233 № 233/4200/18
27 червня 2019 року м.Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Бєлостоцької О.В.
за участю секретаря Теліціної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначив, що відповідно до договору, укладеного 22 липня 2005 року відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач ОСОБА_1 систематично порушувала свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості. Приймаючи до уваги, що позичальник неналежним чином виконувала передбачені договором зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач просить стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 30 квітня 2018 року, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 6092 грн. 36 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом за період часу з 22 липня 2005 року по 29 січня 2018 року в розмірі 109956грн. 88 коп., а всього 116049 грн. 24 коп., судові витрати покласти на відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати за його відсутності.
Представник відповідача - адвокат Волобуєв А.В. в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що банком не згоджувалась із ОСОБА_1 зміна відсоткової ставки в сторону збільшення, будь-яких смс-повідослень з цього приводу відповідачка не отримувала; останні платежі, зазначені у виписці по рахунку здійснені в рамках виконавчого провадження та автоматичного списання банком. Просив застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що 22 липня 2005 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.14).
Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, позичальник ОСОБА_1 погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку (а.с.15-20).
Відповідно до цієї заяви, яка підписана позичальником та банком, відповідач погодилась з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг. У заяві також, зокрема, зазначено, що позичальник ознайомилась і згодна із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку.
Відповідно до умов кредитного договору б/н від 22 липня 2005 року відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 в розмірі 1570 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік на залишок заборгованості (а.с. 14).
Як вбачається з довідки позивача, позичальниці ОСОБА_1 неодноразово змінювався кредитний ліміт - 21 травня 2008 року кредитний ліміт становив 3000 гривень, 17 вересня 2008 року - 5000гривень, 11 лютого 2009 року - 3700 гривень, 21 серпня 2009 року - 5000 гривень, 02 серпня 2013 року - 6100 гривень (а.с.13).
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» (а.с.105 на звороті, 125) в рамках укладеного кредитного договору ОСОБА_1 були видані кредитні картки із строком дії : № НОМЕР_1 (дата відкриття 12 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії - березень 2006 року), № 4405885910234282 (дата відкриття 21 липня ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії - березень 2012 року), № 4149437720270055 (дата видачі - 14 березня 2012 року, строк дії - грудень 2015 року).
З дослідженої судом виписки по кредитному рахунку НОМЕР_1 (а.с.115-121) вбачається, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами та частково здійснювала їх погашення - останній раз - 09 квітня 2014 року в розмірі 450 гривень 00 копійок.
Як вбачається з виписки по кредитному рахунку 4405885910234282, 19 жовтня 2015 року було здійснене автоматичне погашення простроченої заборгованості в розмірі 100грн 54 з карти 26*67 (а.с.115-121).
Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 19 червня 2019 року № 174155-ВБ 19 жовтня 2015 року автоматичне погашення заборгованості за кредитним договором від 22 липня 2005 року в розмірі 100 грн 54 коп відбулось шляхом договірного списання банком коштів з рахунку клієнта (а.с.127).
Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт надає право банку у будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт; підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с. 16).
Згідно п.п. 5.3 банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому, банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов*язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно п. 4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну карту кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта (а.с.18).
Відповідно до п.п. 6.5, 6.6 клієнт зобов*язаний погашати заборгованість за кредитом, процентам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У випадку невиконання зобов*язань за договором, на вимогу банку виконати зобов*язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту чи овердафту), сплати винагороди банку (а.с. 18).
Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк (а.с.19).
В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором від 22 липня 2005 року, яка згідно розрахунку позивача (а.с.8-12) станом на 30 квітня 2018 року становить 116049 гривень 24 копійки і складається із заборгованості за кредитом - 6092 гривні 36 копійок, заборгованості за процентами за користування кредитом за період часу з 22 липня 2005 року по 29 січня 2018 року - 109956 гривень 88 копійок.
Строк дії кредитної картки, перевипущеної та виданої відповідачці в рамках укладеного кредитного договору - грудень 2015 року, отже вона діє до 31 грудня 2015 року. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 14 серпня 2018 року.
Як зазначено в правових позиціях Верховного Суду України, які викладені в постановах від 19.03.2014 р. у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14, від 1.10.2014 року у справі № 134 цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).
Оскільки за умовами договору погашення кредиту позичальник ОСОБА_1 мала здійснювати щомісячно частинами, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобовязання, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня місяця дії картки.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду з позовом в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.
Суд на підставі вищевикладених доказів, зокрема, неспростованого відповідачкою розрахунку заборгованості, дійшов висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в частині погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6092 гривні 36 копійок, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Водночас, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).
Не зважаючи на надання кредитору та позичальнику права самостійно визначати спосіб та порядок збільшення кредитором змінюваної процентної ставки у кредитному договорі, певні гарантії, передбачені ЦК України, повинні бути дотримані.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ч.5 ст.1056-1 ЦК України.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (ч.6 ст.1056-1 ЦК України).
У п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» передбачено, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Згідно п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобовязаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п.4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, вважається, що клієнт прийняв нові умови.
Відповідно до п.5.5 Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік.
Оцінюючи порядок збільшення фіксованої процентної ставки, суд зазначає, що згідно абзацу 3 п.28 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.
В укладеному між сторонами кредитному договорі не визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.
З досліджених судом доказів - заяви позичальника (а.с.14) вбачається, що сторони узгодиди процентну ставку в розмірі 3% на місяць (36% на рік) з розрахунку 360 днів у році.
З розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 квітня 2015 року процентна ставка була змінена банком в сторону збільшення і становить 43,2% на рік.
Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки з 01 квітня 2015 року здійснено кредитором в односторонньому порядку, оскільки належних доказів узгодження з позичальником ОСОБА_1 зміни процентної ставки з 01 квітня 2015 року позивач не надав, а отримання смс-повідомлення про збільшеня процентної ставки з 01 квітня 2015 року до 3,6% на місяць (а.с.95) представник відповідачки в заяві заперечував.
Надану роздруківку з програмного комплексу про направлення смс-повідомлення про збільшення з 01 вересня 2014 року відсоткової ставки до 2,9% на місяць (а.с.124 на звороті ) суд до уваги не бере, оскільки з 01 вересня 2014 року процентна ставка фактично не збільшилась, оскільки сторони під час укладення кредитного договору дійшли згоди про застосування процентної ставки в розмірі 3% на місяць.
При розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом суд виходить з наступного.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 14 серпня 2018 року.
Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи, що відповідач мав сплачувати обов'язкові щомісячні платежі наступного місяця, в межах трирічного строку позовної давності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом за період, починаючи з серпня 2015 року.
З досліджених доказів - виписки по картковому рахунку НОМЕР_1 (а.с.115-121) та розрахунку заборгованості (а.с.8-12) вбачається, що останній раз ОСОБА_1 здійснювала погашення кредиту за кредитним договором від 22 липня 2005 року 09 квітня 2014 року в розмірі 450 гривень, а 26 травня 2014 року банком було здійснено перевод коштів між рахунками на суму 13грн 89 коп, 25 липня 2014 року - банком була здійснена службова операція по скасуванню штрафу в розмрі 100 грн, 19 жовтня 2015 року було здійснене автоматичне погашення простроченої заборгованості в розмірі 100грн 54 з карти 26*67 шляхом договірного списання банком коштів з рахунку клієнта.
Як вбачається з листа Управління освіти Костянтинівської міської ради від 13 травня 2019 року № 133 (а.с.129), погашення заборгованості за кредитним договором, яке мало місце 08 квітня 2019 року в розмірі 713 грн 92коп та 11 травня 2019 року в розмірі 713грн 92коп (як зазначено у виписці по картковому рахунку) на загальну суму 1427грн 84 коп відбулось в порядку примусового виконання виконавчого листа № 233/4200 від 21 листопада 2018 року.
В межах строку позовної давності та в межах заявлених позовних вимог підлягають стягненню проценти за користування кредитом за період з 14 серпня 2015 року по 29 січня 2018 року в розмірі 5483гривні 12 копійок з наступного розрахунку: 900 днів х (36% : 360 днів) х 6092 грн 36коп.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду України № 6-1457цс16 від 09 листопада 2016 року, суд не бере до уваги на підтвердження факту переривання позовної давності зарахування в рахунок погашення за кредитним договором 100 грн 54коп, яке мало місце 19 жовтня 2015 року, оскільки як вбачається з виписки по кредитному рахунку НОМЕР_1 (а.с.115-121) та листа АТ КБ «Приватбанк» від 19 червня 2019 року № 174155-ВБ (а.с.127) зарахування коштів відбулось шляхом договірного списання банком грошових коштів з картки 26**67.
На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов'язань, передбачених кредитним договором б/н від 22 липня 2005 року, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, що утворилась станом на 30 квітня 2018 року в загальному розмірі 11575 грн. 48 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 6092 грн. 36 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом в межах трирічного строку позовної давності в межах заявлених позовних вимог в розмірі 5483 грн. 12 коп., задовольнивши вимоги позивача саме в цій частині.
Відповідно ст. 141 ЦПК України витрати, пов*язані зі сплатою позивачем судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 526, 527, 599, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 4,19,259,263, 264, 265, 280-282 ЦПК України , -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22 липня 2005 року станом на 30 квітня 2018 року в сумі 11575 (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 48 копійок, яка складається із:
-заборгованості за кредитом в розмірі 6092 грн. 36 коп.,
- заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 5483грн. 12 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) гривень 67 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 червня 2019 року.
Суддя