27 червня 2019 року м. Дніпросправа № 401/1145/19(2-а/401/30/19)
(суддя Макарова Ю.І. м. Світловодськ)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП старшого сержанта поліції Коробки Сергія Володимировича на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2019 року у справі №401/1145/19(2-а/401/30/19) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП старшого сержанта поліції Коробки Сергія Володимировича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 26 березня 2019 року звернувся до суду з позовом до поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП старшого сержанта поліції Коробки Сергія Володимировича, згідно з яким, просить скасувати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ДП18 №536592 від 23.03.2019 року.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова винесена на підставі пояснень напарниці відповідача ОСОБА_2 , яка є зацікавленою особою. При цьому, ОСОБА_2 при зупинці автомобіля позивача порушуючи його право на свободу пересування почала незаконним шляхом вимагати свідоцтво про реєстрацію та посвідчення водія. Крім того, в обгрунтування свого позову зазначає про те, що у компанії Toyota не існує такої моделі автомобіля як Polarsun, в той час як відповідач в оскаржувані постанові зазначає про те, що позивачем було вчинено правопорушення саме на Toyota Polarsun. Зазначає про те, що відповідач виніс оскаржувану постанову без розгляду справи.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2019 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що під час перегляду відеозапису не встановлено факту фіксації порушення позивачем Правил дорожнього руху України при проїзді залізничного переїзду, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 123 КУпАП. Крім того, суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскаржувана постанова не містить посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу. Крім того, у постанові не вірно зазначено марку автомобіля позивача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що факт виявленого правопорушення зафіксовано на нагрудну камеру інспектора поліції (файл 2019…0275 час 10:39:00). Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було оголошено в присутності позивача після розгляду справи (файл 2019…0305). Зазначає про те, що надані відповідачем диски з відеофіксацією правопорушення є належним доказом у справі, оскільки статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані. При цьому посилається на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №536/583/17 в якій зроблено висновок про те, що відомості щодо технічного запису, яким зафіксовано правопорушення зазначається у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що згідно з постановою серії ДП18 №536592 від 23.03.2019 року винесеною відповідачем, 23.03.2019 року о 10:40 годині на вул. Ярмарковій, 5 у м. Кременчук позивач керуючи автомобілем Toyota Polarsun державний номерний знак НОМЕР_1 на залізничному переїзді на якому не було встановлено відповідних дорожніх знаків або дорожньої розмітки, що визначають кількість смуг руху через залізничний переїзд здійснив рух другим рядом, чим порушив п.п. 20.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 123 КУпАП (а.с.6).
Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Тобто, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх процесуальних обов'язків передбачених законом.
Щодо вимог позивача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №536592 від 23.03.2019 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 123 КУпАП встановлено, що порушення правил руху через залізничний переїзд, крім порушень, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 20.4 ПДР України якщо перед переїздом немає дорожньої розмітки або дорожніх знаків, що визначають кількість смуг руху, рух транспортних засобів через переїзд дозволяється лише в один ряд.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було притягнуто позивача до відповідальності за порушення пункту 20.4 Правил дорожнього руху, а саме проїзд другим рядом залізничного переїзду на якому не встановлено відповідних дорожніх знаків або дорожньої розмітки, що визначають кількість смуг руху через залізничний переїзд.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Тобто, належним доказом правопорушення є фото або відеофіксація вчиненого правопорушення розміщена на видному місці.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення надано диски на яких міститься відеофіксація вчиненого правопорушення, з якої (файл 2019…0275 час 10:39:00) вбачається, що автомобіль, яким керував позивач та який в подальшому був зупинений працівниками поліції здійснив проїзд залізничного переїзду другим рядом.
Щодо доводів позивача про невірне визначення відповідачем фірми виробника його автомобіля Polarsun, слід зазначити, що зазначена обставина не впливає на кваліфікацію адміністративного правопорушення. Обставини проїзду залізничного переїзду позивачем підтверджуються поясненнями позивача від 23.03.2019 року, в яких останній не заперечує факт того, що 23.03.2019 року о 10:40 год. він керуючи автомобілем Polarsun рухався через залізничний переїзд по вул. Ярмарковій, 5 де був зупинений працівником патрульної поліції ОСОБА_2 (а.с.7)
Доводи позивача про те, що ОСОБА_2 при зупинці його автомобіля порушувала його право на свободу пересування та незаконним шляхом вимагати свідоцтво про реєстрацію та посвідчення водія суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки оскаржувану постанову було винесено відповідачем, а не ОСОБА_2 .
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач вважаючи незаконними дії ОСОБА_2 не позбавлений був права у встановленому законом порядку оскаржити такі дії.
Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що з наданої відповідачем відеофіксації вчиненого правопорушення вбачається, що позивачем було здійснено повідомлення за номером 102 щодо дій ОСОБА_2 , однак позивачем не надано до суду доказів фіксування та встановлення в діях ОСОБА_2 протиправності дій щодо зупинки автомобіля позивача.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що доводи позивача про те, що відповідач виніс оскаржувану постанову без розгляду справи, просовуються відеофіксацією вчиненого правопорушення згідно з якою відповідачем було роз'яснено позивачу його права та оголошено постанову у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що пояснення позивача зафіксовані на відеофіксації вчиненого правопорушення фактично зводяться до його незгоди з фактом зупинки його транспортного засобу.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупинити транспортний засіб у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Враховуючи те, що працівниками поліції було виявлено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, вони мали законні підстави для зупинки його транспортного засобу.
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, яким здійснено фіксацію правопорушення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Водночас, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція).
За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Тому, колегія суддів приходить до висновку, що такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП старшого сержанта поліції Коробки Юрія Володимировича - задовольнити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2019 року у справі №401/1145/19(2-а/401/30/19) - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 27 червня 2019 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко