26 червня 2019 р.Справа № 820/276/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року (постановлену суддею Шляховою О.М., повний текст якої складено 07.05.2019 року) по справі № 820/276/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (в подальшому - ГУПФУ в Харківській області), в якому просив: визнати бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку позивачу, пенсії з 01.01.2016 р., відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015 р., ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", № 947 від 18.11.2015 р. "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09.03.2006 р. № 268" та довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Харківській області від 02.06.2017 р. № 100/30883-2003003978 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 р., довідки № 2252 від 27.12.2017 р. ГУ ПФУ в Харківській області - протиправною та зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015 р., ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та № 947 від 18.11.2015 р. "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268", та довідки від 02.06.2017 р. за № 100/30883-2003003978 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 р., довідки № 2252 від 27.12.2017 р. ГУПФУ в Харківській області, починаючи з 01.01.2016 р. без обмеження граничного розміру.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 р., яка набрала законної сили, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку позивачу, пенсії з 01.01.2016 р., відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015 р., ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", № 947 від 18.11.2015 р. "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09.03.2006 р. № 268" та довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Харківській області від 02.06.2017 р. № 100/30883-2003003978 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 р., довідки № 2252 від 27.12.2017 р. ГУПФУ в Харківській області; зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015 р., ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та № 947 від 18.11.2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09.03.2006 р. № 268", та довідки від 02.06.2017 р. за № 100/30883-2003003978 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 р., довідки № 2252 від 27.12.2017 р. ГУ ПФУ в Харківській області, починаючи з 01.01.2016 р.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, у якій просив: визнати протиправною бездіяльність, вчинену суб'єктом владних повноважень - ГУПФУ в Харківській області щодо часткового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 р. по справі № 820/276/18, а саме: проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача, починаючи з 01.01.2016 р., відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015 р. ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та № 947 від 18.11.2015 р. "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09.03.2006 р. № 268" лише згідно даних довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Харківській області від 02.06.2017 р. за № 100/30883-2003003978 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 р.; зобов'язати ГУПФУ в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 р. по справі № 820/276/18 провести позивачу перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.01.2016 р., відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015 р. ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та № 947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268" на підставі сукупних даних, що містяться в двох довідках: довідці Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Харківській області від 02.06.2017 р. за № 100/30883-2003003978 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 р. та довідці № 2252 від 27.12.2017 р. ГУПФУ в Харківській області, з обов'язковим застосуванням відповідачем при перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2016 р. двох складових довідки № 2252 від 27.12.2017 р. Г'УПФУ в Харківській області: першої складової - надбавки за особливо важливі завдання - у розмірі 50 % від посадового окладу з урахуванням окладу за військове званням та надбавки за вислугу років, що у загальному розмірі становить - 3710 грн. та другої складової - премії - у розмірі 75 % від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, що у загальному розмірі становить - 8347,50 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 р. відмовлено в задоволенні вказаної заяви.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
ГУПФУ в Харківській області подало до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У судове засідання відповідач свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 11.06.2018 р. відкрито виконавче провадження № 56541252 за виконавчим листом № 820/276/18, який виданий 15.05.2018 р.
Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 24.10.2018 р. на боржника накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 17.12.2018 р. на боржника накладено повторно штраф на користь держави у розмірі 10200 грн.
Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 17.12.2018 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка оскаржена позивачем у судовому порядку.
Позивач звернувся до ГУПФУ в Харківській області з заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 р.
За результатами розгляду якої, листом ГУПФУ в Харківській області від 19.04.2019 р. № 1033/Ч-14 позивачу роз'яснено, що управлінням здійснено перерахунок пенсії позивачу, згідно з довідкою про грошове забезпечення від 02.06.2017 р. № 100/30883-2003003978, виданою ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області, а довідка № 2252 від 27.12.2017 р. про розмір пенсії заявника носить інформаційний характер і не може бути застосована для перерахунку пенсії. Також повідомлено, що інформація щодо наявності не виплачених коштів за рішеннями суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, направлено до Пенсійного фонду України 21.01.2019 р. Різниця пенсії за період з 05.05.2018 р. по 31.11.2018 р. нарахована заявникові в грудні 2018 року.
Заявник вважає, що відповідачем протиправно не виконано рішення суду, у зв'язку з чим звернувся до суду із цією заявою.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що не доведено необхідності визнання протиправною бездіяльності, вчиненою суб'єктом владних повноважень - відповідачем по справі - на виконання рішення суду та наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини того, що відповідач вживає заходи з метою виконання судового рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що органи Пенсійного фонду України фінансують вищезазначені пенсійні виплати за рахунок коштів Державного бюджету в межах виділених асигнувань.
Тобто, нарахована позивачу сума різниці пенсії виплачується йому за рахунок коштів Державного бюджету України та проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 р. по справі № 820/276/18 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про грошове забезпечення № 100/30883-2003003978 від 02.06.2017 р., виданої ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області, що підтверджується розрахунками, копії яких знаходяться в матеріалах справ, та відповідачем до Пенсійного фонду України 21.01.2019 р. направлено інформацію щодо наявності не виплачених коштів за рішеннями суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Доводи апелянта, що відповідачем не виконується без поважних причин судове рішення, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки невиконання судового рішення відповідачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 р. у справі № 405/3663/13-а.
Крім того, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, а вимагати від відповідача виконання дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав.
Щодо інших доводів апелянта суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи - позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року по справі № 820/276/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 27.06.2019 року