Тростянецький районний суд
Вінницької області
справа № 147/1218/18
номер провадження № 2/147/251/19
20 червня 2019 року Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Дудіков А.В.,
при секретарі Чудак Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу №147/1218/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У жовтні 2018р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
На обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що з 02.09.2016р. перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який проживає з нею та перебуває на її утриманні. В даний час ОСОБА_1 перестала проживати спільно з відповідачем. Матеріальної допомоги на утримання сина відповідач в добровільному порядку не надає. Позивач зазначила, що відповідач офіційно не працює, але має постійний дохід від виконання робіт та послуг, аліменти нікому іншому не сплачує, стягнень по виконавчих документах не проводиться, інших неповнолітніх дітей не має, батьки на його утриманні не перебувають. У зв'язку з чим просила стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання сина в твердій грошовій сумі 3000 грн. щомісячно, до його повноліття, починаючи з дня подачі позову, зважаючи на постійний зріст цін на продукти, товари та послуги.
12.03.2019 р. справу прийнято до свого провадження суддею Дудіковим А.В. та призначено до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю та просила задовольнити позов. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечила.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що остання скористалася своїми процесуальними правами.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання, призначені на 11.04.2019р. та 08.05.2019р. не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином за місцем його реєстрації, однак конверти повернулися до суду з відміткою «кінець терміну зберігання» (а.с. 21,30), у судове засідання призначене на 20.06.2019р. не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив (а.с. 31).
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст .ст. 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 02 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено відповідний актовий запис №1772. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.5).
Згідно довідки №776 від 16.10.2016р, виданої виконавчим комітетом Верхівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, син ОСОБА_3 , 2016р.н. знаходиться на повному утриманні матері (а.с.4).
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_2 у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання сина не надає.
Обставин, які б доводили необхідність звільнення його від обов'язків утримувати дитину, судом не встановлено, та відповідачем в силу ст. 81 ЦПК України не доведено.
Згідно ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Встановленим судом фактичним обставинам відповідають сімейні правовідносини, що регулюються Сімейним кодексом України та гарантуються Основним Законом України.
Відповідно до ст.ст. 180, 181 ч.3, 183 ч.1 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу одного з батьків і (або) у твердій грошовій сумі, що визначається судом.
При визначенні розміру аліментів у відповідності до ст. 182 СК України суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 3000 грн. Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів на спростування зазначених позивачем у позовній заяві обставин суду не надав.
Відповідно до положень ст. ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідач зобов'язаний нарівні з позивачем утримувати сина ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття, створювати необхідні умови для їх розвитку та життя.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, і суду не надано документів про стан здоров'я відповідача, наявність у нього інших дітей, непрацездатних осіб на утримані, суд не досліджує зазначені обставини справи.
Таким чином суд приходить до висновку, що з урахуванням фактичних обставин справи та виходячи із закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, стягненню підлягають аліменти у розмірі 3000 грн. на утримання дитини, щомісячно і до досягнення нею повноліття.
Крім того, згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно ч. 1 ст.79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Позивач звернулась до суду з позовною заявою 25.10.2018 року, а тому аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду слід допустити до негайного виконання в межах суми аліментних платежів за один місяць.
Також, у позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем до позовної заяви надано квитанцію №35 від 19.10.2018р., згідно якої встановлено, що адвокат Шуляк В.М. отримала від ОСОБА_1 гонорар у розмірі 400 грн. за підготовку та складання позовної заяви.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.
Оскільки позивачем не було надано належних документів, що підтверджують оплату понесених нею витрат на правову допомогу в розмірі 400 грн., тому суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З огляду на викладене необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст. 2,4, 76, 81, 133,137,141, 223, 247, 259, 264, 268, 272, 279, 280, 293 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 25.10.2018 року і до досягнення ним повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704 ( сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду в частині стягнення суми аліментного платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка села Верхівка Тростянецького району Вінницької області, РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: