Справа № 209/2894/16-к
Провадження № 1-кп/209/9/19
27 червня 2019 року 17 травня 2019 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
законного представника неповнолітнього потерплого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12013040160000305, за обвинуваченням за ч.2 ст. 286 КК України
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має вищу освіту, працює енергетиком виробництва у ПАТ "Енергогідромеханізація", військовозобов'язаний, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
18.09.2013 року близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_7 керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_9 , але на підставі тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_3 перебуває в користуванні ОСОБА_7 , рухався по дворовій території (жилій зоні) біля будинку № 8 на проспекті Перемоги в м. Кам'янське Дніпропетровської власті, зі сторони будинку № 6 у напрямку будинку № 10.
Під час руху біля під'їзду № 3 будинку №8 по пр. Перемоги, навпроти якого розташований дитячий майданчик, де в цей час грались малолітні діти, водій автомобіля «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , в порушення п. 1.7 Правил дорожнього руху України («Водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності», що закріплює гарантії безпеки окремих категорій учасників дорожнього руху, а саме дітей, які в силу їх вікуне можуть чітко виконувати вимоги Правил дорожнього руху та недостатньо усвідомлюють, що вони своєю поведінкою створюють перешкоду для інших учасників руху. Інші учасники дорожнього руху, а саме водії транспортних засобів зобов'язані бути особливо уважними в місцях появи дітей та при необхідності знижувати швидкість аж до зупинки та звільняти дорогу»), не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян та маючи об'єктивну можливість виявити перешкоду у вигляді малолітнього пішохода ОСОБА_10 , який перетинав смугу руху автомобіля «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зліва направо за напрямком його руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди та допустив наїзд лівим переднім колесом керованого ним автомобіля на ліву ногу малолітнього пішохода ОСОБА_10 .
Своїми діями водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги пункти 1.3, 1.5., 1.7, 2.3. (б), та п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 1.7 «Водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності»
п. 2.3 б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
Порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходиться у причинному зв'язку з настання даної дорожньо-транспортної події.
Невиконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України ОСОБА_7 призвело до дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої малолітній пішохід ОСОБА_10 , 2007 року народження, отримав тілесні пошкодження у вигляді відкритого перелому великої та малогомілкової кісток лівої гомілки, які відносяться до тяжких тілесних пошкоджень.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 не визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, не визнав цивільний позов та надав суду показання про те, що 18.09.2013 року о 18 годині 30 хвилин він приїхав додому на автомобілі «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Припаркувався задньою частиною до свого під'їзду № 6 будинку № 8 по пр. Перемоги, передом в бік під'їзду № 10. Поруч зліва від нього стояв мікроавтобус "Мереседес Віто", а за мікроавтобусом автомобіль "Рено". Він з вікна бачив як у дворі граються діти, вони кидались грудками шлаку. Він збирався в 7-у міську лікарню до батька. Вийшов на вулицю, побачив як вздовж будинку швидко проїхав автомобіль "ВАЗ 2106". Потім сів у свій автомобіль, завій мотор і на першій передачі поїхав від під'їзду прямо по дорозі в напрямку під'їзду № 10. Проїхав метрів 7 і порівнявшись з автомобілем "Рено" зупинився. Через вікно побачив як із-за капоту "Рено" з'явилася голова дитини і зникла. В цей час він шукав телефон в машині. Потім він побачив сусіда ОСОБА_11 , який стояв біля "Рено" і держав на руках хлопчика віком приблизно 5 років. ОСОБА_11 був власником міні-вена "Рено" і в той час розвантажував з автомобіля меблі. До цього він бачив у дворі близько 5 хлопчиків без дорослих, які гралися на майданчику. Дорогу його автомобіля ніхто не перебігав. Він вийшов із машини, хлопчик у ОСОБА_11 на руках плакав і казав, що болить нога. ОСОБА_11 йому нічого не розповідав, а запропонував відвезти хлопчика до лікарні. Хлопчик також не пояснював обставин його травмування, а лише казав, що болить нога. Хлопець був одягнутий у шорти та футболку, на нозі крові не було та не було відбитків протекторів шин. Він взяв хлопчика у ОСОБА_11 і посадив у свій автомобіль. Хлопчик розповів де живе, і він поніс хлопчика в будинок на руках до квартири. Двері відкрила бабуся хлопчика і сказала щоб мама везла хлопця до лікарні. Він запропонував підвезти їх та доставив маму з хлопчиком до лівобережного травмпункту. ОСОБА_12 і наклали лангет. Лікарі сказали щоб він чекав працівників ДАІ. Він дочекався поліцію та слідчого і з ними поїхали на місце ДТП, де ніяких слідів не було виявлено. Він проходив медогляд на стан алкогольного сп'яніння. Було оглянуто його автомобіль. Він брав участь у слідчому експерименті, де хлопчика питали як він вдарився у його машину. Хлопець показав, що вдарився об ковпак переднього лівого колеса його автомобіля і пояснив, що біг по дорозі назустріч його автомобілю. Звуків удару він не чув. Слідчому він надавав такі самі показання. Після вказаних подій, бабуся хлопця почала вимагати від нього 2000 доларів США та погрожували звернутися до прокуратури. Він їздив в лікарню до хлопчика та возив передачу, але не казав батькам хлопчика, щоб вони збирали чеки за лікування, які він в подальшому оплатить.
Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів.
Так, малолітній потерпілий ОСОБА_10 у присутності педагога-психолога ОСОБА_13 пояснив, що подія сталася влітку три роки тому в лівобережній частині міста, на майданчику у дворі, де мешкає його бабуся ОСОБА_14 . Він грався у дворі з ОСОБА_15 , який старше за нього на рік чи два. Коли він перебігав дорогу у дворі будинку в напрямку від будинку до дитячого майданчика, його вдарив автомобіль своєю передньою частиною. Автомобіль їхав по дорозі біля будинків в напрямку справа на ліво відносно нього. Марку автомобіля та колір машини він не пам'ятає. Від удару він впав назад на бордюр зі сторони будинку, а машина переїхала його ліву ногу переднім лівим колесом і зупинилася. Заднє колесо на ногу не наїхало. Свідомість він не втрачав. Хтось із дорослих зробив водію зауваження щоб він вийшов і підняв дитину. З машини вийшов водій, взяв його на руки і спитав де він проживає. Водій відніс його на руках до квартири, де він мешкав, постукав і бабуся відкрила їм двері. Водій заніс його у квартиру, нічого не говорив, що сталося, а сказав, що з ним все нормально. Коли його поставили на ноги він впав, хто його підіймав не пам'ятає. Коли водій пішов з квартири він не бачив, розмови бабусі та водія він не чув. У нього була переломлена і скривлена нога між коліном та щиколоткою. Бабуся по телефону викликала швидку допомогу. Не пам'ятає, чи був водій у цей час у квартирі. Його повезли до лікарні на машині швидкої медичної допомоги. Хто виносив із машини не пам'ятає. Спочатку привезли в одну лікарню, а потім повезли до іншої лікарні. Не знає, що йому там робили. Проснувся уже в палаті лікарні на розтяжці. Лікувався у лікарні приблизно 40 днів, потім дома був з гіпсом два чи три тижні. В лікарні його опитували працівники поліції, що поясняв не пам'ятає. Не пам'ятає колір машини і на пам'ятає щоб про це казав поліції. Минулого літа був на слідчому експерименті. На місці подій показував як все було. Під час ДТП був одягнений в джинси, а не у шорти. На лівій нозі була рана і текла кров. Зараз там залишився рубець. Після наїзду автомобіля він лежав спиною на бордюрі, а ліва нога була на дорозі. Нога була скручена вище щиколотки, ступня була вивернута на зовні.
Законний представник потерпілого - ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вперше побачила обвинуваченого, коли він приніс її сина додому близько 19.00 години. Вона спитала, що трапилось, поставила сина на підлогу, але він сказав, що йому боляче, болить ліва нога, на яку він не міг ставати. Обвинувачений нічого не пояснював, а лише сказав, що якби він не встиг загальмувати, то наїхав би на її сина. Син був одягнутий у спортивні сірі штани. На штанах сина була кров від садна і сліди протектора колеса автомобіля. Вона бачила, що у сина на нозі збоку в нижній частині гомілки була садна шкіри, нога була вивернута. Обвинувачений відвіз їх до травмпункту поліклініки. В травмпункті розрізали штани сина, наложили лангет і на машині швидкої допомоги привезли до 8-ї міської лікарні. З 19 до 22 вересня 2013 року вона з сином пробули в лікарні. Сину зробили знімок, в реанімації вставили спиці, зробили розтяжку. Пізніше сину робили повторну операцію на нозі. Обвинувачений приїхав до лікарні через день, привіз фрукти, спілкувався з лікарем. Потім сказав у лікарні щоб вона збирала чеки, а суд розбереться чи він винуватий. Син казав, що йому на ногу наїхала машина, плакав. Експерт приїздив у лікарню і вона йому казала, що на сина наїхало " ОСОБА_16 " чи синього чи зеленого кольору. Її мати забрала у лікарні штани онука і носила їх слідчій через день чи через два, але слідча їх не взяла. Перед новим роком справу закрили. Вона зверталася у міську прокуратуру для відновлення справи. Представлені нею чеки не всі, це тільки ті, що підтверджують лікування сина. Зараз нога сина в порядку, але він боїться машин.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що потерпілий її внук. Обвинувачений живе у їх домі. ДТП відбулась у вересні 2013 року. Донька збиралася на роботу у спорт клуб "Неон" на 19.00 годину, де вони обидві працювали прибиральницями. Її внук ОСОБА_17 гуляв з іншим хлопчиком ОСОБА_15 у дворі з тильної сторони будинку АДРЕСА_3 , де був дитячий майданчик, який було видно з їх вікна. Вони періодично виглядали у вікно, бачила як ОСОБА_18 був біля під'їзду де стояв автомобіля "Рено", з якого власник щось вивантажував. Вона позвала онука додому, той сказав, що зараз прийде. Через декілька хвилин хтось сильно постукав у двері. Дочка відкрила і ОСОБА_19 заніс на руках ОСОБА_20 , а потім поставив його на ноги. Обвинувачений спитав чому ми не дивимося за дитиною і сказав, що ледь не задавив ОСОБА_21 , бо не бачив як він вискочив. Вона побачила, що у ОСОБА_21 була викручена нога, одразу посадила його на стілець. Штани були брудні і трохи в крові. Дочка сказали щоб ОСОБА_21 везли в травмпункт. ОСОБА_19 взяв ОСОБА_21 на руки і пішов до автомобіля. Вона подзвонила на роботу і повідомила, що донька ОСОБА_22 не прийде. Їй сказали щоб вона чекала на ДАІ, а на роботу виходила вранці. Про обставини події їй розповів водій "Рено". У 2013 році в грудні був слідчий експеримент, де була слідча та експерт. Ваня в той час уже вставав на ногу. Слідчий експеримент не відповідав тим подіям які показував ОСОБА_18 . Слідча не взяла штани онука сіро-синього кольору, в яких він був під час ДТП, сказала, що злочину немає. Через декілька днів після ДТП коли ОСОБА_18 був у лікарні, до їх квартири приходив ОСОБА_19 , питав як справи у ОСОБА_21 . Вона його облаяла і вигнала, сказала щоб їхав до лікарні де знаходиться дитина.
Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні надала показання проте, що у вересні 2013 року гуляла зі своїм сином 2008 року народження, у дворі будинку АДРЕСА_4 , де також гуляв син потерпілої і хлопчик ОСОБА_15 віком 8-9 років. Діти гуляли біля дитячого майданчику у дворі, часто бігали від нього до під'їзду №3 будинку АДРЕСА_4 через дорогу, що проходить біля під'їздів. Потім вона повернулася на крик дитини. Потерпілий кричав, що боляче і начебто кричав "вибачте", але вона точно не пам'ятає. Біля під'їзду був сусід ОСОБА_11 , який є власником автомобіля "Рено", що стояв правими колесами на тротуарі паралельно будинку. Почувши крик вона побачила автомобіль обвинуваченого - "Жигулі" начебто темно-синього кольору, який зупинився біля 3-го під'їзду. Інших машин у дворі не бачила. Сусід ОСОБА_11 тримав на руках дитину, стоячи з лівої, протилежної від неї, сторони автомобіля «жигулі», трохи спереду від водійських дверей. Дитина не могла зрозуміло сказати, де проживає. Вона обвинуваченому показала під'їзд і сказала адресу дитини. На питання прокурора, чому на слідчому експерименті вона показувала, що дитина знаходиться під автомобілем, пояснила, що мабуть не уважно читала протокол слідчого експерименту. Не може пояснити розбіжності в показаннях, оскільки минуло більше 3-х років. Самого наїзду на дитину вона не бачила, бачила дитину на руках.
Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснив, що восени 2013 року приблизно о 18.00 годині біля будинку № 8 по пр. Перемоги, де він проживає у 72 квартирі, він завантажував свій автомобіль "Рено Кенгу". Автомобіль стояв перед його вікнами біля другого під'їзду паралельно будинку, лівими колесами на тротуарі, а правими на дорозі. Дорога біля будинку вузька, дві машини не можуть роз'їхатися. Він загружав речі через задні двері машини. Позаду нього бігали діти, від дитячого майданчику до під'їзду через дорогу. На вулиці було багато дітей, вони гралися на дитячому майданчику, що знаходиться заразу за дорогою, яка проходить біля під'їздів. Біля 1-го під'їзду був припаркований автомобіль "Ваз 2105" темно-зеленого кольору. Водій автомобіля "Ваз 2105" почав рух в його сторону, в цей момент 2 хлопчики віком 8-9 років перебігали дорогу зі сторони дитячого майданчику в напрямку під'їзду і кидалися камінцями. Він зробив хлопцям зауваження і схопив одного з них за руку, а перший побіг до під'їзду через кущі. У цей час автомобіль ВАЗ проїжджав повз його автомобіль в напрямку 2-го під'їзду і він почув крик хлопця. Коли підійшов до хлопчика, побачив, що той сидів на бордюрі, плакав і держався за ногу. Автомобіль ВАЗ зупинився своєю середньою частиною, проїхавши водійськими дверима навпроти переднього краю його автомобіля. Від лівого колеса автомобіля до бордюра відстань була приблизно 1 метр. Він не бачив чи наїхав автомобіль на хлопчика, чи хлопчик сам зіткнувся з автомобілем. Хлопчик був одітий в штани, крові він не бачив, нога у хлопця була вивернута. Водій сидів в автомобілі був у шоковому стані. Він підійшов постукав водію у вікно, після чого той вийшов з автомобіля. Прибігли жінки, що гуляли зі своїми дітьми. Хлопчик кричав від болю і плакала. Вони порекомендували водію відвезти хлопчика в лікарню. Водій посадив дитину до машини і поїхав в травмпункт 1-ї лівобережної поліклініки. Водій нічого не говорив. За 20 метрів попереду стояв, ще один припаркований автомобіль, інших автомобілів на дорозі біля будинку не було. Звук удару він не чув. Не бачив щоб автомобіль наїхав на ногу хлопця. Дитячий майданчик у дворі будинків розташований за 2 метри від дороги навпроти 1-го і 2-го під'їздів.
Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні пояснила, що гуляла з внучкою у дворі будинку АДРЕСА_4 і АДРЕСА_3 . Після обіду у дворі було багато людей. Бачила як три хлопчики, серед яких був і потерпілий, бешкетували, лазили по деревах, ламали гілки, билися на мечах із гілок. Дорослі робили дітям зауваження. Діти бігали по дитячому майданчику, через дорогу біля будинку та через кущі, що знаходяться між будинком і дорогою. Навпроти будинку за декілька метрів знаходився дитячий майданчик. Хлопчики були без батьків. Під'їхав автомобіль "Рено", зупинився біля 2-3 під'їздів навпроти вікон і його хазяїн завантажував і розвантажував машину. Обвинувачений вийшов з під'їзду і почав рухатись на автомобілі "Жигулі" темного кольору. Рухався повільно у напрямку від 2-го до 3-го під'їзду. Вона бачила як один з хлопчиків перебігав дорогу від будинку в напрямку дитячого майданчику, але наїзду не бачила, бо дивилась за онучкою. В цей час вона почула гучний крик дитини. Повернулася і побачила як водій "Рено" тримав одного хлопця за руку, а інший хлопець кричав від болю. Хлопця, що кричав, їй не було видно, оскільки він знаходився з протилежної від неї лівої сторони автомобіля "Жигулі". В той час вона знаходилась приблизно за 4-5 метрів від автомобіля "Жигулі", але не підходила на місце події. Якась жінка підійшла туди з майданчику. Водій "Рено" взяв хлопця на руки, а водій "Жигулі" весь цей час сидів за кермом. Водій "Рено" з хлопчиком на руках пройшов повз неї і посадив хлопця в автомобіль "Жигулі". Крові у хлопця вона не бачила. Автомобіль "Рено" стояв частиною на тротуарі, а частиною на дорозі. Автомобіль "Жигулі" проїхав "Рено" десь на метр. Не пам'ятає щоб водій "Жигулів" щось казав. Люди порадили йому відвезти хлопця до лікарні, говорили де живе хлопець. Дорослх було на місці події до 10 чоловік. Вона не бачила, як був травмований хлопець і не пам'ятає в чому він був одягнений.
Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні надала показання про те, що вона була свідком слідчого експерименту. Не пам'ятає чи приймала участь в експерименті дитина. Пам'ятає присутність ОСОБА_27 , працівників поліції, ОСОБА_28 і бабусі потерпілого. ОСОБА_29 відповідав на питання слідчого, показував як він їхав і де він зупинився. Наявність іншої машини не пам'ятає. На слідчому експерименті обвинувачений їхав помалу. Дитину під колесо ніхто не клав. ОСОБА_19 говорив, що зупинився коли дитина лежала на бордюрі. Бабуся потерпілого кричала під час експерименту на ОСОБА_19 , обвинувачувала його в наїзді на дитину. Протокол складали на капоті автомобіля, вона його підписувала, але не читала. До відділу поліції вона не їздила, її туди не викликали. Вона не була свідком ДТП. На другий день після ДТП їй сказали, що в дворі збили хлопця.
Крім зазначених вище показань, вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується також дослідженими судом документами кримінального провадження №12013040160000305, що є доказами у справі.
- Витягом з кримінального провадження внесеного в ЄРДР 18.09.2013 року під номером 312013040160000305 за правовою кваліфікацією - ч.1 ст. 286 КК України, в фабулі якого зазначено, що 18.09.2013 року приблизно о 18.30 годин в м. Дніпродзержинськ по проспекту Перемоги в районі будинку №8 водій автомобіля "ВАЗ 2107" р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , рухаючись по прилеглій території двору будинку №8 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який раптово вибіг на проїзну частину дороги з-за стоячого транспортного засобу зліва направо по ходу руху автомобіля. (а.с. 2 т.2).
- Протоколом огляду місця ДТП від 18.09.2013 року (а.с.7-11 т.2), в ході якого оглянуто місце наїзду на пішохода водієм ОСОБА_7 .. Стан покриття дороги сухий чистий, будь яких слідів ДТП не виявлено.
- Схемою місця ДТП від 18.09.2013 року (а.с. 14).
- Протоколом огляду транспортного засобу від 18.09.2013 року (а.с.15-17), згідно якого автомобіль "ВАЗ 2107" р.н. НОМЕР_1 був у технічно-справному стані, пошкоджень не мав.
- Висновком №108/2 від 18.09.2013 року щодо результатів медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, згідно якого у ОСОБА_30 ознак сп'яніння не виявлено (а.с. 29 т.2).
- Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ та тимчасовим реєстраційним талоном, згідно якого власником автомобіля "ВАЗ 2107", 1998 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_31 , а на ім'я ОСОБА_7 оформлено тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль (а.с.31 т.2). Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на вказаний автомобіль на період з 26.08.2013 року по 25.08.2014 року оформлений на ім'я власника - ОСОБА_32 (а.с. 30 т.2).
- Висновком судово-медичної експертизи № 1095-Е від 27.09.2013 року (а.с. 62-63 т.2), згідно якої виявлені у ОСОБА_10 пошкодження у вигляді відкритого перелому великої та малогомілкової кісток лівої гомілки відносяться до ТЯЖКИХ тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя. Пошкодження виникли внаслідок дії тупого твердого предмета, предметів, Давність утворення пошкоджень може відповідати терміну вказаному в медичних документах.
- Висновком судово-медичної експертизи № 35-Е від 14.01.2016 року (а.с.156-158), згідно якого на поставлені слідчим питання судмедексперт ОСОБА_33 надала відповіді: «Враховуючи характер і локалізацію пошкоджень виявлених у потерпілого ОСОБА_10 , наявність переломів обох кісток лівої гомілки з частковим зміщенням уламків з утворенням кута, відкритого в бік внутрішньої поверхні гомілки, вважаю, що вказані пошкодження виникли внаслідок дії тупого, твердого предмету в нижню третину лівої гомілки з напрямком дії травмуючої сили від внутрішньої до зовнішньої поверхні, що найбільш вірогідно могло бути при стисканні, від наїзду колесом автомобіля в положенні потерпілого лежачи.
Враховуючи характер та локалізацію пошкоджень виявлених у потерпілого ОСОБА_10 , вважаю, що вони не відповідають механізму, що вказаний у протоколі проведення слідчого експерименту від 05.12.2013 року за участі потерпілого ОСОБА_10 . Механізм утворення пошкоджень у протоколі проведення слідчого експерименту від 05.12.2013 року за участі свідка ОСОБА_7 не вказаний.»
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 09.06.2016 року та фото-таблицею до нього ( а.с.161-166 ), згідно якого малолітній ОСОБА_10 у присутності свого законного представника ОСОБА_6 розповів та показав на місці про те, що на майданчику було багато дітей, які бігали та гралися. Коли він в черговий раз когось наздоганяв та біг від під'їзду до грального майданчику, побачив, що з права від нього рухався легковий автомобіль. Він намагався зупинитися перед автомобілем, але вдарився об його передню частину, впав на землю та автомобіль своїм лівим переднім колесом допустив наїзд на його ліву ногу, нижче коліна. В момент, коли колесо наїхало, автомобіль зупинився, а потім з'їхав з ноги дещо вперед. На фототаблиці зафіксовано, як автомобіль наїздив на ногу ОСОБА_10
- Протоколом огляду місцевості від 09.06.2016 року з фототаблицею і схемою ДТП, де описано та зображено місце ДТП та відстані від під'їзду до дороги і дитячого майданчика навпроти під'їзду (а.с.167-170);
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 09.06.2016 року за участі свідка ОСОБА_23 з доданою до нього фототаблицею (а.с. 171-175), згідно якого свідок вказувала, як гралися та бігали хлопчики біля під'їзду №3 будинку АДРЕСА_4 . Один хлопчик почав бігти від під'їзду до майданчику, а другий за ним. В цей час вона відвернулася та почула голос хлопчика. Вона обернулася та побачила, що другий хлопчик лежить під передньою частиною автомобіля "ВАЗ", який до цього був припаркований біля під'їзду №2. Як саме хлопчик попав під колеса автомобіля вона не бачила.
- Висновком судово-медичної експертизи № 746-Е від 10.06.2016 року (а.с.179-180), згідно якого експерт ОСОБА_34 вказала: "Враховуючи характер і локалізацію пошкоджень виявлених у потерпілого ОСОБА_10 , наявність переломів обох кісток лівої гомілки з частковим зміщенням уламків з утворенням кута, відкритого в бік внутрішньої поверхні гомілки, вважаю, що вказані пошкодження виникли внаслідок дії тупого, твердого предмету в нижню третину лівої гомілки з напрямком дії травмуючої сили від внутрішньої до зовнішньої поверхні, що найбільш вірогідно могло бути при стисканні, від наїзду колесом автомобіля в положенні потерпілого лежачи та при механізмі, як указано в протоколі слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_10 від 09.06.2016 року".
- Висновком судової автотехнічної експертизи №5/10.1-532 від 21.06.2016 року (а.с. 184-187), згідно якої в даній дорожній обстановці водій автомобіля "ВАЗ 2107" ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України. В даній дорожній обстановці технічна можливість запобігти ДТП для водія автомобіля "ВАЗ-2107 ОСОБА_7 визначалася виконанням ним вимог п. 12.3 ПДР України. При заданому механізмові події в діях водія автомобіля "ВАЗ-2107 ОСОБА_7 невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
Допитаний в судовому засіданні експерт сектору автотехнічних досліджень Дніпропетровського НДЕКЦ МВС Украхни - ОСОБА_35 , яким було складено вказаний вище висновок №5/10.1-532 від 21.06.2016 року, надав показання в суді, що він підтверджує цей висновок, але в пункті 3 резолютивній частини висновку допущена описка. В пункті 3 необхідно читати, що дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР. В описовій частині висновку все зазначено вірно. Рухаючись по дворовій території біля дитячого майданчика, де бігали і гралися діти, перебігаючи через дорогу, водій ОСОБА_7 повинен був приділити особливу увагу своєму руху та вибрати таку швидкість, щоб в разі зявлення дітей на дорозі, в тому числі і із-за стоячого автомобіля, він міг зупинитися та запобігти зіткненню чи наїзду на дитину.
Оцінюючи вказані вище, досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність цих доказів взаємопов'язаною та достатньою для ухвалення у справі обвинувального вироку відносно ОСОБА_7 .
В процесі розгляду цього кримінального провадження судом також були досліджені:
- Протокол слідчого експерименту від 05.12.2013 року, проведеним слідчим ОСОБА_36 , за участі свідка ОСОБА_7 , судово-медичного експерта ОСОБА_37 , експерта-автотехніка НДЕКЦ ГУМВС ОСОБА_38 (а.с. 71-73 т.2), під час якого ОСОБА_7 вказував, що керував автомобілем, рухаючись по дорозі у дворі будинку №8, де бачив чотирьох дітей, які збирали каміння, а потім розбіглися в різні сторони. Коли проїздив повз припаркований мікроавтобус, побачив дитину перед передньою частиною автомобіля "Рено", яка відразу ж зникла. Після цього він зупинився, у зв'язку з тим, що забув вдома продукти харчування. Зупинивши автомобіль почув крик дитини. Після зупинки він вийшов з автомобіля та побачив, що водій автомобіля "Рено" на ім'я ОСОБА_11 тримає на руках дитину.
- Протокол проведення слідчого експерименту зі схемою від 05.12.2013 року за участі потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матері ОСОБА_6 , судово-медичного експерта ОСОБА_37 , експерта автотехніка НДЕКЦ ГУМВС ОСОБА_38 , згідно якого ОСОБА_10 пояснював, що знаходився на тротуарі біля під'їзду №" після чого в темпі бігу почав перебігати проїзну частину дворової дороги та ударився об колесо автомобіля, що рухався справа наліво, після чого впав (а.с. 74-79 т.2).
- Висновок експерта №44/27-81 від 17.12.2013 року (а.с. 92-93), згідно якого експерт сектору автотехнічної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС у Дніпропетровській області ОСОБА_38 , на підставі постанови слідчого ОСОБА_39 прийшов до наступних висновків:
- В даній дорожній обстановці відій автомобіля "ВАЗ 2107 ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України.
- Оскільки, як це вказано в постанові про призначення автотехнічної експертизи, малолітній пішохід набіг на ліву бокову частину стоячого автомобіля "ВАЗ 2107, то, при заданому механізмі події, питання про те, чи розташовував водій автомобіля ВАЗ 2107 ОСОБА_7 технічною можливістю запобігти пригоди, позбавлений технічного сенсу.
- При заданому механізмі події в діях водія автомобіля ВАЗ 2107 ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР України.
Оцінюючи зазначені вище докази, суд вважає їх частково недостовірним та не приймає до уваги при ухваленні вироку показання ОСОБА_7 в суді та ті, що він давав під час слідчого експерименту за його участі, щодо обставин події ДТП відносно того, що він не бачив, як скоїв наїзд на малолітнього ОСОБА_10 , коли той, перебігав дворову дорогу, вибігши із-за автомобіля «Рено».
В суді доведено, що малолітній ОСОБА_40 вибіг на дорогу з лівої сторони, тобто збоку водія, та зіткунувся з автомобілем під його керуванням. На думку суду водій ОСОБА_7 повинен був бачити, як сталося це зіткнення та наїзд на ногу хлопчика лівим переднім колесом його автомобіля. Не бачити це ОСОБА_19 міг лише у випадку, якщо він взагалі відволік свою увагу від керування по дворовій дорозі навпроти дитячого майданчика, де в той час гралися та бігали діти.
Суд вважає недостовірними та не приймає до уваги твердження ОСОБА_7 про те, що до моменту зіткнення з малолітнім ОСОБА_10 він зупинив свій автомобіль біля третього під'їзду бо забув в дома продукти для батька, який був у лікарні. Такі показання ОСОБА_7 суперечать показанням малолітнього потерпіло, про те, що ліве переднє колесо переїхало його ногу, а також спростовуються висновками вказаних вище судово-медичних експертиз.
Суд вважає неправдивими показання обвинуваченого ОСОБА_7 про те що малолітній потерпілий ОСОБА_10 під час ДТП був одітий в шорти, бо як вказували законний представник потерпілого ОСОБА_6 , свідок ОСОБА_41 , свідок ОСОБА_24 , хлопчик був одітий в штани. Свідок ОСОБА_41 вказувала, що ці штани зі слідами автомобільних шин вона носила до слідчої ОСОБА_39 , але та їх не прийняла.
Суд вважає частково недостовірним зазначений вище протокол слідчого експерименту за участі малолітнього потерпілого ОСОБА_10 про те, що він вдарився об колесо автомобіля, що рухався, та впав, бо, як витікає із його подальших показань та сукупності інших зібраних у справі доказів, після зіткнення його з автомобілем, автомобіль переднім лівим колесом переїхав його ногу, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.
Допитана в суді свідок ОСОБА_14 , яка є бабусею ОСОБА_10 , стверджувала, що вона була присутньою при слідчому експерименті і, що викладені слідчим в протоколі слідчого експерименту обставини, не відповідають тому що вказував її внук під час слідчого експерименту.
При оцінці показань, які давав малолітній ОСОБА_10 під час слідчого експерименту 05.12.2013 року, суд враховує його вік (йому було 6 років), фізичний та емоційний стан після отриманих тілесних ушкоджень, та вважає, що він міг дещо неправильно оцінювати події, які з ним сталися.
Оцінюючи зазначений вище висновок експерта ОСОБА_42 №44/27-81 від 17.12.2013 року, суд вважає його недостовірним, таким, що не відповідає дійсним обставинам ДТП, та не приймає до уваги при ухваленні вироку. В описовій частині висновку експерт зазначає обставини події і вихідні дані, як вони викладені в постанові слідчої ОСОБА_39 (а.с. 89 т.2). Слідча в постанові про призначення експертизи, виходячи виключно з показань водія ОСОБА_7 , вказувала, що малолітній пішохід ОСОБА_10 вибіг на проїзну частину дороги із-за стоячого на обочині автомобіля «Рено Кенгу» та набіг на ліву бокову частину стоячого автомобіля «ВАЗ 2107», в результаті чого отримав тяжкі тілесні пошкодження.
Допитаний у судовому засіданні судовий експерт НДЕКЦ МВС України ОСОБА_38 підтримував свій висновок та вказував, що згідно постанови слідчого контакт пішохода і автомобіля стався коли автомобіль уже зупинився, а це не регламентується Правилами дорожнього руху України. При заданому механізмі події, питання про те, чи мав водій автомобіля ВАЗ 2107 ОСОБА_7 технічну можливість запобігти пригоді, позбавлений технічного сенсу. Також, при заданому механізмі події в діях водія ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР України, оскільки він зупинив свій автомобіль до моменту зіткнення.
Вказаний висновок та обставини ДТП, як вони викладені в постанові слідчої ОСОБА_39 , суперечать показанням малолітнього потерпілого ОСОБА_10 , які він давав в суді і в процесі досудового слідства, в тому числі і при проведенні слідчого експерименту за його участі від 05.12.2013 року (а.с. 74-79 т.2), де він вказував, що перебігаючи проїзну частину дворової дороги, ударився об колесо автомобіля, що рухався справа наліво, після чого впав.
Вказаний висновок суперечить показанням інших свідків у справі, які вказували, що автомобіль під керуванням ОСОБА_7 рухався по дворовій дорозі під час контакту з малолітнім ОСОБА_10 .
Вказаний висновок спростовується висновками судово-медичних експертиз № 35-Е від 14.01.2016 року (а.с.156-158) та № 746-Е від 10.06.2016 року (а.с.179-180), згідно яких експерти ОСОБА_33 та ОСОБА_34 вказували, що виявлені у потерпілого ОСОБА_10 переломи обох кісток лівої гомілки з частковим зміщенням уламків з утворенням кута, відкритого в бік внутрішньої поверхні гомілки виникли внаслідок дії тупого, твердого предмету в нижню третину лівої гомілки з напрямком дії травмуючої сили від внутрішньої до зовнішньої поверхні, що найбільш вірогідно могло бути при стисканні, від наїзду колесом автомобіля в положенні потерпілого лежачи та при механізмі, як указано в протоколі слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_10 від 09.06.2016 року.
Вказаний висновок спростовується також Висновком судової автотехнічної експертизи №5/10.1-532 від 21.06.2016 року (а.с. 184-187 т.2) , виконаним експертом ОСОБА_43 на підставі заданих вихідних даних, що підтверджені сукупністю доказів зібраних на досудовому слідстві та дослідженими в суді, і який суд вважає достовірним та таким, що узгоджується з іншими перевіреними судом доказами та приймається до уваги при ухваленні вироку.
Погоджуючись з вказаним вище висновком судової автотехнічної експертизи №5/10.1-532 від 21.06.2016 року, суд вважає, що водій ОСОБА_7 , рухаючись по дворовій дорозі біля під'їздів будинку, напроти яких знаходиться дитячий майданчик, де гралися та бігали діти, перебігаючи один за одним через дорогу, повинен був приділяти особливу увагу дорожній обстановці та вибирати таку безпечну швидкість автомобіля, щоб у випадку вибігання дитини на дорогу із-за стоячого автомобіля «Рено», зупинити свій автомобіль та запобігти ДТП (наїзду на ногу малолітнього потерпілого).
Суд вважає доведеним, що в результаті ДТП за участі водія ОСОБА_7 малолітньому ОСОБА_7 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується Висновком судово-медичної експертизи № 1095-Е від 27.09.2013 року, в достовірності якого у суду немає підстав сумніватися (а.с. 62-63 т.2).
Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_44 підтверджувала цей висновок, який нею був зроблений на підставі медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_10 та на підставі його огляду. Рубець на нозі потерпілого свідчив про відкритий перелом. В медичних документах також було вказано про наявність відкритого перелом. У дитини на нозі були ознаки стискання ноги.
У зв'язку з тим, що у виписці із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_10 було вказано діагноз: З/перелом обох кісток н/3 лівої гомілки зі зміщенням, за клопотанням захисника було витребувано з КЗ «ДМЛШМД «ДОР» медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_10 та судом було винесено ухвалу про призначення у справі повторної комісійної судово-медичної експертизи, провадження якої доручалося КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи». Через відсутність необхідних медичних документів така експертиза не була проведена, а справа повернута до суду.
Судом було допитано в якості свідка ОСОБА_45 , який надав показання про те, що працює завідувачем відділу травматології у Кам'янськй міській лікарні швидкої медичної допомоги. Пацієнта ОСОБА_10 не пам'ятає. Ознайомившись в суді з медичною карткою потерпілого, пояснив, що 18.09.2013 року о 20.20 годин до відділу 2-ї травматології поступив малолітній ОСОБА_10 віком 6 років. Приймав пацієнта черговий лікар ОСОБА_46 . Зі слів було записано, що травма побутова, потерпілому наїхала машина на ногу у дворі. Під загальним наркозом за оперативним втручанням наклали систему скелетного витягнення лівої нижньої кінцівки. 23.09.2013 року під загальним наркозом була проведена закрита репозиція, фіксація переломів спицями. Операцію проводив лікар ОСОБА_47 . Згідно документів, було проведено закриту репорацію кісток голені (складання кісток) без розрізів, потім здійснено рентген кінцівки. 14.10.2013 року здійснено рентген контролю, витягнуто спиці. Перший діагноз про відкритий перелом ставив лікар ОСОБА_48 при прийомі хворого і наданні першої медичної допомоги. В протоколі операції від 23.09.2013 року та передопераційному епікризі також зазначено про відкритий перелом. У виписному епікризі, який він підписував, було вказано про закритий перелом. Також в первісних документах з травмпункту було вказано про закритий перелом. Допускає, що у виписному епікризі, який друкувала машиністка, була допущена описка. Остаточний діагноз він вказував як лікуючий лікар - відкритий перелом. Вважає, що у виписці буда допущена опечатка в абрівіатурі "в/п" і "з/п". На питання захисника ОСОБА_8 про те, чому у травмпункті було вказано, що у ОСОБА_10 закритий перелом, а у історії стаціонарного хворого вказано відкритий перелом, пояснив, що можливо лікар травмпункту вважав, що садну на нозі заподіяно ззовні, а в лікарні вважали, що садна на нозі виникла від дії на шкіру пошкодженими кістками з внутрішньої сторони шкіри. Вважає, що у ОСОБА_49 був відкритий перелом, оскільки садна і отік виникли від відломка кістки зсередини.
У суду немає сумнівів в достовірності висновку судово-медичної експертизи № 1095-Е від 27.09.2013 року (а.с. 62-63 т.2), щодо тяжкості заподіяних ОСОБА_10 тілесних ушкоджень. Крім того суду не було надано всі медичні документи, які траба було направити для проведення повторної судової медичної експертизи, а тому при подальшому розгляді кримінального провадження повторна судово-медична експертиза не призначалася.
При ухваленні вироку суд не приймає до уваги посилання захисника ОСОБА_50 на те, що на тілі потерпілого ОСОБА_10 не було виявлено пошкоджень з правого боку його тіла, які б мали бути при наїзді на нього передньою частиною автомобіля, якби він перебігав напрям руху автомобіля зліва направо.
Як стверджував сам обвинувачений в суді, він рухався по дворовій дорозі на першій передачі з невеликою швидкістю, тому потерпілого при зіткненні з автомобілем міг не отримати тілесних ушкоджень, але впав на дорогу, а автомобіль лівим переднім колесом переїхав його ногу.
Аналізуючи та оцінюючи всі досліджені при розгляді кримінального провадження докази, суд вважає доведеним, що ОСОБА_7 порушив вказані вище правила безпеки дорожнього руху, в результаті чого було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження малолітньому ОСОБА_10 .
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини суд оцінює як спробу уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Діяння обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфікуються судом за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерплому тяжке тілесне ушкодження.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує що вказаний злочин класифікується як тяжкий, вчинений з необережності.
Суд враховує особу обвинуваченого, який не визнав своєї вини, раніше не засуджувався, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває. .
Обставин, що пом'якшують, або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України, в виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.
Після скоєння обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, 8 квітня 2014 року було прийнято Закон України про амністію у 2014 році, який набрав чинності 18.04.2014 року.
Пунктом "в" статті 1 вказаного Закону передбачено звільнити від відбування покароання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Вчинений ОСОБА_7 злочин є тяжким, вчиненим з необережності.
ОСОБА_7 має дочку ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно якої не позбавлений батьківських прав.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 надав суду заяву про те, що він не визнає своєї вини, але не заперечує проти застосування відносно нього закону про амністію.
З урахуванням викладеного до обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає застосуванню Закон України про амністію у 2014 році, та він має бути звільненим від призначених судом за цим вироком основного і додаткового покарання.
У кримінальному провадженні законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_6 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому вона просить стягнути з ОСОБА_7 на її користь, в інтересах її малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на відшкодування майнової шкоди 828,58 грн. та 50000 на відшкодування моральної шкоди.
В удовому засіданні вона підтримувала заявлений позов обґрунтовуючи його тим, що після завданих в результаті ДТП її сину тілесних ушкоджень, нею були понесені витрати, пов'язані з придбанням ліків та інших спеціальних засобів для лікування сина на загальну суму 828,58 грн. Моральна шкода полягає в моральних стражданнях сина у зв'язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями, завданим йому фізичним болем, у зв'язку з його страхом, тривогами, порушенням його психологічного стану. Скоєним ОСОБА_7 злочином їй також була завдана моральна шкода, оскільки вона в результаті цієї події та пошкодження здоров'я сина перенесла глибокий психологічний стрес, переживаючи за його здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_7 не визнав заявлений до нього позов.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Матеріальні збитки заподіяні законному представнику - ОСОБА_6 полягають у витратах понесених нею на лікування малолітнього потерпілого ОСОБА_10 , та підтверджуються довідкою про проведення платної операції та чеками про придбання ліків, медпрепаратів і матеріалів на загальну суму 826,58 грн.(а.с. 31-32 т. 1).
Вказані збитки підлягають стягненню з обвинуваченого на користь ОСОБА_6 .
В пункті 1 частині 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є у тому числі діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Суд вважає що в результаті злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 було заподіяна моральна шкода, що полягала в його фізичних та моральних стражданнях заподіяних протиправним ушкодженням його здоров'я. Суд вважає, що законному представнику малолітнього потерпілого ОСОБА_6 . ОСОБА_7 також була завдана моральна шкода, що полягала в душевних стражданнях, викликаних неправомірною поведінкою обвинуваченого відносно її сина та заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень.
Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлені ОСОБА_6 позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди також підлягають повному задоволенню. З обвинуваченого ОСОБА_7 на користь представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 підлягає стягненню 50000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди.
З обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати на залучення експертів. .
Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368,370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі пункту "в" статті 1 Закон України "Про амністію у 2014 році" від 8 квітня 2014 року №1185-VІІ, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного за цим вироком основного покарання у вигляді позбавлення волі та додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні - автомобіль марки «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_7 .
Задовольнити заявлений законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_6 цивільний позов у кримінальному провадженні.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь законного представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_6 828,58 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 50828,58 (п'ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 58 копійок).
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному проваджені в сумі 1094,88 грн.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.
Вирок набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подано апеляційної скарги.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку всіма учасниками процесу протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що його ухвалив.
Копію вироку негайно надати прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1 .