовами договору.
Відповідач повторно не явився в судове засідання; був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою його місця проживання, відзив на позов не подав. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, і він не повідомив про причини неявки. Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності і про згоду на ухвалення заочного рішення. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, ухвалив розглянути справу заочно, згідно ст.223 та ст.280 ЦПК України.
Відповідно до анкети-заяви, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг” та “Тарифами банку”, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У анкеті - заяві міститься підпис відповідача про те, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ОСОБА_2 .
З наданих документів встановлено, що 21.11.2011р. між позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, за яким кредитор надав відповідачу (позичальнику) кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з щомісячною сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі базової процентної ставки згідно умов кредитування. Якщо на дату нарахування відсотків боржник всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань за кредитом, що мали місце на дату нарахування відсотків, таким чином відповідач зобов'язувався погашати заборгованість по перевитраті платіжного ліміту.
Відповідач не подав відзив, не оспорив факту укладення договору з позивачем, не оспорив його умов, тому суд при розгляді даної справи виходить з того, що такий договір був укладений, на вказаних умовах, і є дійсним, та з нього для сторін виникли певні права та обов'язки.
З наданого розрахунку заборгованості видно, що позичальник допустив прострочення в платежах по поверненню тіла кредиту та простроченого тіла кредиту.Станом на 07.02.2019р. заборгованість складається з заборгованості за тілом кредиту 10538,77 грн., за простроченим тілом кредиту 6361,75 грн.
За змістом п. 2.1.1.5.5 Договору відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суму грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначеному тарифами Банку при настанні терміну платежу.
На підставі п. 2.1.1.12.2 договору, сплату відсотків за користування кредитом клієнт сплачує шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання). Якщо на дату нарахування відсотків боржник всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань за кредитом, що мали місце на дату нарахування відсотків.
Згідно ст.627 ЦК - сторони є вільними в укладанні договору. Згідно ст.638, ст.639 ЦК - якщо сторони досягли домовленості і уклали договір, в якому передбачені певні зобов'язання, то вони мають виконуватись і вважатись такими, що момент домовленості настав. Згідно ч.1 ст.631 ЦК - строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки у відповідності з договором. Згідно ч.4 ст.631 ЦК - збіг строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Згідно ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на умовах договору. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.615 ЦК - не припустима одностороння відмова від зобов'язання. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надав позивачу кредит. Відповідач не подав заперечень проти цього і не оспорив договір або отримання суми кредиту на вказаних умовах і в указаному розмірі.
Відповідач (позичальник) свої зобов'язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість у вказаній в розрахунку сумі - в тому числі заборгованість за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту. Відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх спростування повне або часткове, тому вони судом приймаються до уваги. Тому суд дійшов висновку, що розрахунок заборгованості проведений правильно, у відповідності до умов договору, і відповідач має заборгованість за даним договором у вказаному розмірі.
Позивач, як сторона договору, яка виконала його умови, має право вимагати від другої сторони договору (відповідача) виконання умов договору, зокрема повернення тіла кредиту та простроченого тіла кредиту на умовах договору, згідно наданого розрахунку, який відповідачем не оспорений.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню 7437,93грн. за прострочене зобов'язання та пеню 808,46 грн. за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; і штраф (фіксована частина 500 грн. плюс процентна складова 1257,35 грн.)
Щодо даних позовних вимог, то суд дійшов наступних висновків:
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені умовами договору або законом, зокрема сплата неустойки (п.3).
Враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, допустив прострочення у платежах, суд вважає, що, в даному випадку, позивач має право вимагати сплати неустойки відповідно до умов договору.
Згідно наданого розрахунку позивач нарахував відповідачу штраф 500 грн. (фіксована частина) + 5 % від суми позову 26904,26 грн., що становить 1757,35 грн.
Суд не вбачає передбачених законом підстав для звільнення відповідача від зобов'язань по сплаті штрафу за неналежне виконання ним грошових зобов'язань по поверненню кредиту і по сплаті відсотків за користування кредитом. Відповідач не оспорив порядок і підстави нарахування неустойки, її розмір, не послався на наявність підстав для звільнення від сплати неустойки, тому суд виходить з того, що прострочення виникло з вини позичальника, і є підстави для нарахування та сплати неустойки.
Перевіряючи правильність розрахунку штрафу, зокрема його процентної складової, суд виходить лише з розміру пред'явлених позовних вимог, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню, зокрема виходячи з вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача штраф 500 грн.- фіксована частина, і його процентна складова: 845,03 грн. (10538,77 грн. (заборгованість за тілом кредиту) +6361,75 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту) х 5 %), всього штраф становить 1345,03 грн.
З розрахунку заборгованості видно, що станом на 07.02.2019 р. позичальнику нараховано також пеню 7437,93грн. за прострочене зобов'язання та пеню 808,46 грн. за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.
З представленого суду розрахунку заборгованості не можливо перевірити розмір пені та обґрунтованість її розрахунку, зокрема визначити ставку, за якою вона нарахована, за який період вона нарахована, а також на які суми простроченої заборгованості вона нараховувалась, враховуючи, що пеня - згідно вимог цивільного законодавства - є неустойкою, що поточно (щоденно) нараховується на прострочену заборгованість лише по таким платежам, як кредит і проценти. В наданому розрахунку не видно, в якому розмірі нарахована пеня, і вказана у позовній заяві сума не відповідає сумам про заборгованість, вказаним в кінці розрахунку. У позові позивачем також не наведено жодних обґрунтувань щодо розміру пені, ставки за якою пеня нараховувалась та періоду. Суд також виходить з того, що рішення має ґрунтуватись на доказах, і не може ґрунтуватись на припущеннях, а обов'язок по доведенню позовних вимог, в тому числі по доказуванню обґрунтованості здійснених нарахувань, покладається на позивача. А сам той факт, що відповідач не подав відзиву, не означає визнання відповідачем вказаних позовних вимог, що могло б звільнити позивача від обов'язку доказування.
Крім того, суд враховує наступне:
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України); пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). таким чином, неустойка (штраф або пеня) є санкцією за порушення боржником грошового зобов'язання і є видом матеріальної відповідальності.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Тобто позивачем застосовано одночасно два види неустойки (пеню та штраф) за одне й те саме порушення умов договору - несвоєчасне та не в повному обсязі виконання договірних зобов'язань. Враховуючи вищевикладене, а також відповідно до статті 549 ЦК України, згідно якої штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності (неустойки), а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - прострочення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. При таких обставинах суд не вбачає підстав для покладення на відповідача одночасно зобов'язання і по сплаті штрафу, і по сплаті пені, тобто за один і той самий вид порушення.
При наведених вище підставах і враховуючи закон, що регулює спірні правовідносини, а також виходячи з наведених позивачем у позовній заяві обґрунтувань і мотивування стягнення пені, розглядаючи справу лише в межах заявлених позовних вимог та з підстав, зазначених у позові, і на підставі лише поданих доказів, дотримуючись принципу диспозитивності і рівності сторін, а також принципу пропорційності, суд не вбачає підстав для стягнення нарахованої позивачем пені. В цій частині у позові суд відмовляє.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту - 10538,77 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 6361,75 грн., і неустойка у вигляді штрафу - 1345,03 грн.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено 1921 грн. Позов задоволено на 68 %. Тому відшкодуванню підлягають судові витрати на 68 %, що становить 1306,28 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613,615, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково;
стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором № б/н від 21.11.2011р. заборгованість за тілом кредиту - 10538,77 грн., за простроченим тілом кредиту - 6361,75 грн., і неустойка у вигляді штрафу - 1345,03 грн., всього 18245,51 грн. і судові витрати 1306,28 грн., всього стягнути 19 551 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна )грн.79 грн.;
в іншій частині в позові відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення виготовлено 26 червня 2019 року.
Суддя Т.В. Селезньова