Єдиний унікальний номер: 353/1176/18
Номер провадження: 1-кп/0343/116/19
про повернення обвинувального акта прокурору
27 червня 2019 року м. Долина
Колегія суддів Долинського районного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: судді - ОСОБА_1 ,
суддів- ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12013100230000683 від 03.04.2013 року про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Топорівці Новоселицького району Чернівецької області , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, в порядку ст.89 КК України несудимого;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Топорівці Новоселицького району Чернівецької області , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, в порядку ст.89 КК України несудимого;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, в порядку ст.89 КК України несудимого;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Алсунга Колдецького району Республіки Латвії, жителя АДРЕСА_4 , українця, громадянина України, в порядку ст.89 КК України несудимого;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України,
з участю: прокурора - ОСОБА_9 ,
захисника - ОСОБА_10 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6
ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 -
03.05.2019 року в Долинський районний суд Івано-Франківської області у відповідності до ухвали Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 25.04.2019 року поступили матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013100230000683 від 03.04.2013 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України.
Підготовче судове засідання було призначено на 11.05.2019 року.
Ухвалою Колегії суддів Долинського районного суду від 11.05.2019 року клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - задоволено. Запобіжний захід, обраний обвинуваченим: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вигляді тримання під вартою продовжено на 60 (шістдесят) днів - до 10 липня 2019 року включно.
Ухвалою Колегії суддів Долинського районного суду від 11.05.2019 року підготовче судове засідання по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР № 12013100230000683 від 03.04.2013 року про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України - відкладено на 14.00 год. 29 травня 2019 року. Зобов'язано перевести обвинуваченого ОСОБА_5 , з Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)" (адреса: м. Ужгород, вул.Довженка, буд. 8-А, Закарпатська область) до ДУ "Івано-Франківське УВП (№12) , на час розгляду даної справи в суді.
Підготовче судове засідання призначене на 29.05.2019р. не відбулось, у зв'язку з недоставкою обвинувачених.Засідання відкладено на 20.06.2019 року в 13.30 год.
20.06.2019р. підготовче судове засідання не відбулось у зв'язку з неявкою учасників процесу. Розгляд справи відкладено на 27.06.2019 року в 13.30 год.
Ухвалою Колегії суддів Долинського районного суду від 27.06.2019 року клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - задоволено. Обрано обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60(шістдесят) днів , до 26.08.2019 р. Запобіжний захід, обраний обвинуваченим: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вигляді тримання під вартою продовжено на 60 (шістдесят) днів - до 26.08.2019 року включно.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 просив призначити судовий розгляд в даному кримінальному провадженні, оскільки вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, провадження у відповідності до ухвали Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 25.04.2019р. підсудне Долинському районному суду Івано-Франківської області. Порушень вимог КПК України під час досудового розслідування не допущено. Кримінальне провадження підлягає розгляду у відкритому колегіальному судовому засіданні.
Потерпілі в підготовче судове засідання не з'явились, хоч про час та місце його проведення були повідомлені у встановленому Законом порядку, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Потерпілі: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 подали заяви про проведення підготовчого судового засідання у їх відсутності.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та їх захисник адвокат ОСОБА_10 не заперечили проти призначення до судового розгляду даної кримінальної справи.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього додатки, колегія суддів вважає, що він підлягає поверненню прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України з таких підстав:
п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що обвинувачення, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити наступні відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9) дату та місце його складення та затвердження.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обов'язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.
Ч.4 ст. 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Обвинувальний акт , у відповідності до вимог законодавства, обов'язково має містити розмір шкоди, завданої правопорушенням (п.7 ч.2 ст. 291 КПК України).
Як вбачається з п.10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування законодавства яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення наскільки вони відомі слідчому.
Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Практика Європейського суду з прав людино орієнтує, що обвинуваченням визначається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально карного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті ст. 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ( «Девеер проти Бельгії» від 27.02.1980 року).
Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить принцип закріплений у ст. 6 Конвенції, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).
Крім того, Європейський суд нагадує, що положення пп. «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Згідно з положеннями п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не в повній мірі відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Так по епізоду, який мав місце 03.04.2013 року в обвинувальному акті вказано, що «З метою доведення свого спільного злочинного умислу до кінця та подолання можливого опору зі сторонни охоронця, ОСОБА_5 почав погрожувати останньому застосуванням відносно нього фізичного насильства, у разі створення перешкоди вчиненню злочину. Усвідомлюючи чисельну перевагу та реальну можливість застосування фізичного насильства, розуміючи про реальну загрозу своєму життю і здоров'ю, ОСОБА_22 не став чинити опору ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_23 в результаті чого останні відкрито викрали вказаний металевий сейф, у середині якого знаходились грошові кошти в сумі 1348 гривень та ювелірні вироби, а саме: 299 золоті каблучки,91 пара золотих сережок, 74 золоті ланцюжки, 191 золота підвіска та 18 золотих браслети, які належали ФОП ОСОБА_24 .
Незаконно одержані кошти та ювелірні вироби ОСОБА_5 , як керівник організованої групи, розподілив відповідно до попередньо досягнутої домовленості між учасниками організованої групи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які в подальшому розпорядились ними на власний розсуд…»
Дані дії обвинувачених кваліфіковані органом досудового розслідування, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) , поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з проникненням в інше приміщення, вчиненному організованою групою - ч.5 ст. 186 КК України.
Ч.5 ст. 186 КК України передбачає також таку кваліфікуючу ознаку - грабіж, вчинений в особливо великих розмірах.
В сформульованому обвинуваченні не вказано родові ознаки викрадених ювелірних виробів (вагу, розмір, пробу, наявність вставок, вартість кожного виробу та ін.) Крім цього, взагалі не вказано розмір заподіяної даним кримінальним правопрушенням майнової шкоди потерпілій ФОП ОСОБА_24 , що унеможливлює імовірну кваліфікацію відповідних дій обвинувачених за кваліфікуючою ознакою «вчинений в особливо великих розмірах», а також суттєво обмежує право потерпілої ФОП ОСОБА_24 на пред'явлення цивільного позову, про відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди.
По епізоду, який мав місце 25.07.2013 р. В обвинувальному акті вказано: «25.07.2013 приблизно о 04.25 за адресою: АДРЕСА_5 , ТЦ «Ювант», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого плану, переслідуючи корисливі мотиви, передбачаючи суспільні
наслідки і бажаючи їх настання, з метою вчинення крадіжки організованою групою та звернення викраденого на власну користь, шляхом розбиття вікна на другому поверсі ТЦ «Ювант», проникли у середину ювелірного магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що орендує ФОП ОСОБА_11 , звідки таємно викрали сейф вартістю 8000 (вісім тисяч) гривень, в якому знаходились ювелірні вироби в кількості 959 штук, на загальну суму 2 359 466(два мільйони триста п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста шість) гривень 6 (шість) копійок…»
Ювелірний виріб, це виріб з дорогоцінних металів та їх сплавів, з використанням різного роду видів художньої обробки , з вставками з дорогоцінних, напівдорогоцінних , кольорових каменів і інших матеріалів природного чи штучного походження або без них, які використовуються в якості різноманітних прикрас, предметів побуту, предметів культу і/або для декоративних цілей, виконання різного роду ритуалів і обрядів, а також пам'ятні, ювілейні і інші знаки.
У відповідності до п.1.5 Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України №244 від 20.10.1999 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.12.1999 року за №874/4167, з послідуючими змінами - ювелірний (побутовий) виріб , це виріб виготовлений із сплавів дорогоцінних металів- золота, срібла, платини , паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.
Згідно ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та котроль за операціями з ними » від 18 листопада 1997 року (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 9, з послідуючими змінами) - дорогоцінні метали, це золото, срібло, платина і метали
платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо); дорогоцінне каміння,це природні та штучні (синтетичні)
мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит і т.д.).
По даному епізоду органом досудового розслідування вказано лише загальну кількість викрадених ювелірних виробів ( 959 штук) та їх загальну вартість (2 359 466.06 грн.), тобто не вказано родові ознаки викрадених ювелірних виробів ( які саме ювелірні вироби, з якого металу, вагу, розмір, пробу, наявність вставок, вартість кожного виробу та ін.)
Аналогічні порушення: не вказання родових ознак викрадених ювелірних виробів (вагу, розмір, проба, наявність вставок, вартість кожного викраденого ювелірного виробу, та ін.) допущено і при формулюванні обвинувачення по епізодах, які мали місце:
04.12.2015р. в м.Сарни, Рівненської області,( крім цього не вказано вартість викраденого сейфу);
18.07.2016 р. в м.Гнівань Вінницької області (крім цього не вказано кількість викрадених ювелірних виробів, вартість металевого сейфу, вказано лише « … повторно таємно викрали металевий сейф, в якому зберігались ювелірні вироби загальною вартістю 713 549 (сімсот тринадцять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) гривень…»;
13.07.2016р. в м.Львів ( крім цього не вказано, кому саме , юридичній чи фізичній особі заподіяно шкоду, вказано лише «… проникли в приміщення ювелірного магазину « ІНФОРМАЦІЯ_6 », який розташований на другому поверсі зазначеної будівлі. Перебуваючи в приміщенні ювелірного відділу, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , повторно таємно викрали металевий сейф в якому зберігались ювелірні вироби загальною вартістю 2 590 000 (два мільйони п'ятсот дев'яносто тисяч) гривень…»;
30.01.2017р. в смт.Нова Ушиця, Новоушицького району, Хмельницької області, вказано лише « … протиправно заволоділи із приміщення вказаного ювелірного магазину золотими ювелірними виробами у кількості 910 одиниць, загальною вартістю 2 707 000 (два мільйони сімсот сім тисяч триста вісімнадцять) грн.. та ювелірними виробами виготовлених срібла у кількості 504, загальною вартістю 230 000 (двісті тридцять тисяч) грн., заподіявши ФОП ОСОБА_16 матеріальну шкоду на загальну суму 2 937 318 (два мільйони дев'ятсот тридцять сім тисяч триста вісімнадцять) гривень…»;
11.07.2017р. в м.Бережани Тернопільської області ( крім цього не вказано вартість металевого сейфу, кількість ювелірних виробів), вказано « … повторно таємно викрали металевий сейф, в якому зберігались грошові кошти у сумі 35 144 ( тридцять п'ять тисяч сто сорок чотири) гривні та ювелірні вироби загальною вартістю 2 048 058 (два мільйони сорок вісім тисяч п'ятдесят вісім) гривень, які належать ОСОБА_25 …»;
02.11.2017р. в м.Тлумач Івано-Франківської області , вказано лише «… забігли до магазину ювеліриних виробів « ІНФОРМАЦІЯ_7 », який розташований за адресою: АДРЕСА_6 та незважаючи на присутність сторонніх осіб та ігноруючи їх увагу, за допомогою підготовленої сокири розбили вітрини з ювелірними виробами, з яких відкрито викрали ювелірні вироби, на загальну суму 3 590 877 ( три мільйони п'ятсот дев'яносто тисяч вісімсот сімдесят сім) грн.., які належать ФОП ОСОБА_19 …»;
27.02.2018р. в м.Нова Каховка, Херсонської області ( крім цього не вказано кому належить магазин « ІНФОРМАЦІЯ_8 », та кому саме заподіяно збитки), вказано «… та переслідуючи корисливі мотиви, таємно, з метою наживи, шляхом розбиття скла вхідних дверей ТЦ «О-Фреш», проникли до приміщення вказаного торгівельного центру, звідки намагались здійснити крадіжку ювелірних виробів з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на загальну суму 945 800 (дев'ятсот сорок п'ять тисяч вісімсот) гривень, але не змогли довести свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від їх волі, оскільки були викриті та в подальшому затримані працівниками поліції…».
Крім цього, суд вважає, за необхідне зазначити, що згідно ч.1 ст. 55 КПК України - потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
П.6 ч.2 вказаної статті передбачено, що слідчий або прокурор зобов'язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо: визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Аналізуючи норми ст.ст. 91, 92, 242, 291 КПК України в системному зв'язку, можна дійти висновку, що розмір матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням може бути встановлений, а відтак і викладений як такий в обвинувальному акті, тільки з дотриманням вимог ст. 242 КПК України.
Як вбачається з обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розлідування в кримінальному провадженні №12013100230000683 від 03 квітня 2013 року, слідчий або прокурор в даному кримінальному провадженні не звертались з відповідними клопотанням про визначення розміру матеріальних збитків заподіяних кримінальним правопорушенням, а відтак відсутні відповідні ухвали слідчого судді про проведення експертизи, як і самі висновки експертів про визначення розміру матеріальних збитків, що є також грубим порушенням вимог встановлених КПК України щодо обвинувального акта, які також дають підставу суду повернути даний обвинувальний акт прокурору , оскільки він не відповідає вимогам КПК України.
Зазначені вище обставини унеможливлюють призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі даного обвинувального акту, оскільки відсутність у ньому конкретного формулювання обвинувачення, не визначення розміру заподіяної кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди, у відповідності до вимог КПК України , порушує права учасників кримінального провадження (обвинувачених, потерпілих ) на захист та права на справедливий суд, обов'язок забезпечення яких покладається на суд та свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України
З огляду на викладене, з метою забезпечення учасникам кримінального провадженняі прав, передбачених КПК України, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, який закріплює у своїх рішеннях позицію про те, що відомості, надані обвинуваченим, повинні бути
достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокуророві.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 109, 291, 314 КПК України ,колегія суддів,-
Обвинувальний акт в кримінальному провадженні внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013100230000683 від 03 квітня 2013 року , про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК Україниповернути прокурору відділу процессуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з часу проголошення.
Головуючий: суддя: ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3