справа № 489/6271/18 провадження №2/489/282/19
Іменем України
27 червня 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Коденко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою
встановив:
У жовтні 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кузьміних І.М. звернулася до суду з позовом після уточнення якого остаточно просила встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у володіння і користування позивачу ОСОБА_1 дві кімнати площею 12,3 та 10,3 кв.м, а відповідачу ОСОБА_2 залишити житлову кімнату площею 12,6 кв.м, вбудовану шафу 0,8 кв.м. Коридор площею 8,8 кв.м, кухню площею 4,9 кв.м, санвузол площею 3,5 кв.м, коридор площею 1,5 кв.м залишити в загальному користуванні.
Як на підставу позовних вимог вказала, що позивач є власником Ѕ частки спірної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Інша частина квартири належить відповідачу та останній чинить перешкоди позивачу в користуванні квартирою. У досудовому порядку визначити порядок користування квартирою не є можливим. Спірна квартира є трьохкімнатною, загальною площею 54,7 кв.м, житловою площею 40,6 кв.м (житлові кімнати - 18,00 кв.м, 12,3 кв.м та 10,3 кв.м), коридор площею 5,6 кв.м, вбудована шафа площею 0,8 кв.м, кухня площею 4,6 кв.м, ванна площею 2,2 кв.м, вбиральня площею 0,9 кв.м.
Ухвалою суду від 13.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. До суду надали письмові заяві в яких просили справу розглянути за їх відсутності.
Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач надав до суду відзив в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що запропонований позивачем варіант встановлення порядку користування спірною квартирою не є справедливим, оскільки кімната, яку позивач просить виділити у його користування була зменшена за рахунок зносу та встановлення перестінків і поточного ремонту, що порушує його право власника володіти, користуватись та розпоряджатись належною йому часткою у спільному майні.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07.02.2018 визнано квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку вказаної квартири в порядку поділу майна подружжя.
Згідно наданого представником позивача варіанту користування квартирою пропонується виділити позивачу ОСОБА_1 дві кімнати площею 12,3 та 10,3 кв.м, а відповідачу ОСОБА_2 залишити житлову кімнату площею 12,6 кв.м, вбудовану шафу 0,8 кв.м. Коридор площею 8,8 кв.м, кухню площею 4,9 кв.м, санвузол площею 3,5 кв.м, коридор площею 1,5 кв.м залишити в загальному користуванні.
У спростування зазначеного відповідач подав до суду відзив, у якому не погодився із запропонованим варіантом визначення порядку користування спірною квартирою, посилаючись на несправедливість такого порядку, враховуючи розмір його частки і незручність розподілу апартаментів квартири, у зв'язку із проведення поточного ремонту та суміщення перестінок, внаслідок чого житлова кімната з допоміжними приміщеннями, які підлягають виділенню у його користування, є значно меншими за площею ніж у позивача. Крім того, його житлова кімната є прохідною, що звужує його права як власника на володіння, користування та розпорядження належною йому часткою у спірному майні.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною часткою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або ті, які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.
За правилами частини 3 статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, право кожного із співвласників на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, передбачене частиною 3 статті 358 ЦК України.
Визначаючи порядок користування спірною квартирою у зазначений спосіб представник позивача виходив з того, що іншого варіанту визначення порядку користування квартирою фактично не існує, інші кімнати у користування відповідача виділені бути не можуть.
На підставі викладеного, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що визначений представником позивача порядок користування квартирою не є пропорційним часткам сторін та істотно погіршує житлові умови відповідача в порівнянні з умовами позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Повний текст судового рішення складно 27.06.2019.
Суддя І.В.Коваленко