ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 червня 2019 року № 826/12381/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу»
треті особиБорівська селищна рада Фастівського району Київської області, ОСОБА_2
про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії від 07 червня 2018 року №13619990009002081 (13611070008002081), виконані реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світланою Василівною.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державний реєстратор при вчиненні оскаржуваної реєстраційної дії діяла не у спосіб, передбачений законами України та грубо порушила вимоги пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», яка передбачає вичерпний перелік підстав для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб на підставі судових рішень. На думку позивача, до вказаного переліку не входить судове рішення, надане ОСОБА_2 , а відтак державний реєстратор не мала обґрунтованих підстав без надання їй додаткових документів, а саме - рішення сесії Борівської селищної ради про поновлення на посаді секретаря, вчиняти оскаржувані реєстраційні дії.
Крім того, позивач стверджує, що державний реєстратор не скористалась правом, передбаченим Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо витребування додаткових матеріалів та внесла до реєстру відомості стосовно юридичного факту без підтверджуючих цей факт документів. Наслідком таких дій державного реєстратора є порушення права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, адже керівником органу місцевого самоврядування значиться особа, яка не була призначена на цю посаду рішенням громади.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Борівську селищну раду Фастівського району Київської області та ОСОБА_2 .
Відповідач у визначений судом строк відзиву на адміністративний позов не надала.
У письмових поясненнях щодо адміністративного позову ОСОБА_2 зазначив, що оскаржувана державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі проведена на підставі судового рішення, що набрало законної сили, та тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а відтак є правомірною. Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі №381/3063/17 скасовано ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2018 року щодо роз'яснення рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року, якою визначено, що процедура поновлення визначена, зокрема, Кодексом законів про працю України. При цьому, питання поновлення на посаді не є тотожним поняттю обрання або звільнення з посади, а відтак не відноситься до виключної компетенції селищної ради.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
24 липня 2017 року Борівська селищна рада Фастівського району Київської області у зв'язку з незабезпеченням здійснення наданих секретарю Борівської селищної ради ОСОБА_2 повноважень, порушенням секретарем Борівської селищної ради ОСОБА_2 пункту 3 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 52 Закону України «Про нотаріат» та Положень про Спадковий реєстр відповідно до частини 5 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняла рішення №1 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Борівської селищної ради ОСОБА_2»., яким вирішено: достроково припинити повноваження секретаря Борівської селищної ради ОСОБА_2 ; виключити ОСОБА_2 із складу виконавчого комітету Борівської селищної ради.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Борівської селищної ради Фастівського району Київської області від 24 липня 2017 року №1-ХХ-УІІ.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме:
- визнано нечинним та скасовано рішення Борівської селищної ради Фастівського району Київської області від 24 липня 2017 року №1-ХХ-УІІ «Про дострокове припинення повноважень секретаря Борівської селищної ради ОСОБА_2 »;
- зобов'язано Борівську селищну раду Фастівського району Київської області, місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Миру, 16, код ЄДРПОУ 04359896 поновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент. номер - НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 на посаді секретаря Борівської селищної ради Фастівського району Київської області з 25 липня 2017 року;
- зобов'язано Борівську селищну раду Фастівського району Київської області, місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Миру, 16, код ЄДРПОУ 04359896 нарахувати та сплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент. номер - НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 липня 2017 рік по 01 березня 2018 рік.
При цьому, наявними матеріалами справи підтверджується, що 07 червня 2018 року реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світланою Василівною вчинено реєстраційну дію за судовим рішенням №13619990009002081 (13611070008002081).
Незгода позивача із вказаною реєстраційною дією зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон України від 15 травня 2003 року №755-IV, в редакції станом на дату вчинення оскаржуваних реєстраційних дій).
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV передбачено, що державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема, обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, відомості про керівника юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, посада, дата призначення або набуття повноважень, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи; відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року визнано нечинним та скасовано рішення Борівської селищної ради Фастівського району Київської області від 24.07.2017 р. №1-ХХ-УІІ «Про дострокове припинення повноважень секретаря Борівської селищної ради ОСОБА_2 », а також зобов'язано Борівську селищну раду Фастівського району Київської області поновити ОСОБА_2 на посаді секретаря Борівської селищної ради Фастівського району Київської області з 25 липня 2017 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу Борівської селищної ради Фастівського району Київської області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року повернуто апелянту.
Вимогами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Тобто, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року станом на дату вчинення оскаржуваної реєстраційної дії набрало законної сили та тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, як це передбачено пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV.
Посилання позивача на наявність ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2018 року, якою роз'яснено, що рішення суду щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря Борівської селищної ради є виключною компетенцією Борівської селищної ради та повинно вирішуватись на сесії Борівської селищної ради у визначеному чинним законодавством України порядку, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року скасовано ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2018 року та прийнято нове рішення, яким у задоволені заяви Борівської селищної ради Фастівського району Київської області про роз'яснення рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року - відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року.
При цьому, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 23 квітня 2018 року, апеляційний суд виходив з того, що судове рішення не потребує роз'яснення, а процедура поновлення та виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в даному випадку, визначена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Кодексом законів про працю України, а також Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Тобто рішення про поновлення на попередній посаді незаконно звільненого працівника приймає орган, який розглядає трудовий спір (в даному випадку суд) і таке рішення є обов'язковим до виконання роботодавцем та є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру.
З урахуванням наведеного вище в сукупності, суд приходить до висновку, що при вчиненні оскаржуваних реєстраційних дій відповідач діяла на підставі та у межах повноважень, наданих чинним законодавством України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вимоги статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко