Номер провадження: 22-ц/813/2106/19
Номер справи місцевого суду: 495/9346/17
Головуючий у першій інстанції
Прийомова О.Ю.
Доповідач Вадовська Л. М.
06.06.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,
при секретарі - Маслову Р.Ю.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - не з'явились,
від відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - не з'явились,
переглянувши справу №495/9346/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2018 року у складі судді Прийомової О.Ю., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 17 листопада 2017 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що на підставі нотаріально посвідченого 26 жовтня 2017 року договору дарування є власником будинку по АДРЕСА_1 , проте в будинку проживає відповідач ОСОБА_3 , яка є колишньою дружиною чоловіка. Посилаючись на відмову ОСОБА_3 звільнити будинок, створення тим самим перешкод у користуванні належним їй нерухомим майном, позивач ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у користуванні будинком, розташованим по АДРЕСА_1 , шляхом виселення відповідача ОСОБА_3 (а.с.2-3).
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 листопада 2017 року відкрито провадження у справі (а.с.10).
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, звернувшись 22 грудня 2017 року до суду із зустрічним позовом, просила визнати недійсним з підстав фіктивності договір дарування будинку №4а по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений 26 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Драченком А.Н., зареєстрований в реєстрі за №128 (а.с.20-21).
Позивач ОСОБА_1 вимоги зустрічного позову не визнала, пославшись на забезпеченість ОСОБА_3 житлом в м. Білгород-Дністровському, на встановлену судовим рішенням відсутність у ОСОБА_3 права власності на будинок в с. Випасне та, як наслідок, права оспорювання договору дарування будинку в с. Випасне тощо (а.с.42-43).
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 квітня 2018 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.58-59).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено, усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинком АДРЕСА_1 ; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування відмовлено (а.с.94-99).
Висновок суду мотивовано належністю права власності на будинок ОСОБА_1 , доведеністю перешкоджання ОСОБА_3 ОСОБА_1 у володінні та користуванні будинком, не належністю ОСОБА_3 до членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) ОСОБА_1 , втратою з укладенням договору дарування права ОСОБА_3 як колишнього члена сім'ї ОСОБА_4 на користування житлом; відсутністю правових підстав за вимогами ОСОБА_3 для визнання договору дарування будинку недійсним з підстав фіктивності тощо.
Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 2 листопада 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення суду.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 2 листопада 2018 року справу призначено до розгляду.
Справу з апеляційного суду Одеської області передано до Одеського апеляційного суду у зв'язку з ліквідацією суду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 січня 2019 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 4 лютого 2019 року справу призначено до розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судове рішення суду першої інстанції повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 та про задоволення зустрічного позову про визнання договору дарування недійсним (а.с.102-104).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у недоведеності наявності перешкод у користуванні будинком, у фіктивності договору дарування, укладення якого було обумовлено лише тим, щоб виселити її з будинку, так як судовим рішенням ОСОБА_4 було відмовлено у її виселенні з будинку, та щоб позбавити її можливості стягнути матеріальні збитки, яких зазнала у зв'язку з добудовою будинку та утриманням такого.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.
Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.
Згідно Договору дарування житлового будинку, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого 26 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Драченком А.Н., зареєстрованого в реєстрі за №128, дарувальник подарував, обдарована прийняла в дар житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з будинку АДРЕСА_1 загальною площею 50,5 кв.м житловою площею 37,9 кв.м, господарських будівель і споруд літ. «Б» - сарай, літ. «В» - вбиральня, 1-3 споруди, що знаходяться за адресом: АДРЕСА_1 », на земельній ділянці площею 0,1026 га кадастровий номер НОМЕР_1 . Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно проведена 26 жовтня 2017 року (а.с.6,7).
Згідно довідки від 30 жовтня 2017 року №1275 виконкому Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в будинку № АДРЕСА_1 , належному на праві власності ОСОБА_1 , зареєстровані ОСОБА_4 , 1954 року народження, ОСОБА_3 , 1951 року народження (а.с.8).
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 4 грудня 1999 року, шлюб розірвано.
Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мав місце спір (справа №2-2174/2010) про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 , визнання вказаного нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ як майна подружжя житлового будинку та земельної ділянки, визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку житлового будинку. У вказаній справі №2-2174/2010 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області від 20 вересня 2010 року ухвалено в порядку заочного розгляду справи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 .. Проте, рішення суду першої інстанції скасовано в апеляційному порядку рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2013 року з прийняттям нового рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок частково недійсним, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, поділ будинку та земельної ділянки в натурі. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 серпня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2013 року залишено без змін (а.с.23-24, 44-48, 49-51).
В суді першої інстанції допитано в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які підтвердили перешкоджання з боку ОСОБА_3 у користуванні будинком АДРЕСА_1 власнику будинку ОСОБА_1 та членам її сім'ї (а.с.78-83, 85-87).
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України). Власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб (ч.1 ст.383 ЦК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).
Власником житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованого по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , право власності на вказане нерухоме майно набуто на підставі нотаріально посвідченого правочину, державна реєстрація права власності на нерухоме майно проведена в установленому законом порядку.
Судовим рішенням в справі №2-2174/2010, що має законну силу, встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований у 1986 року та належав подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які після розірвання шлюбу поділили майно подружжя та ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25 вересня 1987 року секретарем Випасненської сільської ради продала належну їй Ѕ частку будинку ОСОБА_4 , після чого останній став єдиним власником будинку в цілому. Надалі ОСОБА_4 4 грудня 1999 року одружився з ОСОБА_9 , з якою після припинення шлюбних відносин мав місце спір в тому числі й щодо спільної власності на будинок АДРЕСА_1 , спір судовим рішенням закінчено не на користь ОСОБА_9 Надалі ОСОБА_4 створив сім'ю з ОСОБА_1 , якій у 2017 році подарував належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 .
Отже, ОСОБА_9 не має права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_9 користувалася житлом у вказаному будинку як дружина ОСОБА_4 , наразі вона є колишнім членом сім'ї ОСОБА_4 та не є членом сім'ї ОСОБА_1 власника житлового будинку, а відтак, право ОСОБА_9 на користування житлом в будинку є похідним від права на будинок ОСОБА_4 , членом сім'ї якого вона була, відчуження будинку ОСОБА_4 припинило його право власності на такий, рівно як і право колишньої дружини ОСОБА_9 на користування житлом у відчуженому будинку. ОСОБА_3 не є членом сім'ї (колишнім членом сім'ї) ОСОБА_1 , яка як власник будинку проти користування будинком ОСОБА_3 . Право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно порушено та підлягає захисту шляхом усуненням перешкод у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_9 .
Суд першої інстанції в частині вимог первісного позову встановив обставини, що мають значення для справи, правильно визначився з норами матеріального права, що регулюють спірні відносини щодо захисту права власності, та дійшов обгрунтованого висновку про порушення права власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , відсутність у ОСОБА_9 права користування чужим майном та захист порушеного права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно усуненням перешкод шляхом виселення ОСОБА_9 з будинку, належного ОСОБА_1
Правові наслідки фіктивного правочину визначено статтею 234 ЦК України, відповідно до положень якої фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином; фіктивний правочин визнається судом недійсним; правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законом.
ОСОБА_9 не є стороною Договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчено 26 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Драченком А.Н., зареєстрованого в реєстрі за №128.
ОСОБА_9 не мала та не має права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Спірний договір дарування укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які його дійсність не оспорюють, їх дії були спрямовані на набуття ОСОБА_1 права власності на будинок та, відповідно, припинення цивільних прав та обов'язків ОСОБА_4 на відчужене ним нерухоме майно. Дані особи проживають сім'єю та не мають спору між собою щодо будинку. Набуте на підставі нотаріально посвідченого правочину право власності ОСОБА_1 на будинок зареєстровано в установленому законом порядку.
ОСОБА_3 не надано доказів нікчемності правочину. Право ОСОБА_3 на грошову компенсацію витрат на утримання нерухомого майна, у разі понесення таких та їх доведеності, не є залежним від того, що будинок відчужено.
Суд першої інстанції в частині вимог зустрічного позову дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність вимог про визнання договору дарування будинку недійсним.
Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
Г.Я.Колесніков