іменем України
Справа № 210/5637/18
Провадження № 1-кп/210/298/19
"24" червня 2019 р. м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
У провадження Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов знаходиться вказане кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 .
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його строк закінчується 06 липня 2019 року. Обґрунтовує своє клопотання тим, що ризики, які враховувались під час обрання даного запобіжного заходу відносно обвинуваченого не змінились.
Обвинувачений ОСОБА_6 у вирішенні даного питання поклався на розсуд суду.
Захисник-адвокат ОСОБА_7 заперечував щодо продовження строкудії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив суд вирішити питання щодо зміни на домашній арешт.
Колегія суддів, вислухавши доводи сторін (кожного окремо), дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Колегія суддів враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого , його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою , в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії»(п. 60).
У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до 15 років, а також особу обвинуваченого, а саме, останній в силу ст. 89 КК України є несудимим, не має місця реєстрації, офіційно не працює тобто, не має офіційного джерела доходів, не одружений, дітей не має.
Вказане свідчить про наявність ризиків: переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому. Крім того, колегією суддів враховується тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Тому, колегія суддів вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановлених ст.177 КПК України.
На підставі викладеного, враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого, окрім виняткового запобіжного заходу, на даному етапі проведення судового розгляду, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому необхідно продовжити йому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місці, тобто до 22 серпня 2019 року включно.
Копію ухвали направити до ДПтСУ Криворізька установа виконання покарань УДПтСУ у Дніпропетровській області № 3, для виконання.
Ухвала набирає законної сили із моменту її винесення і підлягає негайному виконанню.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3