26.06.19
22-ц/812/1068/19
Справа №489/2504/19 Головуючий суду першої інстанції - Рум'янцева Н.О.
Провадження №22-ц/812/1068/19 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.
26 червня 2019 року м.Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Лівінського І.В.,
із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,
за участі представника особи, яка подала апеляційну скаргу - Зубченко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Миколаєва від 14 травня 2019 року, постановлену за заявою ОСОБА_2 про забезпечення його позову до Державного підприємства «Сетам» про визнання недійсними електронних торгів,
У травні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду вищезазначений позов про визнання недійсними електронних торгів від 04 лютого 2019 року з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 .
Також позивачем було подано заяву про забезпечення його позову шляхом накладення арешту на квартиру та заборони будь-яким органам та посадовим особам, які здійснюють державну реєстрацію, укладати угоди, вчинювати реєстраційні дії щодо реєстрації, перереєстрації, відчуження квартири, а також заборони дій по виселенню ОСОБА_2 з вищевказаної квартири.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 14 травня 2019 року з урахуванням ухвали від 31 травня 2019 року про виправлення описки, заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Накладено арешт на вищезазначену квартиру, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору обміну квартир від 02.07.1998 р., право власності на яку з 07.03.2019 р. зареєстроване приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. за ОСОБА_1 згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45867670. У задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи з підстав і предмета позову, дій нового власника щодо реалізації квартири, є реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому співмірним способом забезпечення позову є арешт квартири.
Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду скасувати.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказувала, що забезпечення позову ОСОБА_2 порушує її права власника майна. Також ОСОБА_1 вказувала на те, що судом під час ухвалення судового рішення не було враховано, що саме вона є зареєстрованим власником спірного майна, а не позивач, як то було зазначено судом.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що 13 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала позивачу на підставі договору обміну квартир від 02 липня 1998 року.
За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтва від 07.03.2019 р. право власності на вищезазначену квартиру з 07 березня 2019 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності №481 від тієї ж дати про придбання квартири на електронних торгах за 360 000 грн.
Згідно з скриншотами мережі Інтернет квартира була виставлена на продаж.
12 травня 2019 року ОСОБА_1 отримала аванс за продаж квартири. Кінцевий розрахунок мав відбутися у строк до 19 травня 2019 року.
Встановивши зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність забезпечення позову вказаним ним способом, оскільки реалізація спірного майна під час розгляду справи може призвести до неможливості виконання рішення суду та своєчасного розгляду справи, що є завданням цивільного судочинства.
Обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування ухвали суду, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м.Миколаєва від 14 травня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О.В.Локтіонова
Судді С.Ю.Колосовський
І.В.Лівінський
Повний текст постанови складено 26 червня 2019 року.