27 червня 2019 р.м. Харків
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 року по справі № 818/1885/18
за позовом ОСОБА_1
до Роменського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
11.05.2019 від ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 позивач) до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 по справі № 818/1885/18 за виключними обставинами в порядку ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування доводів вказаної заяви позивач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення „дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що в свою чергу було підставою для відмови позивачу у позові, оскільки останній виконував обов'язки військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби. Зазначене словосполучення визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України його рішення. З огляду на викладене, вказує про наявність підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами, визначених пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні заяви позивача про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 по справі № 818/1885/18 та залишити вказану постанову в силі. Зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 не містить положень щодо порядку його виконання. Оскільки зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2010 № 1210 (в редакції постанови КМУ № 851 від 15.11.2017), яким затверджено механізм перерахунку пенсій особам, зазначеним у ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ, на даний час не внесені, порядок виконання зазначеного рішення Конституційного Суду наразі відсутній, у відповідача відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу. Зазначає, що Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України за відповідним роз'ясненням, після надходження якого, Пенсійним фондом буде сформована позиція зі спірного питання.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач у відзиві просив суд апеляційної інстанції розглянути справу за його відсутності.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, 18.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі по тексту - Роменське об'єднане УПФУ, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Роменського об'єднаного управління ПФУ від 10.04.2018 № 143815 щодо відмови в перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію з 03.04.2018 з урахуванням проведених виплат на підставі п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання рішення суду законної сили та допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць.
Матеріалами справи підтверджено, що у 1986 році позивач був призваний на учбові збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_2 , довідкою Центрального архіву Міністерства оборони України від 16.02.1993 № 51/1156 (а.с.8,9).
Згідно з копією посвідчення Серії НОМЕР_3 (категорії 1) позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. (а.с. 7)
03.04.2018 позивач звернувся до Роменського об'єднаного управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Розпорядженням від 10.04.2018 № 143815 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку з посиланням на те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, а під час учбових зборів, у зв'язку з чим не набув права на отримання пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року (а.с. 12).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі № 818/1885/18/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Роменського об'єднаного УПФУ Сумської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Роменського об'єднаного управління ПФУ Сумської області від 10.04.2018 № 143815 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до заяви від 03.04.2018. Зобов'язано Роменське об'єднане управління ПФУ Сумської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) відповідно до п. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 та п. "г" ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 03.04.2018 з урахуванням уже виплачених сум. В задоволенні інших вимог - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 апеляційну скаргу Роменського об'єднаного Управління ПФУ Сумської області задоволено.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі № 818/1885/18 скасовано.
Прийнято постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Роменського об'єднаного Управління ПФУ Сумської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 визначено, що положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості; положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України; положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Відповідно до ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Колегія суддів зазначає, що стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення.
До виключних обставин частина п.1 ч.5 ст.361 КАС України відносить зокрема, встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційості) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
При перегляді судового рішення за виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч.6 ст.361 КАС України).
В якості виключної обставини заявником зазначено рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України словосполучення “дійсної строкової”, що міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами.
Відповідно до статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 вбачається, що словосполучення “дійсної строкової служби”, яке міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визнане неконституційним та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто, саме з 25 квітня 2019 року.
Таким чином, як на час виникнення спірних відносин, так і на час звернення позивача до суду (18.05.2018), розгляду справи судом першої інстанції (18.06.2018), так і станом на дату прийняття Харківським апеляційним адміністративним судом постанови від 26.11.2018, положення частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” діяли в прийнятій редакції, і зазначене вище словосполучення не було визнано неконституційним.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Визнання неконституційними певних положень законодавства, які були чинними на час виникнення спірних відносин, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому він не мав підстав не враховувати чинні на час прийняття відповідного рішення норми ч.3 ст.259 Закону № 796-ХІІ.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що скористатися вищевказаною нормою Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач може саме після 25 квітня 2019 року, подавши позов до відповідача до суду першої інстанції про перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За частиною 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Правєдная проти Росії" від 18 листопада 2004 року зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.
Отже, у зв'язку із зазначеним, в даному випадку відсутні підстави вважати рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 виключною обставиною для перегляду постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018.
Крім того, колегія суддів відмічає, що виходячи зі змісту норми п.1 ч.5 ст.361 КАС України, за підставами, передбаченими цією нормою, може бути переглянуте лише судове рішення, яке підлягає виконанню.
Однак, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову, виконанню не підлягала, оскільки не містила в резолютивній частині висновку суду зобов'язального характеру, що слугувало б підставою для звернення її до виконання.
З огляду на вищевикладене, у спірних відносинах відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Згідно із ч. 1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ч.4 ст. 229, ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 321, 325, 327-329, 331, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 року по справі № 818/1885/18 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Чалий І.С.