24 червня 2019 року м. Дніпросправа № 160/8522/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року (суддя 1-ї інстанції Жукова Є.О.) в адміністративній справі № 160/8522/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про:
- визнання дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області у відмові в нарахуванні та виплати компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати неправомірними;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з 01.01.2014 по 05.02.2016 в сумі 8431,38 грн.;
- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з 01.01.2014 по 05.02.2016 в сумі 8431,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог скаржник зазначив, що постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2014 року у справі № 214/2714/14-а зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу проводити нарахування та виплату з 01 січня 2014 року державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем було здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення суду в сумі 12047,64 грн. проте його виплата не відбулась. Лише на вико конання судового рішення про стягнення таких коштів їх отримав від Державної казначейської служби у вересні 2018року.
Звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області із заявою від 25.09.2018 про нарахування та виплату компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період х 01.01.2014р. по 05.02.2016р., 16.10.2018 отримано відповідь згідно якої відповідач зазначив, що діє згідно чинного законодавства, а тому підстав для нарахування компенсації втрати частини пенсії у управління немає.
Такі дії відповідача у відмові нарахування та виплати компенсації втрати частини пенсії позивач вважає протиправними та такими що порушують його законні права на отримання такої компенсації.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права. Крім того, судове рішення підлягає обов'язковому виконанню, а порушення строків його виконання, передбачає нарахування та виплату компенсації, у відповідності до норм чинного законодавства.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначено зокрема, що у відповідача відсутня вина, тому немає підстав для виплати компенсації. Здійснення такого розрахунку є повноваженням органу пенсійного фонду.
Позивачем подано відповідь на відзив в якому зазначає, що доводи відповідача у відзиві є необґрунтованими, а також посилається на судову практику.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, як особа з інвалідністю II групи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12.05.2014 по справі №214/2714/14-а зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області провести перерахунок та виплатити з 01.01.2014 року ОСОБА_1 інваліду II групи, 1-ї категорії, державну пенсію на підставі ст.. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в 75% мінімальної пенсії за віком, за відрахуванням фактично отриманих ним сум пенсії з 01.01.2014 року, (рішення отримано 15.07.2014 року).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2014 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області залишено без задоволення, а постанову Саксаганського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі №214/2714/14-а залишено без змін (ухвалу отримано 21.08.2014 року).
09.09.2014 року на виконання постанови суду управлінням Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу позивачу проведено відповідний перерахунок та нараховано доплату пенсії в сумі 12047,64 грн. (з 01.01.2014 по 02.08.2014 року).
Згідно матеріалів справи, а саме листа Державної казначейської служби України від 24.11.2016 № 5-14/1825-19858, 05.02.2016 останнім прийнято виконавчий лист по справі № 214/9020/15-а щодо стягнення коштів за рішенням суду по справі № 2а-214/2714/14 на суму 12 047,64 грн.
24.09.2018 на картковий рахунок ОСОБА_1 здійснено зарахування суми в розмірі 12 047,64 грн.
05.11.2018 позивачем направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області лист щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням термінів її виплати з 01.01.2014 по 05.02.2016.
Листом від 16.10.2018 року № П15883-18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повідомило позивача про те, що для виплати компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати відсутні підстави.
Позивач не погодившись з відмовою, звернувся до суду з відповідним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством передбачено виконання судових рішень за рахунок коштів державного бюджету за черговістю надходження таких рішень, в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Проте у зв'язку із відсутністю необхідного обсягу бюджетних призначень, виконати вказане рішення суду у визначений законом строк не було можливим.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом встановлено та не спростовується сторонами, що Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12.05.2014 по справі №214/2714/14-а позов ОСОБА_1 було задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області провести перерахунок та виплатити з 01.01.2014 року ОСОБА_1 інваліду II групи, 1-ї категорії, державну пенсію на підставі ст.. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в 75% мінімальної пенсії за віком, за відрахуванням фактично отриманих ним сум пенсії з 01.01.2014 року, (рішення отримано 15.07.2014 року).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2014 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області залишено без задоволення, а постанову Саксаганського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі №214/2714/14-а залишено без змін (ухвалу отримано 21.08.2014 року).
09.09.2014 року на виконання постанови суду управлінням Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу позивачу проведено відповідний перерахунок та нараховано доплату пенсії в сумі 12047,64 грн. (з 01.01.2014 по 02.08.2014 року).
Відповідно до розпорядження органу пенсійного фонду від 09.09.2014р. №160277 (а.с.47).
Таким чином органом пенсійного фонду було здійснено перерахунок пенсії позивачу на виконання судового рішення проте не було здійснено її виплату, у відповідності до рішення суду.
Вказана нарахована але не виплачена сума пенсії була стягнута за судовим рішенням по справі № 214/9020/15-а щодо стягнення коштів за рішенням суду по справі № 2а-214/2714/14 на суму 12 047,64 грн.
Та виплачена позивачеві у вересні 2018р.
05.11.2018 позивачем направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області лист щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням термінів її виплати з 01.01.2014 по 05.02.2016.
Листом від 16.10.2018 року № П15883-18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повідомило позивача про те, що для виплати компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати відсутні підстави.
Підставою для звернення позивача з даним позовом став той факт, що відповідачами в порушення вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", судове рішення не було виконано в повному обсязі. Позивач вважає, що на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" ГУПФУ в Дніпропетровській області має здійснити нарахування та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2014 по 05.02.2016.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що мало місце виконання рішення суду, що набрало законної сили, про стягнення на користь позивача державної та додаткової пенсії, згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яке виконувалося ГУДКСУ в Дніпропетровській області згідно положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відсутність відповідного бюджетного фінансування УПФУ для вчасної виплати нарахованої на виконання рішення суду пенсії не звільняє пенсійний орган від обов'язку компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати відповідно до вищевказаних норм.
Європейський суд з прав людини у справі «Гордєєви і Гурбик проти України» у рішення зазначив, що державний орган не має права посилатися на брак коштів для оплати заборгованості на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати є неправомірною, оскільки виплата пенсії та додаткової пенсії особі на підставі рішення суду не змінює суті цих виплат та не перетворює їх в одноразову виплату, а тривале не нарахування пенсії за минулі періоди сталося з вини відповідача, у зв'язку з призначенням позивачу заниженого розміру пенсії, внаслідок порушення закону, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду.
Позивачем надано розрахунок суми компенсації (а.с. 6). Відповідач зазначаючи у відзиві на позов та апеляційну скаргу, про те, що здійснення такого відноситься до повноважень відповідач, в свою чергу не надав свого розрахунку та не зазначив зауважень щодо розрахунку позивача, а тому суд, з урахуванням всіх обставин у справі вважає за можливе прийняти такий.
Щодо зобов'язання відповідача подати у п'ятнадцятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення у даній, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника субєкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, суд вважає, що зобов'язати надати такий звіт, це право суду, а не обов'язок, в тому числі доказів невиконання судового рішення у майбутньому не надано а тому, суд не вбачає підстав для застосування ст. 382 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
З огляду на викладене, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року в адміністративній справі № 160/8522/18 скасувати, прийняти нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області у відмові ОСОБА_1 в нарахуванні та виплати компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з 01.01.2014 по 05.02.2016 в сумі 8431,38 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з 01.01.2014 року по 05.02.2016 року в сумі 8431 (вісім тисяч чотириста тридцять одна)грн. 38 копійок.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 червня 2019 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва