Провадження№2-о/235/588/19
Справа №235/4356/19
Іменем України
25 червня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого - судді Величко О.В.
при секретарі - Лебеденко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території-
25.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду з заявою про встановлення факту смерті фізичної особи на тимчасово окупованій території України. В обґрунтування своєї заяви вказав, що він є онуком ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла в місті Горлівка, що підтверджується лікарським свідоцтвом, виданим в м.Горлівка. При зверненні до Костянтинівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть бабусі, так як свідоцтво про смерть, видане в м. Горлівка, не відповідає вимогам українського законодавства. Для отримання свідоцтва про смерть просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла в місті Горлівка.
В судове засідання заявник надав письмову заяву, в якій підтримує заяву, та просить справу слухати без його участі.
В судове засідання представник заінтересованої особи: Костянтинівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій областіне з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином.
Суд, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є ОСОБА_3 , який, в свою чергу, є сином ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвами про народження, та таким чином є онуком ОСОБА_2 (свідоцтва в матеріалах справи).
Згідно паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вінзареєстрований в АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.06.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щозареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично мешкає в АДРЕСА_2 .
Згідно копії паспорту на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м.Горлівка Донецької області, зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Згідно лікарського свідоцтва про смерть №1119 від 07.05.2019 року та довідки про причину смерті, виданих Республіканським бюро судово-медичної експертизи м.Донецька Донецької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , вдома, місце смерті: Центрально-міський район м.Горлівка; причина смерті - гостра серцева недостатність, атеросклеротичний коронарокардіосклероз.
Згідно свідоцтва про смерть №148393 від 07.05.2019 року, виданого Горлівським міським відділом РАГСу Донецької області , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 84 років, місце смерті: Донецька область, м.Горлівка, Центрально-міський район.
Згідно відмови Костянтинівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 25.06.2019 року, вказано, що лікарське свідоцтво про смерть, видане на тимчасово окупованій території, надане заявником для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , є документом, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року №1150/13024, а тому - у державній реєстрації відмовлено.
Згідно п.8 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення смерті особи в певний час у разі не можливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, у зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та тимчасово окупованих територіях, на території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території за місцем звернення заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров» я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Пунктом 1 глави 5 розділу 111 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні,затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, визначені підстави про смерть (форма 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024.
2) фельдшерська довідка про смерть форми № 106/1о,затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року ; 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024 ;
3) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть форми № 106-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024
4) рішенням суду про встановлення факту смерті
5) рішення суду про оголошення особи померлою.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.08.2006 року № 545-а, перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов'язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров'я.
Згідно ст. 9 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові і службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт, виданий органами та особами, передбаченими частиною другою цієї статті є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та їх посадових осіб з незаконними органами, створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, зокрема ту обставину, що факт смерті ОСОБА_2 саме 06 травня 2019 ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Горлівка, підтверджений вказаними доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 3, 5, 7, 8, 18, 229, 258-259, 263-265, 268, 293, 315,317 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України- задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Горлівка Донецької області, зареєстрована: АДРЕСА_1 ; яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце смерті: Донецька область, м.Горлівка, Центрально-міський район; причина смерті: гостра серцева недостатність, атеросклеротичний коронарокардіосклероз.
Останнє місце проживання померлої на день смерті: АДРЕСА_1 .
Рішення підлягає негайному виконанню.
Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для виконання.
Суддя: