ЄУН 193/568/18
Провадження №2/193/24/19
19 червня 2019 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
судді Шумської О.В.
при секретарі Мельниковій Т.О.
з участю позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2 .
ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства «Олександро-Володимирівське» про визнання правочину недійсним,
Позивач звернулась до суду з позовом до Селянського фермерського господарства «Олександро-Володимирівське» про визнання правочину недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником земельної ділянки площею 9,79 га, кадастровий № НОМЕР_1 , яку вона отримала у спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 за життя уклав Договір оренди земельної ділянки з СФГ"Олександро-Володимирівське", строком на 5(п"ять) років, тобто дія договору закінчувалась 05.08.2014 року.
Орендар про продовження терміну дії договору не звертався. Позивач, вважаючи, що термін дії договору оренди закінчився 20.04.2018 року звернулась до СФГ"Олександро-Володимирівське" з проханням повернути земельну ділянку і тоді ж дізналась що існує Договір оренди земельної ділянки від 05.08.2014 року, терміном на 15 років тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Договір оренди укладено нібито з позивачем, як із власником земельної ділянки отриманої у спадщину, згідно свідоцтва про право на спадщину зареєстрованого в реєстрі за №295 серії ВТЕ №069938 виданого 01.04.2013 року приватним отаріусом ОСОБА_6 . Вищевказаний договір позивач вказує, що не підписувала, про його існування дізналася 23.04.2018 року.
Позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки(№1225255100:03:001:0279) від 05.08.2014 року, укладений між СФГ"Олександро-Володимирівське" та ОСОБА_1 .
В ході судового розгляду позивач та представники позивача підтримали позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просили суд його задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача Каправчук В.Л. в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог.
Вислухавши позивача та його представників, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,79 га, кадастровий № НОМЕР_1 , яку вона отримала у спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.5-8).
ОСОБА_5 за життя уклав Договір оренди земельної ділянки з СФГ"Олександро-Володимирівське", строком на 5(п"ять) років, тобто дія договору закінчувалась 05.08.2014 року.
Згідно ухвали суду від 06 травня 2019 року, судом було витребувано з Софіївської районної державної адміністрації (відділу з питань державної реєстрації) реєстраційну справу. Суду надано копію. Судом досліджена копія реєстраційної справи №31811012252 по земельній ділянці, площею 9,79 га, кадастровий № НОМЕР_2 :03:001:0279(а.с.89-108). Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.91), 05.08.2014 року був зареєстрований договір оренди земельної ділянки б/н між СФГ"Олександро-Володимирівське" та ОСОБА_1 (а.с.91).
Статтями 14, 20 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ст.16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст.6 та ст.627 ЦК України. Крім того, вказані норми кореспондуються із ч. 3ст. 203 ЦК України, що визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За змістом статей 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.
Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.
Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Як вбачається із матеріалів справи, ні відповідачем, ні Софіївською районною державною адміністрацією, ні Софіївською селищною об"єднаною територіальною громадою не було надано суду першої інстанції оригінал оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 05.08.2014 року, що унеможливлює проведення експертизи по справі.
Таким чином, той факт, що відповідач СФГ "Олександро-Володимирівське" не надав суду оригінал договору оренди земельної ділянки 05.08.2014 року, не пояснив де може знаходиться вказаний оригінал, заперечуючи проти позовних вимог вказав, що позивач по справі отримувала орендну плату за договором оренди, натомість не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, свідчить про те, що позивач не підписувала оспорювану додаткову угоду, та не мала волевиявлення на її підписання.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).
В п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» розяснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
На підставі наведеного вище суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання правочину недійсним підлягають задоволенню з тих підстав, що відповідачем, та представником відповідача не доведено, що оспорюваний правочин був вчинений у письмовій формі, що його зміст зафіксований в одному або кількох документах та відповідав волевиявленню позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства «Олександро-Володимирівське» про визнання правочину недійсним задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий № НОМЕР_3 : НОМЕР_4 0279) від 05.08.2014 року, укладений між СФГ "Олександро-Володимирівське" та ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В.Шумська