№263/11508/18
№2/263/280/2019
03 травня 2019 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Ковтуненка В.О.,
при секретарі Іващенко Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом, уточненим в ході його розгляду, про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.08.2011 року в розмірі 52 738,99 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 400,71 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 44464,14 грн., заборгованість за пенею та комісією - 4886,57 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 2487,57 грн. Також просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1762,00 грн.
Позов обґрунтовує тим, що відповідно до умов за кредитним договором № б/н від 26.08.2011 року відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Зазначає, що відповідачка порушила умови договору, та станом на 30.06.2018 року виникла заборгованість в розмірі 52738,99 грн.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 "Правил користування платіжною карткою". Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахункії та про здійснені операції по картрахункам. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту оплати винагороди банку. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надала суду відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь позивача АТ КБ «ПриватБанк» на її відзив, пояснення по справі, просила в задоволенні позовних вимог банку відмовити у зв'язку з необґрунтованістю позову, та звернулась до суду з заявою про застосування строку позовної давності.
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_1 зазначила, що вона була клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», користувалася дебетовою, а не кредитною карткою. До матеріалів справи позивачем долучено анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанку», вказаний документ датований 26.08.2011 року. Проте вказана анкета містить в собі лише її персональні данні, інформацію про місце роботи та заробіток, сімейний стан. Існують також не заповнені графи, де може бути зазначено про умови її співпраці з банком у якості агента та отримання нею кредитних продуктів. Проте вказані графи не заповнені, не заповнено ніякий кредитний продукт із зазначених в анкеті, та є пустою графа, де зазначено ліміт за кредитною карткою. Отже яке відношення вказаний документ має до заборгованості за кредитною карткою їй не відомо та чому банк вказує, що розмір заборгованості виник саме за договором без номеру від 26.08.2011 року. У вказаній анкеті є відмітка про вибір картки дебетової, а не кредитної.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що перша заборгованість виникла 05.07.2012 року, тобто майже через рік після підписання відповідачкою заяви на отримання дебетової, а не кредитної картки у відділенні банку позивача. Зазначає, що в матеріалах справи міститься заява-анкета на отримання дебетової картки. Додатковим доказом є надана позивачем виписка за карткою НОМЕР_1 за період з 01.08.2011 року по 07.11.2018 року, де перша операція по картці вказана 05.07.2012 року. Жодних відомостей щодо операції по встановленні кредитного ліміту на картку від 26.08.2011 року вказана виписка не містить. Вважає, що ствердження позивача про укладення кредитного договору 26.08.2011 року спростовуються документами, наданими позивачем. З встановленням кредитного ліміту вона не була згодна та зверталася до банку за карткою, де будуть зберігатися її кошти, кредитних коштів вона не потребувала. Зверталася до відділення банку за роз'ясненням щодо встановлення кредитного ліміту на її картку, але ніякої обґрунтованої відповіді не отримала, в зв'язку з чим була вимушена віддати працівникам банку картку, з проханням її закрити. Зазначає, що на момент повернення дебетової картки до відділення банку заборгованість за цією карткою була відсутня. Про подальшу ситуацію з повернутою карткою позивачка нічого не знає, оскільки вважала, що працівники відділення банку її закрили та те що існує якась заборгованість перед позивачем дізналася від представників банку за телефоном навесні 2018 року. Зазначає, що не приєднувалася до жодних умов щодо кредитування в АТ КБ «Приватбанк».
Вважає, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами підстави та розмір своїх позовних вимог, тому просить у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» 29.11.2018 року надав суду відповідь на відзив відповідачки ОСОБА_1 , та відповідь на пояснення, яка надійшла до суду 12.02.2019 року, вважає їх не обґрунтованими та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити внаслідок його необґрунтованості та безпідставності.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Стаття 77 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Ч.1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі.
Ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 26.08.2011 року між сторонами був укладений договір № б/н (анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк»), відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 отримала в АТ КБ «ПриватБанк» дебетову особову картку. В розділі «вкажіть бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна»/Gold» - не зазначено жодної суми кредитного ліміту, який би відповідачка бажала отримувати. Під зазначеним розділом є підпис відповідачки, представника банку а також наявна печатка АТ КБ «ПриватБанк». Крім того в договорі зазначені персональні дані відповідачки ОСОБА_1 . До вказаного договору надано Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256. З наданого договору не вбачається що відповідачкою отримано кредит в АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 1400 грн.
Вчинений у письмовій формі між сторонами договір б/н від 26.08.2011 року, на підставі якого виникла заборгованість відповідача за кредитом в розмірі 52738,99 грн., суду позивачем не надано.
Таким чином суд розцінює, що відповідачка, підписавши договір № б/н (анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк») підтвердила свою згоду на те, що нею буде отримана саме дебетова особова картка, без встановленого кредитного ліміту, оскільки його сума в договорі не вказана, тому умови договору відповідачкою не порушені.
Також суд не бере до уваги наданий позивачем витяг з тарифів для кредитних карток «Універсальна 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 30 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Cold», оскільки відповідачкою була заповнена заява на дебетову картку, яку банком їй і було надано. З наданої позивачем фотокартки не вбачається, що відповідачкою отримана саме кредитна картка «Універсальна».
Оскільки судом встановлено відсутність у позивача за позовом до ОСОБА_1 права, яке підлягає судовому захисту в частині відхилених позовних вимог, заява ОСОБА_1 про застосування наслідків пропущення строків позовної давності судом не розглядається, оскільки підставою для застосування таких наслідків є наявність порушеного права та сплив строків для його судового захисту.
Враховуючи викладене, вбачається, що позивачем не доведено того, що відповідачкою ОСОБА_1 було отримано саме кредитну картку та що саме за користування цією карткою у неї виникла заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.08.2011 року в розмірі 52 738,99 грн., отже позов є необґрунтованим та безпідставним, що має наслідком відмови у його задоволенні.
Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, ст. ст. 11, 203, 626, 628, 1054, 1055 ЦК України, суд,
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду.
Суддя В.О. Ковтуненко