Справа № 200/5612/19
3/200/2042/19
27 червня 2019 року м. Дніпро
суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Лукінова К.С., за участю секретаря Богачової В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Туніської Республіки, студент Дніпровського медичного інституту традиційної і нетрадиційної медицини 4 курсу денної форми навчання, мешкає: АДРЕСА_1 -
- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
03.04.2019 року о 17.15 годині в м. Дніпрі Шевченківський район по вул. Святослава Хороброго біля будинку 26, ОСОБА_2 керував транспортним засобом AUDI A6 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного спяніння: зіниці очей не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан спяніння у встановленому Законом порядку ОСОБА_2 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні ОСОБА_2 , який надавав показання за допомогою перекладача Агапової Вікторії Володимирівни (попереджена про кримінальну відповідальність) - вину не визнав та пояснив суду, що він порушень не вчиняв і взагалі не зрозумів, що йому казали, оскільки взагалі не розуміє російської та української мови. Є громадянином Тунісу. З ним спілкувались на двох мовах - українській та російській. Питання він не зрозумів. Крім цього, він має посвідчення водія, яке отримав в Туніській Республіці на право керування легковими транспортними засобами, але яке зараз при собі не має.
Адвокат Самуха В.О. суду пояснив, що провадження у адміністративній справі підлягає закриттю через відсутність складу правопорушення, оскільки Тунсі ОСОБА_3 працівниками поліції не було роз'яснено його прав, він не розумів взагалі мови і йому не був запрошений перекладач. При цьому будь-яких ознак наркотичного сп'яніння не було, а тому і не було підстав направляти Тунсі ОСОБА_4 для проходження медичного огляду для встановлення стану сп'яніння. Крім цього, в судовому засіданні вина ОСОБА_5 не доведена належними та допустимими доказами, а саме: не допитані свідки та особа, що склала протокол про адміністративне правопорушення.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи вважає, що вина правопорушника ОСОБА_5 доведена в повному обсязі та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №057957 від 03.04.2019 року, поясненнями, рапортом, СД-диском з відеозаписом.
При цьому, судом не приймаються до уваги твердження правопорушника ОСОБА_5 та захисника Самуха В.О. про те, що ОСОБА_2 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не розумів суті питання та пропозиції пройти медичний огляд для встановлення стану сп'яніння, оскільки з переглянутого відеозапису в ході судового розгляду справи видно і цілком очевидно, що ОСОБА_2 вільно володіє російською мовою, на якій йому і було запропоновано працівниками поліції в присутності двох свідків пройти медичний огляд для встановлення стану сп'яніння. При цьому ОСОБА_2 запитував у працівників поліції на якій саме мові складається протокол про адміністративне правопорушення, і, навіть, диктував, як та з якою саме літерою правильно пишеться його ім'я російською та українською мовами. Що свідить про усвідомлення Тунсі ОСОБА_6 суті подій та постановленого до нього запитання.
Крім цього, з переглянутого відеозапису правопорушення видно, що на пропозицію працівника поліції пройти медичний огляд для встановлення факту спяніння, ОСОБА_2 в категоричній формі відповів відмовою та сказав: «НІ».
При цьому суд не приймає до уваги твердження адвоката Самуха В.О. про те, що в ході розгляду справи не були допитані свідки, які не прибули в судове засідання, оскільки вина порушника підтверджується поза розумним сумнівом наявним відеозаписом порушення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За таких обставин суд вважає, що надані письмові пояснення свідків правопорушення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повністю відповідають проглянутому в ході розгляду справи відеозаписі фіксації порушення, а тому у суду немає підстав ставити під сумнів правдивість викладених в письмових поясненнях свідків відомостей.
За таких обставин суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності свідків та особи, що склала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 , оскільки викладені в даних документах відомості повністю відповідають фактичним обставинам справи і в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_5 у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Щодо тверджень захисника Самухи В.О. про нібито відсутність у Тунсі ОСОБА_4 ознак наркотичного сп'яніння, то суд виходить з того, що з переглянутого відеозапису порушення видно тремтіння рук у Тунсі Мохамеда, що свідчить про порушення координації рухів, постійне покусування губ, що свідчить про невідповідність поведінки обстановці. При цьому з різких рухів Тунсі Мохамеда можна також зробити висновок про невідповідність його поведінки обстановці. Щодо реакції зіниць очей на світло, то суд зауважує, що з наданого відеозапису не видно, чи дійсно зіниці очей не реагували на світло.
Тобто, у уповноваженого працівника поліції були всі законні підстави для направлення ОСОБА_5 для проходження медичного огляду для встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порушення цих вимог, та керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння містить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.
Диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядкуогляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані спяніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
У відповідності до п. п.1, 6, 7 Розділу І Інструкції « Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»огляду на стан спяніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані спяніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан спяніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоровя.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоровя, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається з наявних доказів по справі, ОСОБА_2 взагалі відмовився від проходження медичного огляду з метою встановлення факту сп'яніння, що не дало змоги поліцейському провести огляд на стан сп'яніння чи направити ОСОБА_5 до медичного закладу для проходження такого огляду.
За таких обставин, суд приходить до висновку про умисність дій ОСОБА_5 , що виразились у відмові від проходження медичного огляду з метою встановлення стану сп'яніння, що в свою чергу спростовує доводи адвоката Самухи В.О., що були висловлені під час розгляду справи судом
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини ( ЄСПЛ ) від 14 лютого 2008 у справі « Кобець проти України » ( з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі « Авшар проти Туреччини » ( Avsar v. Turkey ), п. 282 ) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Вивчаючи зібрані докази по справі в своїй сукупності суд прийшов до висновку, що зібрані у справі докази є вагомимим, чіткі та узгоджені між собою, а тому в даному конкретному випадку можна констатувати факт того, що вина ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена в ході розгляду справи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.3,4 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, зазначено, що ознаками наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного спяніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як встановлено переглянутим відеозаписом порушення, у Тунсі ОСОБА_4 спостерігалась підвищена жвавість та тремтіння рук.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, відеоматеріалами та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Тобто, як вже зазначалося вище, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є цілком доведеною та поза розумним сумнівом, а тому до нього має бути застосоване адміністративне стягнення.
За таких обставин вважаю, що в діях ОСОБА_5 має місце адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпА.
Таким чином, виконуючи завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення (ст. 245 КУпАП), обираючи вид і міру стягнення, враховуючи нехтування обовязками водія, яке свідчить про явно зневажливе ставлення порушника до них, характеризуючи проступок грубим порушенням правил користування спеціальним правом, що є підставою для призначення визначеного ст. 30 КУпАП виду стягнення, та всі інші зазначені ст. 33 КУпАП обставини, накладаю відповідно до ст.ст. 30, 130 КУпАП стягнення, яке відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, будучи достатнім і необхідним для виховання особи.
При призначенні адміністративного покарання, та враховуючи характер скоєного правопорушення, а також обставини, що обтяжують та пом'якшують вину правопорушника, вважаю можливим притягнути його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки такий вид адміністративного стягнення для правопорушника ОСОБА_5 є достатнім і необхідним для його виховання.
При цьому судом враховано, що ОСОБА_2 має посвідчення водія, що надає йому право керування транспортними засобами, а тому до нього може бути застосоване адміністративне стягнення, у тому числі, у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів.
За таких обставин суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що вина ОСОБА_5 доведена поза розумним сумнівом, а тому він підлягає адміністративній відповідальності.
В звязку з вищенаведеним і керуючись ст.ст. 221, 283-288 Кодексу України про адміністративні правопорушення -
Визнати винним ОСОБА_5 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнувши його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 384,20 грн. в дохід держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя К.С. Лукінова