П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 485/601/19
Головуючий в 1 інстанції: Квєтка І.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.,
суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Толстяка Андрія Андрійовича про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення,
за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Толстяка А.А. (далі - інспектор) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.03.2019 року серії НК №958238, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
Також позивач просив закрити справу про адміністративне правопорушення, оскільки вчинене ним правопорушення є малозначним, а тому заслуговує на усне зауваження.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірна постанова не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення, що передбачено статтею 283 КУпАП, а тому відеодоказ не може бути визнаний належним доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також наполягав на тому, що інспектор не взяв до уваги його пояснення, що вчинене правопорушення не призвело до будь-яких негативних наслідків і за малозначністю він міг бути звільнений від адміністративної відповідальності. Позивач не заперечував, що на його транспортному засобі не працює склоомивач, але зазначав, що направлявся до станції технічного обслуговування для ремонту, оскільки самостійно усунути дану несправність можливості немає.
Позивач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року (справа №1-11/2015) та статтю 258 КУпАП, вважав, що в разі заперечень особи щодо скоєного адміністративного правопорушення, справа не може бути розглянута без певного часового інтервалу, достатнього для підготовки особи до захисту, тобто, не може бути розглянута безпосередньо на місці правопорушення.
Наполягав і на тому, що інспектор не роз'яснив права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 268 КУпАП.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходячи з доказів, наявних в матеріалах справи, вважав доведеною вину позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
Так, суд зазначив, що із наданого диску з відеозаписом вбачається факт несправності, передбачених конструкцією транспортного засобу, склообмивачів, що свідчить про порушення позивачем п. 31.4.4 «б» ПДР. До того ж суд відзначив, що вказане правопорушення не заперечувалось і позивачем.
Спростовуючи доводи позивача про відсутність обов'язку патрульного поліцейського складати протокол у справі про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції покликався на норми КУпАП та вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
Мотивувальна частина апеляційної скарги містить у собі доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги. Між іншим, апелянт зазначає, що суд не надав належної правової оцінки його головним доводам, а саме: відсутність в постанові відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення та про малозначність вчиненого правопорушення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає про безпідставність її доводів, а тому вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.
Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи свідчать про наступне.
30.03.2019 року, о 07:30 год., інспектором був зупинений транспортний засіб УАЗ 3303, з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .
Причиною зупинки даного автомобіля був непрацюючий сигнал гальмування (СТОП).
Крім того, даний транспортний засіб мав технічні несправності, а саме: не працювали, передбачені конструкцією, склообмивачі, чим порушено п.31.4.4 (б) ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121 КУпАП.
Відеозапис з нагрудної камери інспектора свідчить про те, що ОСОБА_1 не заперечував факт порушення п.31.4.4 (б) ПДР, але, враховуючи малозначність вчиненого правопорушення просив звільнити від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням (а.с.24).
Проте, інспектор, роз'яснивши позивачу права, передбачені статтею 268 КУпАП, склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №958238, якою накладено адміністративне стягнення у сумі 340 грн.
Аналіз фактичних обставин справи дає підстави для висновку про незастосування органом, при накладенні адміністративного стягнення, статті 280 КУпАП, що встановлює його обов'язок враховувати тяжкість скоєного та обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Водночас суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини та не аргументував чому він не визнає доводи позивача з цього приводу.
Так, за правилами ч.1 ст.121 вказаного Кодексу керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 31.4.4 «б» ПДР визначено імперативний припис заборони експлуатації транспортних засобів за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, в тому числі, якщо не працюють, передбачені конструкцією транспортного засобу, склообмивачі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що інспектор мав надати даним обставинам оцінку та з'ясувати, зокрема, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи підлягає особа адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Колегія суддів вважає, що існують пом'якшувальні обставини, які свідчать про можливість звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності та застосування до нього усного зауваження.
Такими обставинами є малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, визнання правопорушником своєї вини, відсутність будь-яких наслідків від його скоєння
Понад те, необхідно звернути увагу на п.31.5 ПДР, який передбачає, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
- про накладення адміністративного стягнення;
- про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
- про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає можливим скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2019 року серії НК №958238 і закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. При цьому, суд апеляційної інстанції звільняє ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та обмежується усним зауваженням, враховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення.
Поряд з цим, колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта, що відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки спірна постанова не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення.
Підставою для такого висновку є сукупний аналіз усіх наявних у справі доказів, в тому числі: відеофіксації, з урахуванням дати та часу, яка співпадає із зазначеною датою та часом в оскаржуваній постанові, визнання позивачем порушення ПДР, його власноручного підпису без будь-яких заперечень в оскаржуваній постанові.
Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта щодо нероз'яснення інспектором прав, передбачених статтею 268 КУпАП, оскільки відеозапис з нагрудної камери це спростовує.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції не довів обставин, що мають значення для справи, а саме: не аргументував свою позицію про можливість звільнення позивача від адміністративної відповідальності, є підстави, відповідно до статті 317 КАС України, для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції не вирішує питання про судові витрати, оскільки ОСОБА_1 не сплачував судовий збір, ані при поданні позовної заяви, ані при поданні апеляційної скарги, так як звільнений від такої сплати на підставі статті 288 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2019 року - скасувати.
Ухвалити у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Толстяка Андрія Андрійовича про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення - нове рішення про задоволення позову.
Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.03.2019 року серії НК №958238 в сумі 340 грн., передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та обмежитись усним зауваженням, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя Л.П. Шеметенко