26 червня 2019 року м. Дніпросправа № 334/1923/18(2-а/334/27/19)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу начальника Дніпровського районного відділу міста Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Пономаренко Ірини Михайлівни
на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15 квітня 2019 року (головуючий суддя: Гнатюк О.М) по адміністративній справі №334/1923/18(2а/334/27/19)
за позовом ОСОБА_1 до начальника Дніпровського районного відділу міста Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Пономаренко Ірини Михайлівни про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_2 26.03.2018 року звернулася до суду з позовом до відповідача начальника Дніпровського районного відділу м. Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Пономаренко І.М (далі - начальник Дніпровського РВ м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області Пономаренко І.М), в якому просить скасувати винесену відповідачем 15.03.2018 року постанову Серії ПН МЗП №136900, якою до неї як громадянки Туркменістану застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 595 грн. за ч.1 ст. 203 КУпАП.
В обґрунтування адміністративного позову зазначила про неправомірність застосування до неї відповідачем штрафу за ч.1 ст. 203 КУпАП, виходячи з відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки будучи зарахованою на підставі наказу №04-11 від 29.06.2017 року на підготовче відділення ПАТ ПВНЗ "Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій", вона своєчасно приступила до навчання.
У відзиві на позов відповідач зазначив про правомірність прийнятої постанови Серії ПН МЗП №136900 від 15.03.2018 року, тому вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2019 року позовні вимоги задоволено з підстав не доведеності відповідачем правомірності винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній факти належними та допустимими доказами в порядку ст.251 КУпАП не підтверджені. Також суд зазначив, що під час складання протоколу та постанови грубо порушені права позивача, оскільки вона була позбавлена права скористатись послугами перекладача та адвоката та відносно неї здійснювався психологічний тиск з погрозами видворення за межі України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає про правомірність винесеної постанови Серії ПН МЗП №136900 від 15.03.2018 року та неправомірність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для її скасування.
На апеляційну скаргу позивачем подано відзив, в якому викладені в скарзі доводи вважає неправомірними, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.229 КАС України не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2019 року відповідає, а вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є громадянкою Туркменістану (а.с.7); на час винесення оскарженої постанови перебувала на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 05.11.2014 року, строком дії до 15.08.2018 року (а.с.8); наказом №04-11 від 29.06.2017 року позивача зараховано слухачем підготовчого відділення ПАТ ПВНЗ "Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій" (а.с.33).
15.03.2018 року відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ПР МЗП №136900 за ч.1 ст. 203 КУпАП, відповідно до змісту якого позивач порушила правила перебування в Україні, а саме без поважних причин з вересня 2017 року не приступила до навчання після зарахування на підготовче відділення ПАТ ПВНЗ «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій» (а.с.6).
В цей же день 15.03.2018 року на підставі вищезазначеного протоколу начальником Дніпровського РВ м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області ОСОБА_3 .М винесено постанову Серії ПН МЗП №136900, якою до позивача як громадянки Туркменістану застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 595 грн. за ч.1 ст. 203 КУпАП (а.с.5).
Не погодившись з даною постановою позивач звернулася до суду з вимогами щодо її скасування.
Пунктом 1,7 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №360 від 20.08.2014 року визначено, що ДМС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні, та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Статтею 222-1 КУпАП визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані, зокрема з порушенням законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства.
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.
Пунктом 3.1 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення ДМС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №825 від 28.08.2013 року визначено, що розглядати справи про адміністративне правопорушення у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, та накладати адміністративне стягнення відповідно до ст. 222 - 2 КУпАП мають право керівники (перші заступники, заступники керівників) головних управлінь (управлінь) міграційної служби в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (АРК) значення за місцем вчинення правопорушення, а у разі відсутності уповноваженої посадової особи, яка розглядає справи про адміністративне правопорушення та накладає адміністративне стягнення, - особа, яка виконує її обов'язки.
Частиною ч.13 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.
Частиною 1 ст. 203 КупАП визначено, що, зокрема неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання після в'їзду в Україну у визначений строк тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Довідкою ПАТ ПВНЗ "Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій" №92/18 від 20.03.2018 року підтверджено, що позивач приступила до навчання у 2017 - 2018 навчальному році на підготовчому відділенні інституту на підставі наказу №04-11 від 29.06.2017 року та договору №27605 від 10.07.2017 року (а.с.10).
Доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, які б спростовували дані обставини відповідачем в порядку ч.2 ст. 77 КАС України не надано. Посилання на відсутність позивача 14.03.2018 року в інституті, не є підтвердженням того, що вона не приступила до занять взагалі.
Дані обставини свідчать про недоведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП, а тому судом першої інстанції вірно зроблено висновок щодо наявності підстав для скасування винесеної відповідачем постанови Серії ПН МЗП №136900 від 15.03.2018 року.
Доводами апеляційної інстанції зазначені обставини не спростовано.
Оскільки судом першої інстанції у повному обсязі встановлено обставини, що мають значення для справи та винесено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 271, 272, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу начальника Дніпровського районного відділу міста Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Пономаренко Ірини Михайлівни - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15 квітня 2019 року по адміністративній справі №334/1923/18(2а/334/27/19) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 26 червня 2019 року, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук
суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай