№2/263/90/2019
№263/16503/17
24 червня 2019 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Ковтуненка В.О.,
при секретарі Іващенко Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану,
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,0142 га під розміщення огорожі довжиною 37,7м, із земель житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 місті Маріуполі, приведення її до придатного для використання стану шляхом демонтажу огорожі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 самовільно зайняла та використовує земельну ділянку загальною площею 0,0142 га під розміщення огорожі довжиною 37,7м по АДРЕСА_1 міста Маріуполя із земель житлової та громадської забудови, без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням ст.ст. 125, 126 ЗК України. Неодноразові приписи Маріупольської міської ради про добровільне звільнення земельної ділянки відповідач не виконав, чим порушив права територіальної громади міста Маріуполя щодо володіння, користування та розпорядження самовільно зайнятою земельною ділянкою. У зв'язку з викладеним позивач просить зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її до придатного для використання стану, витрати по розгляду справи покласти на відповідача.
Представник позивача надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку. В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вона є власником 23/1000 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласником вказаного приміщення Комунальний заклад «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1 управління освіти Маріупольської міської ради», та до неї від керівника не було звернень щодо визначення порядку користування майном.
Суд вважає, що причини неявки відповідачки, належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи, не є поважними, в зв'язку з чим, зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,0142 га, що розташована по вулиці Євпаторійській, 56 у Центральному районі міста Маріуполя входить до складу земель житлової та громадської забудови та знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Маріупольської міської Ради. Маріупольською міською Радою рішення про надання ОСОБА_1 земельної ділянки для розміщення огорожі довжиною 37,7м не приймалось, правовстановлюючі документи на земельну ділянку у відповідачки відсутні.
Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.10.2017 року та 10.11.2017 року було встановлено, що відповідачкою самовільно зайнята та використовується земельна ділянка загальною площею 0,0142 га, що розташована по АДРЕСА_2 Євпаторійській АДРЕСА_3 56 у АДРЕСА_4 міста Маріуполя, під розміщення огорожі довжиною 37,7м. На підставі складеного акту перевірки відповідачці по пошті була спрямована вказівка про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства, які відповідачка добровільно не виконала.
Згідно договору купівлі-продажу приміщення від 22 липня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіною О.В., ОСОБА_1 , є власником будівлі Б-1 з сінями літ. Б-1 та тамбуром літ. б'-1, загальною площею 41,7кв.м., що складає 23/1000 частки.
Згідно із ст.376 ЦК України: житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Згідно ч.1 ст.125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно з абз.15 ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за від-пості вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.
Відповідно до вимог ст.212 Земельного Кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельної ділянки в придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель, споруджень, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
З тих підстав, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій останнім самочинно зведено огорожу, ОСОБА_1 не зверталася у встановленому законом порядку до органів самоврядування із заявою про надання їй у користування (оренду) земельної ділянки, необхідної для організації огорожі, а тому зобов'язана звільнити самовільно зайняту нею земельну ділянку площею 0,0142га з земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської Ради, розташовану в місті Маріуполі, по вулиці Євпаторійській, 56, привести її в придатний для використання стан, включаючи демонтаж огорожі.
Таким чином, суд вважає, що право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, порушене і підлягає судовому захисту, а позов задоволенню.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат суд виходить з положень ст.141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1600 гривень.
На підставі Земельного Кодексу України, Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст.13, 81, 263, 280 ЦПК України, суд,
Позов Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану, задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 , звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0142га, зайняту під розміщення огорожі, довжиною 37,7м. за адресою: АДРЕСА_1 , та привести її у придатний для використання стан шляхом демонтажу огорожі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради судовий збір в розмірі 1600 гривень.
Рішення суду може бути переглянуто Жовтневим районним судом м. Маріуполя за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя В.О. Ковтуненко