Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 червня 2019 р. № 520/5050/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -
23.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 160942 від 11.05.2019 року Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області за бажанням ОСОБА_1 , починаючи з 25.04.2019 року, провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст.59 Закону України “Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження, визначеного словосполученням “дійсної строкової”, яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019 року, тобто виключено з редакції ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням бажання ОСОБА_1 щодо обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення № 160942 від 11.05.2019 року Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, на думку позивача, є протиправним.
Відповідач, Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить відповідне посвідчення серія НОМЕР_1 та вкладкою до нього № НОМЕР_2 .
Згідно посвідчення серія НОМЕР_3 позивач є інвалідом другої групи.
У відповідності до довідки МСЕК серія 10 ААБ № 167838 від 19.11.2012 року позивачу в зв'язку з погіршенням здоров'я підтверджено II групу інвалідності безстроково. Причина інвалідності: захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з експертним висновком Харківської міжвідомчої експертної Ради від 02.12.2009 року року № 556 встановлено, що захворювання позивача пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 та довідки військової частини №1706/37 від 29.12.1987 року позивач з 03 жовтня 1987 року по 29 грудня 1987 року проходив спеціальні військові збори як військовозобов'язаний та приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Зміївському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
03 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про перерахунок пенсії, а саме: за його бажанням, починаючи з 25.04.2019 року, провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження, визначеного словосполученням «дійсної строкової», яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019 року, тобто виключено з редакції ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням його бажання щодо обчислення державної (основної) пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796- XII, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону», а також проводити відповідні виплати.
Рішенням Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 160942 від 11.05.2019 року в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 було відмовлено. В рішенні зазначено, що після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) на законодавчому рівні будь-яких змін до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не внесено. Також, вказано, що оскільки ОСОБА_1 був призваний на військові збори та виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не в період проходження дійсної строкової служби, право на проведення перерахунку пенсії з 25.04.2019 року відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) відсутнє.
Позивач, вважаючи вищевказане рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною шостою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Частиною 7 вказаної статті закріплено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
При цьому, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796).
Положення статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосуються військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною третьою статті 59 Закону №796 (у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року) було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, у частині третій статті 59 Закону №796 (у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року), було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Проте, у частині третій статті 59 Закону №796 (у редакції , чинній з 01 жовтня 2017 року), передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року.
Таким чином, з 01.10.2017 розширено у межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма статті 59 Закону № 796-ХІІ.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо застосування вказаної норми права до осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не перебуваючи на дійсній строковій військовій службі.
Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив службу в Радянській армії з 05.05.1973 року по 11.06.1975 року.
В подальшому, позивач з 03 жовтня 1987 року по 29 грудня 1987 року проходив спеціальні військові збори як військовозобов'язаний та приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 та довідкою військової частини №1706/37 від 29.12.1987 року.
Разом з тим, вирішуючи дану справу, суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25.04.2019, згідно з яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У Рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України звернув увагу, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Згідно статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак, з 25.04.2019 у позивача виникло право на відповідний перерахунок пенсії.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення № 160942 від 11.05.2019 року Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії винесене всупереч приписів чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на висновку суду щодо протиправності оскаржуваного рішення, суд вважає, що належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області за бажанням ОСОБА_1 , починаючи з 25.04.2019 року, провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст.59 Закону України “Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 у відповідності до положення ч. 3 ст.59 Закону України “Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження, визначеного словосполученням “дійсної строкової”, яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019 року, тобто виключено з редакції ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням бажання ОСОБА_1 щодо обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, суд зазначає наступне.
Предметом розгляду в даній справі є нездійснення пенсійним органом відповідного перерахунку пенсії позивача.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд, аналізуючи позовні вимоги у вказаній частині, зазначає, що вони звернені на майбутнє, а тому права позивача в даній частині позовних вимог на час розгляду справи по суті не є порушеними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 у відповідності до положення ч. 3 ст.59 Закону України “Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року № 1- р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження, визначеного словосполученням “дійсної строкової”, яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019 року, тобто виключено з редакції ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням бажання ОСОБА_1 щодо обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 15) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 160942 від 11.05.2019 року Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області за бажанням ОСОБА_1 , починаючи з 25.04.2019 року, провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст.59 Закону України “Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.