Справа № 263/16183/18
Провадження №2/263/582/2019
18 червня 2019 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря судового засідання Ребеко О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої каліцтвом і ушкодженням здоров'я, витрат на лікування та моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої каліцтвом та ушкодженням здоров'я, а також моральної шкоди, спричиненої злочином. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 26.05.2015 року приблизно о 12.40 год., знаходячись біля «Будинку зв'язку» за адресою проспект Миру (Леніна), 85, в Центральному (Жовтневому) районі м.Маріуполя, в ході конфлікту з ОСОБА_1 , що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, умисно наніс останньому не менше двох ударів дерев'яною палицею, яку знайшов на місці скоєння злочину, по голові ОСОБА_1 та по лівій кисті, якою потерпілий прикривав голову, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку; закритого осколкового перелому основи першої п'ясної кістки лівої кисті із зсувом, які по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як тих, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я, після чого з місця скоєння правопорушення втік.
Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 31.10.2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та засуджено до покарання у виді одного року виправних робіт із відрахуванням із суми заробітку засудженого 20%. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного за вироком суду покарання. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди 2874,86 гривень, у рахунок відшкодування моральної шкоди - 9000 гривень. Ухвалою апеляційного суду Донецької області вказаний вирок в частині цивільного позову скасовано, позов залишено без розгляду, роз'яснено право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства. Вказана ухвала судом касаційної інстанції залишена без змін.
Внаслідок вчиненого стосовно нього злочину та спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я, він був змушений проходити курс лікування і реабілітації в період з 26.05.2015 року по 31.08.2015 року, а також в період з 29 серпня 2015 року по 14 грудня 2016 року. Крім того, на теперішній час він змушений постійно звертатися за медичною допомогою до лікарів, що завдало суттєві матеріальні збитки, які складають 10000 грн. Крім того, у зв'язку з заподіянням йому тілесних ушкоджень він у період з 26.05.2015 року по березень 2019 року включно не працював, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь втрачений заробіток, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року - 4173 грн., з розрахунку: 47 місяців х 4173 гривні = 196131 грн. Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди складає 206131 грн. Крім того, він тривалий час перебував на лікуванні, будучи безпорадним, не маючи змоги навчатися в університеті, а також працювати і заробляти кошти на лікування, яке вимагало значних витрат. Він був позбавлений можливості заробляти на життя працею, на гідне існування, на достатній життєвий рівень для себе і членів своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, можливість проходження своєчасного лікування, медичного обстеження, реабілітацію до повного одужання від отриманих тілесних ушкоджень. Внаслідок цього він переніс глибокі моральні страждання, які виразилися у фізичному болю, емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях. У зв'язку з наведеним просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 206131 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.11.2018 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21.12.2018 року відкрито провадження по справі.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, заявлені вимоги підтримав.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав повністю з викладених у позові підстав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, за участю представника - адвоката Альбермах Н.М.
Представник відповідача Альбермах Н.М. у судовому засіданні позов не визнала повністю, зазначила, що позивачем на обґрунтування розміру матеріальної та моральної шкоди не надано жодного доказу (чека або квитанції). З наданої копії амбулаторної картки про проходження лікування в період з 29.05.2015 року по 14.12.2016 року неможливо визначити назву медичного препарату, який призначався лікарем та його кількість, а також причинний зв'язок між тілесними ушкодженнями, що спричинив йому відповідач, та лікуванням у 2016 році. Довідку завідуючим аптекою, яка мається в матеріалах кримінального провадження, надано по зверненню потерпілого, в якій лише вказано назву препарату та кількість без посилання на будь-які медичні документи, станом на 09.06.2017 року. У 2016 році з ОСОБА_1 стався інцидент з іншою особою, під час якого позивачу було спричинено тілесні ушкодження та мав місце струс головного мозку, а тому, на її думку, позивачем не доведено причинний зв'язок між нанесенням йому тілесних ушкоджень саме відповідачем ОСОБА_2 та його лікуванням у 2016 році та неможливістю працювати з 2015 року. Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що він на теперішній час продовжує лікування, проходив курс реабілітації та відновлення працездатності також є безпідставними та нічим не підтверджені. Зазначила, що позивачем безпідставно вказана сума нібито завданої йому моральної шкоди, а його доводи носять надуманий характер.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження № 263/5487/16-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 31.10.2017 року ОСОБА_2 26.05.2015 року приблизно о 12.40 год., знаходячись біля «Будинку зв'язку» за адресою проспект Миру (Леніна), 85, в Центральному (Жовтневому) районі м.Маріуполя, в ході конфлікту з ОСОБА_1 , що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, умисно наніс останньому не менше двох ударів дерев'яною палицею, яку знайшов на місці скоєння злочину, по голові ОСОБА_1 та по лівій кисті, якою потерпілий прикривав голову, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку; закритого осколкового перелому основи першої п'ясної кістки лівої кисті із зсувом, які по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як тих, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я, після чого з місця скоєння правопорушення втік.
За вказаним вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та засуджено до покарання у виді одного року виправних робіт із відрахуванням із суми заробітку засудженого 20%. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» засудженого звільнено від відбування призначеного покарання. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди 2874,86 гривень, у рахунок відшкодування моральної шкоди - 9000 гривень.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26.12.2017 року вказаний вирок в частині цивільного позову скасовано, позов залишено без розгляду, роз'яснено право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.
Вирішуючи спір в частині стягнення матеріальної шкоди, суд встановив наступне.
Згідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Отже, зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підтвердження своїх вимог про відшкодування матеріальної шкоди, зокрема, витрат на лікування, позивач як на докази посилається на копію з медичної картки та довідку завідуючого аптеки «Азовфарм» № 14 про ціни на ліки станом на 09.06.2017 року, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 263/5487/16-к. (а/п 207-210).
Разом з тим, у позові зазначено, що ОСОБА_1 проходив курс лікування з 26.05.2015 року по 31.08.2015 року, тоді як надано копії амбулаторної карти з 29.05.2015 року по 14.12.2016 року, які належним чином не завірено та за якими фактично неможливо визначити назву медичного препарату, який призначався лікарем та його кількість, а також причинний зв'язок між тілесними ушкодженнями, що спричинив позивачу (потерпілому) відповідач (обвинувачений) та лікуванням у 2016 році. У довідці, виданій ОСОБА_1 , лише зазначені назви препаратів та кількість станом на 09.06.2017 року, без посилання на будь-які медичні документи. Позивачем не надано суду жодного платіжного документа (чека, квитанції) на підтвердження медичних препаратів на лікування. Таким чином, вказані документи, на думку суду, не можуть підтверджувати понесення позивачем збитків, визначених ч. 1 ст. 1195 ЦК України, а тому, враховуючи, що під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України, останній виплатив потерпілому ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1000 грн., що не спростовано сторонами, суд вважає, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 206131 грн. задоволенню не підлягає як необґрунтований.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд керується тим, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Стаття 1167 ЦК України, передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995р. "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до положень ст.23, ст.280, ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, в зв'язку з чим суд виходить з того, що задоволення позовних вимог повинно відповідати як заподіяній моральній шкоді, так і критерію справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Судом встановлено, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, позивач зазнав моральні страждання, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього в результаті злочину, моральна шкода, спричинена позивачу полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 призвело до моральних страждань позивача, неможливості нормально жити, навчатися та працювати, позивач вимушений був докладати додаткові зусилля для організації нормального укладу свого життя.
Суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті скоєння злочину потерпілому спричинена матеріальна шкода, а також спричинені моральні переживання та страждання, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер винних дій відповідача, ступінь наставших негативних явищ в житті позивача, тривалість строку порушення його законних прав, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, з урахуванням часткової сплати відповідачем ОСОБА_2 суми 1000 грн. під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України, що не спростовано сторонами, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що на думку суду є достатнім та таким, що відповідає моральним стражданням, перенесеним позивачем.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачено.
Так, відповідно до п.6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, від сплати судового збору звільняються.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру - відшкодування моральної шкоди, з урахуванням пропорційності до задоволеної частини позовних вимог, в сумі 37,28 грн., з позивача ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 731,12 грн.
Судові витрати за вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином, на користь держави не підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 , у зв'язку з відмовою в задоволенні цієї частини позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої каліцтвом і ушкодженням здоров'я, витрат на лікування та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 9000 (дев'ять тисяч) гривень.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 37,28 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 731,12 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 27.06.2019 року.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя С.В.Кулик