264/6706/18
2/264/284/2019
"12" червня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , за участю секретаря судового засідання Солонської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
У листопаді 2018 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, в якому зазначила, що 30.09.2006 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час сімейні стосунки між ними припинені, вони з дитиною мешкають окремо, дитина знаходиться на повному її утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, що ставить її у скрутне матеріальне становище. Просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 10000,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивачки, який діє на підставі довіреності, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги визнає частково і не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини у розмірі 2000 грн.
Представники відповідача, які діють на підставі довіреності, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з'явились, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, зазначивши, що позовні вимоги визнають частково і не заперечують проти стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 2000 гривень.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Судом встановлено, що 30.09.2006 року між сторонами по справі було зареєстровано шлюб у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис №825, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим 05.05.2016 року.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07.06.2011 року виконкомом Сартанської селищної ради Іллічівського району м.Маріуполя Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є сторони у справі, актовий запис № 59.
Відповідно до довідки № 3133 від 16.11.2018 року, виданої виконавчим комітетом Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області, дитина мешкає разом з матір'ю ОСОБА_1 за місцем її реєстрації в АДРЕСА_1 .
Вказаний факт підтверджується і надано копією акту від 16.11.2018 року, складеного депутатом округу № 14 ОСОБА_7 .
Відповідач та його представники оспорювали той факт, що позивачка мешкає з дитиною, та те, що дитина знаходиться на її утриманні, вказали, що довідка № 3133 від 16.11.2018 року, видана виконавчим комітетом Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області, є неналежним доказом по справі, а тому при вирішенні справи не може бути прийнятий судом до уваги.
Суд, дослідивши наданий доказ, письмові матеріали справи оцінивши його за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши його належність, допустимість та достовірність, прийшов до висновку, що відомості, які містяться у довідці та акті, виданих виконкомом Сартанської селищної ради м.Маріуполя свідчать лише про те, що на момент виходу, а саме - 16.11.2018 року депутатом округу № 14 ОСОБА_7 при обстеженні житлових умов та факту проживання за адресою: АДРЕСА_2 Сартана АДРЕСА_1 було встановлено, що позивачка разом з дитиною проживають в АДРЕСА_1 .
Представники відповідача в обґрунтування своїх заперечень також зазначили, що позивачка вже декілька років не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження своїх доводів представниками відповідача було надано довідку № 60 від 30.01.2019 року, видану директором КЗ «Маріупольська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8 ім. Героя України Бойка В.С. Маріупольської міської ради Донецької області», відповідно до якої дитина ОСОБА_3 навчався у школі № 8 з 01.09.2015 року по 23.01.2019 року та вибув з 4 класу школи 24.01.2019 року до РФ. (наказ по школі від 24.01.2019 року №4у).
Згідно письмових пояснень відповідача та його представників та наданих доказів вбачається, що дитина з відповідачем не мешкає, а все ж таки мешкає разом з матір'ю, проте за іншою адресою, і відвідує інший навчальний заклад за місцем свого фактичного проживання, а тому суд приходить до висновку, що дитина має право на своє утримання і стягувачем аліментів на утримання дитини до досягнення дитиною повноліття буде виступати матір дитини - ОСОБА_1
В обґрунтування своїх заперечень щодо розміру стягуваних аліментів на утримання дитини відповідачем та його представниками було надано до суду наступні докази.
Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку за № 1605823400793 від 05.04.2016 року, виданого Іллічівським відділенням Маріупольської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець, відноситься до 2 групи платників податку зі ставкою у розмірі 20 % до розміру мінімальної заробітної плати. Згідно з КВЕД ДК 009:2010 (КВЕД-2005) вид господарської діяльності - ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання.
Також це підтверджується і випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань.
Згідно податкової декларації платника єдиного податку - ФОП за звітній період - 2018 року, обсяг доходу відповідача за звітній період 2018 року склав 248149 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Оскільки позивачка наполягає на стягнення аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі, суд враховуючи, що відповідач не має постійного доходу, що також не спростовується самим відповідачем, а також той факт, що сам відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів в твердій грошовій сумі, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Щодо визначення розміру аліментів, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Таким чином, законодавець закріпив мінімальний рекомендований розмір аліментів прив'язав його до прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, стягнення якого залежить від доведеності розміру доходу відповідача та можливості його сплатити.
В судовому засіданні, позивачка та її представник наполягали на стягненні аліментів в розмірі 10 000,00 грн., посилаючись на норми ч.3 ст. 182 СК України.
Однак за змістом ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Досліджуючи матеріальний стан сторін, та можливість відповідача та позивача утримувати свого неповнолітнього сина, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні було встановлено, що відповідач є фізичною особою - підприємцем, має нестабільний дохід.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні позивачка та її представник наполягали, що відповідач має значно більший дохід ніж ним було заявлено, а саме його дохід дозволяє сплачувати йому аліменти на утримання дитини саме у заявленому розмірі в сумі 10 000,00 грн.
Однак належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлену позивачкою суму доходу відповідача, суду надано не було, а тому позивачем в судовому засіданні не було доведено достатності заробітку(доходу) платника аліментів для сплати рекомендованого розміру аліментів.
Прожитковий мінімуму на дитину віком від 6 років до 18 років, на момент звернення позивачки складав 1944,00 грн.
Таким чином, суд дослідив всі докази, оцінив їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 3000 гривень щомісячно на утримання неповнолітньої дитини, оскільки враховуючи вимоги ст. 180 СК України, за якою обов'язок щодо утримання неповнолітніх дітей покладається на обох батьків, в тому числі і на мати дитини, розмір аліментів у сукупності становитиме суму, що перевищує прожитковий мінімум для особи відповідного віку.
У зв'язку з тим, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачка була звільнена від сплати судового збору та її вимоги задоволені, а відповідач не звільнений від оплати судових витрат, то ці витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.80, 84, 180, 181, 182, 183,184 Сімейного Кодексу України, ст.ст.12, 77, 81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Сартана м.Маріуполя Донецької області, ІПН № НОМЕР_3 , який є ФОП, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН № НОМЕР_4 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання не встановлено, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи утримання з 27.11.2018 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Сартана м.Маріуполя Донецької області, ІПН № НОМЕР_3 , який є ФОП, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 704,80 грн. на користь держави.
Рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. М. Іванченко