25.06.19
22-ц/812/1059/19
25 червня 2019 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах Прокопчук Л.М. (суддя-доповідач), Самчишиної Н.В., Царюк Л.М. із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., за участю представника позивача - Сорочан В.В., відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2019 року, ухвалене в приміщенні того ж суду об 11 год. 30 хв. у складі судді Павлової Ж.П., по справі № 487/7255/15-ц, провадження № 22-ц/812/1059/19, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя,
У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Посилалась на те, що вони перебували у шлюбі з 02 червня 2007 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.09.2015 року шлюб між ними розірвано.
Позивач зазначала, що в період перебування у шлюбі, у червні 2013 року вони придбали автомобіль марки RENAULT модель TRAFIK, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 26.06.2013 року зареєстрований на відповідача.
Оскільки, відповідач прав позивача на спірний автомобіль не визнає, заявляє що він є його єдиним власником і добровільно поділити це майно відмовляється, позивач просила суд визнати за нею право власності на вищезазначений автомобіль, припинивши право власності відповідача на 1/2 його частку, з виплатою грошовою компенсації за це майно (т. 1 а.с. 2-4).
28.10.2015 року представник позивача ОСОБА_6 надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки RENAULT модель TRAFIK, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , укладений 05.09.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посилаючись на те, що відповідач самостійно, без згоди дружини розпорядився майном, а саме 05 вересня 2015 року уклав договір купівлі продажу автомобіля. Крім того, представник позивача надав до суду заяву про залучення співвідповідача ОСОБА_4 (т.1 а.с. 28-29).
07.12.2015 року відповідач надав до суду заперечення проти позову та зустрічний позов, в якому просив визнати частку квартири АДРЕСА_1 , що відповідає сумі 89216,98 грн., спільною сумісною власністю подружжя, посилаючись на те, що колишній дружині належить 1/3 частка на праві власності у вказаній квартирі і під час спільного проживання із ОСОБА_3 він власними силами виконував будівельні роботи у квартирі (утеплення квартири та її ремонт), на що було витрачено 89216,98 грн., внаслідок чого частка квартири, що належить відповідачу істотно збільшилась, тому вважає що частка вищезазначеної квартири, що належить його колишній дружині, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, крім того просив поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності, наступним чином:
ОСОБА_3 виділити:
-телевізор Samsung, модель LE32P550R1W, серійний номер 161034GB500425 вартістю 5000 грн.
-телевізор Samsung LE 32S81B вартістю 4000 грн.
-телевізор DIGITAL (екран 19 дюймів) вартістю 1500 грн.
-пилосос Samsung SC 9150, серійний номер 207581GP800044W вартістю 2100 грн.
-комп'ютер PHENOM 8650 вартістю 5000 грн.
-принтер HP DJ Ink Advantage 3525 with вартістю 797,50 грн.
-швейна машинка JENOME Decor Excel II 5024 вартістю 1925 грн.
-письмовий стіл вартістю 2260 грн.
-комп'ютерний стіл та полки вартістю 950 грн.
-шафу-купе вартістю 3020 грн.
-комод вартістю 800 грн.
-офісне крісло (шкірозамінник) вартістю 1100 грн.
-канапе «Орфей» вартістю 4244 грн.
-шубу з мутону вартістю 6800 грн.
-бойлер ATLANTIC 10С вартістю 900 грн.
-бойлер VM80N4 вартістю 1800 грн.
-м'ясорубку Zelmer вартістю 900 грн.
-мультиварку Polaris вартістю 1500 грн.
-домофон Slinex вартістю 2770 грн.
-фотоапарат Canon EOS 600D Kit 18-135 вартістю 8181 грн.
-кондиціонер Samsung AQ 12 FAX вартістю 3200 грн.
-планшет Dell Venue 8 16GB Black вартістю 3378,96 грн.
-парову праску ТОВІ вартістю 465 грн.
-плиту електричну 60 CM Hotpoint-Ariston СЕ 6V М3 вартістю 5324,17 грн.
-монітор Filips (19 дюймів) вартістю 1200 грн.
-джерело безперебійного живлення Logic Power вартістю 600 грн.
-овочесушку Zelmer вартістю 550 грн.
-офісне крісло (тканина) вартістю 760 грн.
-мобільний телефон PRESTIGIO вартістю 1800 грн.
-частку квартири АДРЕСА_1 , що відповідає сумі 89216,98 грн.
ОСОБА_1 виділити:
-140 ООО грн., отриманих від реалізації автомобіля RENAULT модель TRAFIK, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_4 ;
-ноутбук Lenovo IdealPad G, вартістю 5599,74 грн.
-зовнішній жорсткий диск ASUS AN200 2,5 EXT HDD/320G/BK, серійний номер В1ВННВА02815 вартістю 500 грн. (а.с. 41-46 т.1).
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2019 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання недійсним договору купівлі продажу та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Поділено спільне майно подружжя між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , виділивши ОСОБА_3 наступне майно:
-комп'ютер PHENOM 8650 вартістю 5000 грн.
-принтер HP DJ Ink Advantage 3525 with вартістю 797,50 грн.
-швейна машинка JENOME Decor Excel II 5024 вартістю 1925 грн.
-письмовий стіл вартістю 2260 грн.
-шафу-купе вартістю 3020 грн.
-комод вартістю 800 грн.
-офісне крісло (шкірозамінник вартістю 1100 грн.
-канапе «Орфей» вартістю 4244 грн.
-домофон Slinex вартістю 2770 грн.
-бойлер ATLANTIC 10С вартістю 900 грн.
-плиту електричну 60 CM Hotpoint-Ariston СЕ 6V М3 вартістю 5324,17 грн.
-планшет Dell Venue 8 16GB Blac вартістю 3378,96 грн.
Всього на суму 27359,63грн.
Виділивши ОСОБА_1 наступне майно:
-телевізор Samsung LE 32S81B вартістю 4000 грн.
-ноутбук Lenovo IdealPad G вартістю 5599,74 грн.
-зовнішній жорсткий диск ASUS AN200 2,5 EXT HDD/320G/BK, серійний номер ОСОБА_7 вартістю 500 грн.
-фотоапарат Canon EOS 600D Kit 18-135 вартістю 8181 грн.
-бойлер VM80N4 вартістю 1800 грн.
-письмовий стіл вартістю 2260 грн.
-мультиварку Polaris вартістю 500 грн.
-кондиціонер Samsung AQ 12 FAX вартістю 3200 грн.
-парову праску ТОВІ вартістю 465 грн.
-комп'ютерний стіл та полки вартістю 950 грн. Всього на суму 27455,74грн.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки RENAULT модель TRAFIK, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , укладений 05.09.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі довідки рахунку серії НОМЕР_5 346573.
Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частці за кожним на автомобіль марки RENAULT модель TRAFIK, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .
Повернуто ОСОБА_3 грошову суму 69029 грн.44 коп., які знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА в Миколаївській області (квитанція № 432 від 07.06.2017року).
Відмовлено в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя в частині поділу наступного майна: шуби із мутону, телевізору DIGITAL (екран 19 дюймів); пилососу Samsung SC 9150; комоду; офісного крісла (шкірозамінник); м'ясорубки Zelmer; монітору Filips (19 дюймів); джерела безперебійного живлення Logic Power; овочесушки Zelmer,офісного крісла (тканина), мобільного телефону НОМЕР_6 .
Відмовлено в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя в частині визнання частки квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю (а.с.152-156 т.2).
Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2019 року розподілені судові витрати. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн., що складається з 487,20 грн. - сплачений судовий збір за вимогу про поділ майна подружжя, 487,20 грн. - за вимогу про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, 243,60 грн. - за вимогу про забезпечення позову (т. 2 а.с. 170-171).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. А саме, 1/3 частина квартири, що належить позивачці істотно збільшилась у своїй вартості внаслідок трудових затрат відповідача та спільних грошових затрат подружжя і може бути визнана за рішенням суду на підставі ст. 62 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, судом не враховано, що під час розлучення сторони досягли усної домовленості про те, що після розлучення майно, набуте під час шлюбу, буде розподілено наступним чином: у ОСОБА_1 залишається спірний автомобіль, оскільки він заробляє тим, що виконує будівельні роботи, а у ОСОБА_3 залишається все інше придбане під час шлюбу майно та результати виконаних будівельних робіт по ремонту квартири. На підставі викладеного просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю (т. 1 а.с. 163-168).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, виділивши ОСОБА_3 наступне майно - комп'ютер PHENOM 8650 вартістю 5000 грн.
-принтер HP DJ Ink Advantage 3525 with вартістю 797,50 грн.
-швейну машинку JENOME Decor Excel II 5024 вартістю 1925 грн.
-шафу-купе вартістю 3020 грн.
-канапе «Орфей» вартістю 4244 грн.
-домофон Slinex вартістю 2770 грн.
-бойлер ATLANTIC 10 вартістю 900 грн.
-плиту електричну 60 CM Hotpoint-Ariston СЕ 6V М3; вартістю 5324,17 грн.
- мультиварку Polaris вартістю 500 грн.
Всього на суму 24480, 67 грн.
Виділити ОСОБА_1 - телевізор Samsung LE 32S81B вартістю 4000 грн.
-ноутбук Lenovo IdealPad G вартістю 5599,74 грн.
-зовнішній жорсткий диск ASUS AN200 2,5 EXT HDD/320G/BK, серійний номер НОМЕР_7 вартістю 500 грн.
-фотоапарат Canon EOS 600D Kit 18-135 вартістю 8181 грн.
-бойлер VM80N4 вартістю 1800 грн.
-кондиціонер Samsung AQ 12 FAХ вартістю 3200 грн.
-парова праска ТОВІ вартістю 465 грн.
-комп'ютерний стіл та полки вартістю 950 грн.
Всього на суму 24695, 74 грн.
В решті вимог рішення суду залишити без змін. Посилається при цьому на те, що резолютивна частина рішення суду має висновок про те, що в задоволенні позову щодо поділу комоду та офісного крісла (шкірозамінник) слід відмовити, і в той же час зазначено майно виділо позивачці. Звертає увагу на те, що письмовий стіл вартістю 2260 грн. виділено одночасно і позивачці, і відповідачу. На його думку вказаний стіл та планшет слід виключити із розподілу, оскільки вони придбавались для доньки сторін, що визнавалось відповідачем в судовому засіданні (т. 2 а.с. 183-188).
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачем та його представником підтримано доводи апеляційної скарги.
Представник позивача просив в задоволенні скарги відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась. Про час і місце розгляду справи належно повідомлена.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Встановлено, що 02.06.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який було зареєстровано Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №284.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.09.2015 року шлюб між сторонами було розірвано. В період перебування в шлюбі сторони придбали наступне майно: комп'ютер PHENOM 8650 вартістю 5000 грн., принтер HP DJ Ink Advantage 3525 with вартістю 797,50 грн., швейну машинку JENOME Decor Excel II 502 вартістю 1925 грн., письмовий стіл вартістю 2260 грн., шафу-купе вартістю 3020 грн., комод вартістю 800 грн., офісне крісло (шкірозамінник) вартістю 1100 грн., канапе «Орфей» вартістю 4244 грн., домофон Slinex вартістю 2770 грн., бойлер ATLANTIC 10С вартістю 900 грн., плиту електричну 60 CM Hotpoint-Ariston СЕ 6V М3 вартістю 5324,17 грн., планшет Dell Venue 8 16GB Black вартістю 3378,96 грн., телевізор Samsung LE 32S81B вартістю 4000 грн., ноутбук Lenovo IdealPad, вартістю 5599,74 грн., зовнішній жорсткий диск ASUS AN200 2,5 EXT HDD/320G/BK, серійний номер НОМЕР_7 вартістю 500 грн., фотоапарат Canon EOS 600D Kit 18-135 вартістю 8181 грн., бойлер VM80N4; вартістю 1800 грн., письмовий стіл вартістю 2260 грн., мультиварку Polaris вартістю 500 грн., кондиціонер Samsung AQ 12 FAX вартістю 3200 грн., парову праску ТОВІ вартістю 465 грн., комп'ютерний стіл та полки вартістю 950 грн. Також в період шлюбу сторони придбали у червні 2013 року автомобіль марки RENAULT модель TRAFIK, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який був зареєстрований 26.06.2013 року в органах ДАІ на ім'я відповідача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .
05 вересня 2015 року позивач продав спірний транспортний засіб своїй матері ОСОБА_4 . Остання зареєструвала автомобіль за собою (видані державні номери НОМЕР_8 ).
1/3 частина квартири АДРЕСА_1 належіть на праві власності ОСОБА_8 на підставі свідоцтва право власності на житло від 30.11.2004 року.
Задовольняючи позов в частині позову щодо визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, суд послався на те, що вказаний договір виходить за межі дрібного побутового, укладено його без згоди позивачки.
Задовольняючи частково позов в частині розподілу автомобіля суд виходив з того, частки сторін є рівними, автомобіль є неподільною річчю, сторони не погодили між собою порядок його розділу.
Задовольняючи зустрічний позов в частині розподілу предметів домашнього вжитку, суд врахував доводи сторін та їх думку щодо розподілу, а також надані докази придбання майна в період шлюбу.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині зустрічних вимог щодо визнання права власності ОСОБА_1 на частку квартири АДРЕСА_1 , що відповідає сумі 89216,98 грн. спільною сумісною власністю подружжя, суд виходив з того, що не надано доказів на підтвердження зазначених обставин. Проведення ремонтних робіт в квартирі під час спільного проживання не є підставою для визначення частки квартири спільним майном.
З висновком суду в частині розподілу предметів домашнього вжитку можна погодитись частково, оскільки розподіляючи майно, суд допустився суперечливих висновків.
Так, письмовий стіл вартістю 2260 грн. суд розподілив кожній стороні, в той час як предметом розподілу був один письмовий стіл, а не два. Крім того резолютивна частина рішення суду має висновок про те, що в задоволенні позову щодо поділу комоду та офісного крісла (шкірозамінник) слід відмовити, і в той же час зазначено майно виділено позивачці.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач визнав, що вказаний письмовий стіл та планшет придбавались для доньки сторін. Інколи він ними користувався.
З урахуванням наведеного, вимог ст. 174 СК України, відповідно до якої майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини, письмовий стіл вартістю 2260 грн., планшет Dell Venue 8 16GB Black вартістю 3378,96 грн. слід виключити з майна, що підлягає поділу між сторонами.
Також відповідно до рішення суду слід виключити з майна, що підлягає поділу комод та офісне крісло (шкірозамінник).
Таким чином рішення суду відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України в частині розподілу предметів домашнього вжитку слід змінити, виділивши у власність ОСОБА_3 наступне майно - комп'ютер PHENOM 8650 вартістю 5000 грн., принтер HP DJ Ink Advantage 3525 with вартістю 797,50 грн., швейну машинку JENOME Decor Excel II 5024 вартістю 1925 грн., шафу-купе вартістю 3020 грн., канапе «Орфей» вартістю 4244 грн., домофон Slinex вартістю 2770 грн., бойлер ATLANTIC 10 вартістю 900 грн., плиту електричну 60 CM Hotpoint-Ariston СЕ 6V М3; вартістю 5324,17 грн., мультиварку Polaris вартістю 500 грн., всього на суму 24480, 67 грн., а у власність ОСОБА_1 наступне майно: телевізор Samsung LE 32S81B вартістю 4000 грн., ноутбук Lenovo IdealPad G вартістю 5599,74 грн., зовнішній жорсткий диск ASUS AN200 2,5 EXT HDD/320G/BK, серійний номер В1ВННВА02815 ОСОБА_9 вартістю 500 грн., фотоапарат Canon EOS 600D Kit 18-135 вартістю 8181 грн., бойлер VM80N4 вартістю 1800 грн., кондиціонер Samsung AQ 12 FAХ вартістю 3200 грн., парову праску ТОВІ вартістю 465 грн., комп'ютерний стіл та полки вартістю 950 грн., всього на суму 24695, 74 грн., частково задовольнивши таким чином апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги щодо рішення суду про визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля недійсним не заслуговують на увагу.
Із рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.09.2015 року про розірвання шлюбу між сторонами вбачається, що судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені з червня 2015 року (а.с. 25 т.1).
Спірний автомобіль відповідачем продано своїй матері ІНФОРМАЦІЯ_2 2015 року.
Пояснення позивачки про те, що вона не давала згоди на продаж автомобіля відповідачем не спростовані. Згода подружжя на вчинення іншим з подружжя правочину є за своєю правовою природою окремим одностороннім правочином, що має бути укладений письмово.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.
Відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя - на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.
Оскільки договір купівлі-продажу автомобіля від 05.09.2015 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_3 , яка є співвласником автомобіля, суд прийшов до правильного висновку про визнання його недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України.
Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги щодо рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання за відповідачем частки квартири АДРЕСА_1 , що відповідає сумі 89216,98 грн., спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Матеріали справи свідчать про те, що квартира АДРЕСА_1 належіть на праві власності ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 по 1/3 частині кожній на підставі свідоцтва право власності на житло від 30.11.2004 року, виданого фондом комунальної власності міської ради м. Миколаїв згідно з розпорядженням від 29.11.2004 року № 3989-р (а.с. 150 т.1).
Отже 1/3 частка квартири є приватної власністю позивачки.
Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.
Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.
Визначаючи правовий режим спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, яке є особистою приватною власністю одного із подружжя, у придбанні (набутті) майна. Якщо в придбанні (будівництва) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року (справа N 6-1447цс17).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз'яснено, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Таким чином, майно, що належало одному з подружжя на праві особистої приватної власності у порядку статті 57 СК України, повністю та автоматично не перетворюється у спільну сумісну власність. Спільна сумісна власність виникає лише у порядку, визначеному статтею 62 СК України, тобто право спільної сумісної власності виникає на частку майна, яка істотно збільшилася внаслідок умов, передбачених цим законом, з урахуванням частини, яка належала одному із подружжя на праві особистої приватної власності.
У справі, яка переглядається, спірна квартири, як зазначалося вище, належить на праві власності не тільки позивачці, а і іншим особам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які допитані в якості свідків пояснили, що ремонтні роботи та витрати на придбання будівельних матеріалів несли як вони, так і сторони по справі.
Враховуючи зазначені вище положення закону, надані докази суд першої інстанції, вирішуючи питання про збільшення вартості приватного майна одного з подружжя та подальшого його визнання спільним сумісним у сумі 89216,98 грн., врахував усі фактичні обставини справи, та прийшов до правильного висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
Також обгрунтовано судом відмовлено в розподілі частині майна за недоведеністю: шуби із мутону, телевізору DIGITAL (екран 19 дюймів); пилососу Samsung SC 9150; комоду; офісного крісла (шкірозамінник); м'ясорубки Zelmer; монітору Filips (19 дюймів); джерела безперебійного живлення Logic Power; овочесушки Zelmer, офісного крісла (тканина), мобільного телефону PRESTIGIO.
Належних та допустимих доказів того, що вказано майно було придбано сторонами під шлюбу відповідачем не надано, а позивачкою заперечувалось його придбання. Таким чином при вирішенні спору в зазначеній частині судом правильно враховані вимоги статей 76-80 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 376, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2019 року в частині розподілу спільного майна подружжя змінити, виділивши у власність ОСОБА_3 наступне майно - комп'ютер PHENOM 8650 вартістю 5000 грн., принтер HP DJ Ink Advantage 3525 with вартістю 797,50 грн., швейну машинку JENOME Decor Excel II 5024 вартістю 1925 грн., шафу-купе вартістю 3020 грн., канапе «Орфей» вартістю 4244 грн., домофон Slinex вартістю 2770 грн., бойлер ATLANTIC 10 вартістю 900 грн., плиту електричну 60 CM Hotpoint-Ariston СЕ 6V М3; вартістю 5324,17 грн., мультиварку Polaris вартістю 500 грн., всього на суму 24480, 67 грн., а у власність ОСОБА_1 наступне майно: телевізор Samsung LE 32S81B вартістю 4000 грн., ноутбук Lenovo IdealPad G вартістю 5599,74 грн., зовнішній жорсткий диск ASUS AN200 2,5 EXT HDD/320G/BK, серійний номер НОМЕР_7 вартістю 500 грн., фотоапарат Canon EOS 600D Kit 18-135 вартістю 8181 грн., бойлер VM80N4 вартістю 1800 грн., кондиціонер Samsung AQ 12 FAХ вартістю 3200 грн., парову праску ТОВІ вартістю 465 грн., комп'ютерний стіл та полки вартістю 950 грн., всього на суму 24695, 74 грн.
Виключити з майна, що підлягає поділу, письмовий стіл вартістю 2260 грн., планшет Dell Venue 8 16GB Black вартістю 3378,96 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.М. Прокопчук
Суддя Н.В. Самчишина
Суддя Л.М. Царюк
Повний текст судового рішення складено 26 червня 2019 року