П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/755/19
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Першого заступника Миколаївського міського голови про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_2 , звернувся з позовом до Першого заступника Миколаївського міського голови про зобов'язання відповідача повідомити скільки було голосувань і скільки рішень було прийнято Миколаївською міською радою 21.12.2000 року під час розгляду питання «Про перейменування вулиці Паркової у вулицю ОСОБА_3 та внесення змін до п. 1 рішення міської ради від 03.03.2000 № 17/20».
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем було надано неповну відповідь на його звернення від 14.01.2019 року щодо кількості голосувань та рішень прийнято 21.12.2000 року, що на думку позивача є обмеженням його права на доступ до публічної інформації, гарантованого Конституцією України.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а саме неправильно застосував положення ст. 14 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, зобов'язавши відповідача надати відповідь щодо кількості голосувань та рішень прийнятих Миколаївською міською радою 21.12.2000 року під час розгляду питання «Про перейменування вулиці Паркової у вулицю ОСОБА_3 та внесення змін до п. 1 рішення міської ради від 03.03.2000 № 17/20».
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивачу було надано відповідь стосовно порушеного у його запиті питання. При цьому, відповідач звертає увагу на тому, що надання розпорядником публічної інформації запитувачу інформації, яка не співпадає з його очікуваннями, не може вважатися відмовою у наданні інформації. Отже, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 січня 2019 року позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Миколаївського міського голови з запитом на інформацію, в якому просив повідомити скільки було проведено голосувань та скільки рішень прийнято 21.12.2000 під час розгляду питання «Про перейменування вулиці Паркової у ОСОБА_4 та внесення змін до п. 1 рішення міської ради від 03.03.2000 № 17/20».
Листом від 30.01.2019 № I-21/02.02.03-09 за підписом відповідача - першого заступника Миколаївського міського голови, Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради надано відповідь на запит позивача.
Вказаною відповіддю повідомлено позивача про те, що в архівному відділі Миколаївської міської ради наявні оригінал рішення Миколаївської міської ради від 12.12.2000 № 26/1 «Про перейменування вулиці Паркової у вулицю ОСОБА_5 Олійника та внесення змін до п. 1 рішення міської ради від 03.03.2000 № 17/20», стенограма та протокол 26-ї сесії Миколаївської міської ради ХХІІІ скликання від 21.12.2000. Інша інформація з приводу порушеного позивачем питання у Миколаївської міської ради, як розпорядника публічної інформації відсутня.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не надання інформації, запитуваної у запиті, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит позивача розглянуто та повідомлено про наявну публічну інформацію, що знаходиться у його володінні, яка стосується порушеного у запиті позивача питання, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Закон України “Про інформацію” регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України “Про інформацію” кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Законом України “Про доступ до публічної інформації” визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про доступ до публічної інформації” метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Згідно з п.2 ч.1 ст.5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації відповідно до ст.12 вказаного Закону є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Частиною 1 ст.13 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено поняття запиту на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Публічна інформація повинна мати ознаки: готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Пунктом 6 ч.1 ст.14 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
У відповідності до змісту ст.20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч.1,2 ст.22 вказаного Закону вказано, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надано відповідь на запит позивача. Зі змісту відповіді виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 30.01.2019 року вбачається, що нею надано відповідну інформацію щодо наявності в архівному відділі Миколаївської міської ради рішення Миколаївської міської ради від 12.12.2000 року № 26/1 «Про перейменування вулиці Паркової у АДРЕСА_1 ОСОБА_5 Олійника та внесення змін до п. 1 рішення міської ради від 03.03.2000 № 17/20» стенограма та протокол 26-ї сесії Миколаївської міської ради ХХІІІ скликання від 21.12.2000р., а тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було забезпечено право ОСОБА_6 на доступ до публічної інформації.
Отже, виконавчий комітет Миколаївської міської ради відповідно до вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації” надав позивачу інформацію на запит про доступ до публічної інформації. На думку колегії суддів, підставою для звернення до суду із даним позовом став факт того, що отримана позивачем інформація не відповідає певним сподіванням позивача.
Однак, колегія суддів вважає, що надання розпорядником публічної інформації запитувачу інформації, яка не співпадає з його очікуваннями, не може вважатися відмовою у наданні інформації.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст.6 Конвенції та ст.55 Конституції України кожній особі гарантується право на доступ до правосуддя, яке включає в себе право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Обов'язковою умовою надання захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тобто, гарантоване ст.55 Конституції України і конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
В даному випадку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримана позивачем відповідь не порушує прав позивача на отримання інформації, а тому відсутнє порушення прав позивача, у зв'язку з чим позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, оскільки апеляційна скарга не містить жодного обґрунтування на спростування висновків суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача, здійснених в межах повноважень та на підставі чинного законодавства.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 20 березня 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Першого заступника Миколаївського міського голови про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного судового рішення 27.06.2019р.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.