27 червня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/564/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2019р. №Ф-14694 щодо стягнення суми 15819,54грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно вимоги, виданої відповідачем за ним обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 15819,54 грн. Позивач зазначає, що зареєстрований як фізична особа-підприємець в ГУ ДФС у Чернівецькій області з 17.02.2014р., проте жодного дня не здійснював підприємницької діяльності, прибутку чи будь-яких доходів не отримував, лише до 2010р. подавав звітність про відсутність будь-яких доходів, а з 2010 року взагалі припинив подавати будь-які звіти. Таким чином, позивач вважає, що оскільки він доходів не отримував, звітність з 2010 року не подавав відповідач повинен був хоча б повідомити про необхідність звітування податковому органу, а у зв"язку із бездіяльністю податкового органу він не знявся вчасно з податкового обліку, відтак, на думку позивача, йому безпідставно нарахована сума податкового зобов"язання.
З указаних підстав позивач вказує на протиправність вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску та підстави для її скасування.
Ухвалою суду від 27.05.2019р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Вказує на те, що відповідно до чинних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у позивача з 01.01.2017р. виник обов'язок сплачувати єдиний внесок у сумі не меншій, ніж 704,0 грн. на місяць протягом 2017 року, а згідно змін, які набули чинності з 01.01.2018р. у сумі не меншій ніж 819,06грн. на місяць протягом 2018 року, в тому числі і при відсутності будь-яких доходів (прибутків) у вказаний період.
Відповідач зазначає, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу платника єдиного внеску саме з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Таким чином, останній період, за який підлягає оплаті єдиний внесок - це період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. При цьому, припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за його рішенням відбулось лише 27.12.2018р.
З указаних підстав, відповідач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2019р. №Ф-14694 прийнята із дотриманням норм законодавства.
Позивач подав також заперечення на відзив, в якому наполягає на тому, що заборгованість виникла у зв"язку із бездіяльністю відповідача та не виконанні своїх обов"язків.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 12.02.2004р. зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 17.02.2004р. перебуває на податковому обліку, з 27.12.2018р. перебуває в стані 11 - припинено, але не знято з обліку. Згідно ідентифікаційних даних основна діяльність позивача - спеціалізована медична практика (а.с.28).
Згідно з даними інтегрованої картки платника податку за позивачем станом на 31.12.2018р. обліковується заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску в розмірі 15819,54грн. (а.с.26-27).
У відповідь на заяву позивача листом від 03.01.2019р. №27/10/24-13-56-07 відповідач повідомив про наявність податкового боргу станом на 01.01.2019р. в сумі 15819,54грн. (а.с.10).
Вказана заборгованість утворилась на підставі того, що в ІКП по ФОП були автоматично розраховані щоквартальні нарахування, а саме:
- 09.02.2018р. - за 2017 рік в розмірі 8448,00грн.; (704,00грн. мінімальний внесок щомісячно);
- 19.04.2018р. - за перший квартал 2018 року в розмірі 2457,18грн.;
- 19.07.2018р. - за другий квартал 2018 року в розмірі 2457,18грн.;
- 19.10.2018р. - за третій квартал 2018 року в розмірі 2457,18грн. (а.с.26-27).
На підставі даних ІКП податковим органом було сформовано податкову вимогу про сплату (недоїмки) від 25.03.2019р. №Ф-14694-56, відповідно до якої позивачу визначено до сплати 15819,54грн. єдиного соціального внеску (а.с.25).
08.04.2019р. позивач подав скаргу на податкову вимогу про сплату (недоїмки) від 25.03.2019р. №Ф-14694-56 (а.с.11).
22.04.2019р. ГУ ДФС у Чернівецькій області листом №3398/ФОП/24-13-56-07 позивачу відмовлено в скасуванні податкової вимоги про сплату (недоїмки) від 25.03.2019р. (а.с.12).
Не погоджуючись із прийнятою вимогою про сплату боргу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати і повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI (тут і надалі положення Закону наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Законом України від 06.12.2016р. №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017р., зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного соціального внеску в разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).
В силу п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016р. №1801-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року - 3200грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн.
Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.4 ст.4 Закону №2464).
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. При цьому, фактичне не здійснення підприємницької діяльності та відповідно відсутність доходів згідно вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017р. не звільняє платника від сплати єдиного внеску.
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов'язані сплатити до 09.02.2018р. за звітний 2017 рік, щонайменше 8448грн. (3200.00*12*22%).
Крім того, з прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018р., зокрема щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 01.01.2018р. всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017р. №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року - 3723,00 грн. Таким чином, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%).
Статтею 6 Закону №2464-VI, визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
В силу ст.13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
В ч.3 ст.25 Закону №2464-VI визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч.4 ст.25 Закону №2464-VI).
Згідно з ч.16 ст.25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Зважаючи на викладені обставини, суд доходить висновку про те, що відповідачем у відповідності з указаними положеннями чинного законодавства нараховано позивачу єдиний внесок у розмірі 15819,54грн. за 2017-2018 роки та правомірно виставлено вимогу про сплату такого боргу в цій сумі.
Не погоджуючись з вимогою податкового органу позивач зазначає, що фактично не здійснював підприємницьку діяльність ще з моменту реєстрації. Проте, відповідно до ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003р. № 755-IV фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Таким чином, з огляду на зазначені норми Закону, припинення підприємницької діяльності пов'язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Згідно ідентифікаційних даних, що містяться в матеріалах справи, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 була проведена 27.12.2018р. за його власним рішенням (а.с.28). Вказана обставина не заперечується і самим позивачем.
Таким чином, посилання позивача щодо не здійснення ним підприємницької діяльності не є підставою для звільнення його від сплати єдиного внеску з 01.01.2017р. Також, матеріали справи не містять доказів того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску відповідно до закону.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених вище обставин, проаналізувавши зазначені положення нормативно-правових актів, суд доходить висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність свого рішення. Натомість, позивачем не надано суду доказів, які підтверджували б відсутність обов'язку сплачувати недоїмку, що виникла на підставі оскаржуваної ним вимоги.
За таких обставин, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Суд не вирішує питання щодо судових витрат, зважаючи на те, що позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову, при цьому, докази понесення судових витрат відповідачем у матеріалах справи відсутні, що не суперечить статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН № НОМЕР_1
Відповідач - Чернівецька ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області, 58013, вул.Героїв Майдану, 200-А, м.Чернівці, код ЄДРПОУ 39392513
Суддя Кушнір В.О.