Провадження № 2/235/1313/19
Справа № 235/3468/19
27 червня 2019 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.
за участю секретаря Полуянчик В.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасове переміщення дитини через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей без згоди батька, -
В травні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що 7 грудня 2013 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб.
Від зазначеного шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично шлюбні відносини між ними припинені, син залишився проживати з нею, знаходиться на її повному утриманні та вихованні.
Відповідач участі у вихованні дитини не приймає, не виявляє до нього батьківської турботи, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не піклується про стан здоров'я сина.
Разом з дитиною вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , територія якої на даний момент є тимчасово непідконтрольною Україні, у зв'язку з цим вони взяті на облік як особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції і фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_2 .
На теперішній час на непідконтрольній території Донецької області мешкають їх близькі родичі, а саме дід, баба та тітка сина.
Відповідач на її неодноразові прохання, всупереч інтересам дитини, не надає дозвіл на в'їзд та виїзд сина.
На підставі наведеного, позивач просила надати дозвіл на тимчасове переміщення малолітнього ОСОБА_4 через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей без згоди батька строком на один рік.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явилась, надала клопотання, в якому підтримала позовні вимоги, просила справу розглянути за її відсутності.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав, просив справу розглянути за його відсутності.
Визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв'язку з чим судом ухвалено рішення про задоволення позову відповідно до ч.4 ст.200, ч.4 ст.206 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідний зміст спірних правовідносин.
Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 7 грудня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у місті Донецьку, актовий запис № 669 (а.с.16).
ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_1 - матір'ю неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).
Позивач є власником 1/3 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-25).
ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , взяті на облік як особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені.
Статтею 33 Конституції України закріплено право кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У відповідності ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписану Українською РСР 21 лютого 1990 року, ратифіковану постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч.2 ст. 154 Сімейного кодексу України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
Частиною 3 ст. 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до ст.18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обов'язків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними. Одним із питань, яке має вирішуватися за взаємною згодою батьків дитини, є реалізація права дитини на свободу пересування.
Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150, ч. 1 ст. 155 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено положеннями Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України".
Відповідно до положень ст. 1 Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3857-XII ), громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Порядок в'їзду до іноземної держави регулюється законодавством відповідної держави.
Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.
Згідно ст. 2 Закону № 3857-XII документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в'їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України (Стаття 3 Закону № 3857-XII).
Пунктом 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 , зі змінами і доповненнями на час виникнення спірних правовідносин ( далі - Правила) передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:
якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;
- у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій:
свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).
Отже, у разі відсутності згоди одного з батьків питання про виїзд неповнолітнього за кордон вирішується судом за позовом іншого з батьків зі з'ясуванням питання про державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування дитини у цій державі, строку та мети виїзду.
Відповідно до ст.11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасове переміщення дитини через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, визнання позову відповідачем, а також враховуючи, що тимчасовий виїзд дитини разом із матір'ю відповідає її інтересам, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, а саме надання дозволу строком на один рік .
Відповідно до ст.313 ЦК України, ст.ст.150, 154, 155 СК України, ст.4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", п.5 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, керуючись ст.ст.13, 19, 81, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Надати дозвіл на тимчасове переміщення через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або інших осіб, уповноважених за нотаріально посвідченою згодою матері та на оформлення відповідних проїзних документів без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 1 (один) рік.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2
Суддя Г.В. Назаренко