Тростянецький районний суд
Вінницької області
справа № 147/933/18
номер провадження № 2/147/210/19
20 червня 2019 року Тростянецького районного суду Вінницької області у складі:
головуючого судді Дудікова А.В.,
при секретарі Свистун А.П.,
за участю:
представника позивача: Єлісєєва С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу №147/506/18 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 12.01.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2900,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, станом на 31.05.2018р. виникла заборгованість у розмірі 111187,35 грн., яка складається з наступного: 2504,06 грн. - заборгованість за кредитом; 108683,29 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити, додатково суду пояснив що згідно умов договору строк позовної давності щодо вимоги про повернення кредиту, відсотків був збільшений до 50 років, а тому АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до відповідача до спливу строку позовної давності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. 26.03.2019 р. ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву в якому просив застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки останній платіж ним був здійснений 12.11.2012 р.
Згідно ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2012р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), де вказано, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між сторонами Договір про надання банківських послуг (а.с.10).
Згідно умов договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Згідно Довідки про умови кредитування встановлено строк внесення щомісячних платежів до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, включаючи обов'язковий платіж 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості. Базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році становить 2,5 %.
Термін внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступного за датою виникнення заборгованості.
Відповідно до п.2.1.1.5.5 вищезазначених Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Погашення кредиту - поповнення картрахунку, здійснюється шляхом внесення коштів в готівковій або безготівковій формі і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору (п.2.1.1.12.3).
На підставі п.1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, банк має право на зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш як за 7 днів до введення змін, проінформувати клієнта, в тому числі у виписці по картрахунку згідно п.1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважатиметься, що клієнт приймає нові умови.
У відповідності до п.1.1.3.1.9 банк зобов'язаний не рідше як один раз в місяць способом, вказаним в заяві надавати держателю виписки про стан рахунків та про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні держателя до системи Internet-bankinq (Приват-24) чи Mobile-bankinq банк надає виписки та можливість доступу до інформації про стан рахунку через дані комплекси.
Відповідно до п. 2.1.1.2.11 Умов та Правил надання банківських послуг картка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні картки, включно. Забороняється використання картки (її реквізитів) по закінченню строку дії.
По закінчення строку дії картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), по зверненню клієнта в банк, згідно діючих тарифів. Перевипуск карти на новий строк здійснюється при дотриманні клієнтом умов обслуговування картки, передбачених договором (п.2.1.1.2.12) для чого клієнт повинен звернутися до відділення банку (п.2.1.1.2.14).
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість, яка станом на 31.05.2018 р. становить у розмірі 111187,35 грн., яка складається з: 2504,06 грн. - заборгованість за кредитом; 108683,29 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с.6-8).
Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16. Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 25 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.
Згідно наданої представником позивача довідки від 15.04.2019 р. №30.1.0.0./2-20180821РВ0000001374, ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 12.01.2012 р. отримав картку № НОМЕР_1 зі строком дії картки до останнього дня 07.2015 року. Останнє внесення коштів в рахунок погашення кредиту відповідачем було здійснено 12.11.2012 р. у сумі 300 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
Позивач звернувся до суду з позовом 18.08.2018 року (згідно штампу поштового зв'язку Укрпошта), тобто після спливу позовної давності щодо останнього щомісячного платежу, який був здійснений 12.11.2012 р.
Суд звертає увагу, що доказів того, що банк видавав позичальнику ОСОБА_1 нову картку з новим строком дії, як це передбачено п.п. 2.1.1.2.12., 2.1.1.2.13 договору, не надано.
При цьому суд оцінює критично позицію представника позивача відносно збільшення строку позовної давності до 50 років, виходячи з наступного.
Матеріали справи містять примірник Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року, згідно пункту 1.1.7.31 яких строк позовної давності стосовно вимог банку щодо повернення кредиту, оплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат банку складає 50 років.
Проте, визначений в Умовах та Правилах надання банківських послуг збільшений строк позовної давності не може бути застосований до виниклих між сторонами правовідносин, оскільки відсутня письмова згода позичальника на збільшення позовної давності відповідно до положення частини першої статті 259 ЦК України.
Збільшення позовної давності до 50 років потребувало дотримання сторонами встановленої законом письмової форми шляхом укладення відповідного договору, який боржник мав би підписати. За відсутності зазначеного, підстав вважати, що відбулася домовленість між сторонами про зміну тривалості позовної давності, немає.
Крім того, у заяві позичальника домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності відсутня.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року (справа № 6-240цс14), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2018 року у справі №381/306/17 (провадження №61-6458св18).
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Вищенаведені обставини дають підстави для висновку, що звернувшись з позовом до суду 18.08.2018 р., позивач пропустив строки загальної позовної давності, у межах якої він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.
Доказів поважності причин пропущення позовної давності, позивачем суду не надано.
Зважаючи на наведене в задоволенні позову слід відмовити за спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1762,00 гривень з відповідача, стягненню не підлягає.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265,268,272,279 ЦПК України, суд,
вирішив:
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 25.06.2019 року.
Суддя: