26.06.19
33/812/223/19
“26” червня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
у складі: головуючої - судді Фаріонової О.М.
за участю секретаря Тимошенка О.С.
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Білого І.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Білого І.С. на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Згідно постанови судді, 06 листопада 2018 року близько 00 год. 20 хв., ОСОБА_1 в м. Миколаєві по вул. Константинівська в районі буд. №6, керував транспортним засобом ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що 06.11.2018 р. ОСОБА_1 йшов пішки по АДРЕСА_2 в м. Миколаєві від будинку за місцем мешкання по АДРЕСА_3 напрямок магазин. Стверджує, що біля будинку №6 по вул. Константинівський, ОСОБА_1 зупинили працівники патрульної поліції, які проїжджали у патрульному автомобілі по цій вулиці. Вказує, що поліцейські звинуватили ОСОБА_1 у тому, що він знаходився у стані алкогольного сп'яніння. Після чого, вчинили спробу здійснити особистий огляд ОСОБА_1 , з чим останній не погодився та намагався чинити опір. За такого, працівники поліції застосували до ОСОБА_1 спеціальний засіб - кайданки.
Апелянт зазначає, що після того, як ОСОБА_1 назвав своє прізвище, ім'я та по-батькові, поліцейські, перевіривши його особу за обліками МВС, встановили, що він 24.04.2018 р. був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та погрожували ОСОБА_1 складанням у відношенні нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Захисник вказує, що потім працівники поліції поїхали до місця мешкання ОСОБА_1 для встановлення його особи за наявними документами. Після цього, працівники поліції разом з ОСОБА_1 повернулись на місце затримання, де склали протокол про адміністративне правопорушення, але ОСОБА_1 не надали копії протоколу.
Зазначає, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 нібито керував транспортним автомобілем ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_1 ., що не відповідає дійсності, оскільки вищевказаний автомобіль знаходився в ремонтній майстерні.
Також захисник звертає увагу, що в протоколі зазначено, що посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучалось. На думку апелянта, у такому разі Ткаченко Д.В. або мав бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, у разі відсутності документів на право керування транспортним засобом (оскільки не мав права керування), або посвідчення мало бути вилучене. Зазначає, що нічого із викладеного працівниками поліції здійснено не було.
Також додає, що в матеріалах справи також містяться пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які нібито були присутні під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Проте, вказані пояснення не містять відомостей про керування ОСОБА_1 транспортним засобом та знаходження будь-яких транспортних засобів, та свідки в судовому засіданні також допитані не були.
Захисник вважає, що неповне з'ясування суддею обставин справи призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. На думку апелянта, фактично у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки диспозиція вказаної норми передбачає саме відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Білого І.С. на підтримку поданої апеляційної скарги, допитавши свідка ОСОБА_4 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд встановив наступне.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 вказаних вимог закону не дотримався, допустив формальне ставлення до вирішення справи, з'ясував обставини неповно та не всебічно, що загалом призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.
Приймаючи рішення, суддя дійшов висновку що 06.11.2018 р. ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В обґрунтування цих висновків, суддя послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №281643 від 06.11.2019 р., письмові пояснення свідків, що були присутні при його складанні, а також на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.04.2018 р., якою ОСОБА_5 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на ці докази, суддя дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
З цими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Так, як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 в м. Миколаєві по вул. Константинівська, в районі буд. №6, керував транспортним засобом ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 ці обставини заперечував, навівши пояснення, які виклав його захисник в апеляційній скарзі.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, в місцевому суді не допитані.
З письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які досліджені апеляційним судом вбачається, що вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків того, що у водія транспортного засобу ВАЗ НОМЕР_2 ОСОБА_1 були явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода та нечітка мова. Працівниками поліції в їх присутності ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, від якого останній відмовився. Також ОСОБА_1 від отримання копії постанови та протоколу відмовився.
За викликом апеляційного суду з'явився свідок ОСОБА_4 , який пояснив, що його та ще одного свідка зупинили працівники поліції та попросили підписатися у письмових поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного у відношенні ОСОБА_1 , що вони і зробили. Він особисто підписав пояснення, оскільки повірив поліцейським, які є службовими особами. Пояснив, що самого правопорушника він не бачив та в його присутності ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Також додав, що він не бачив, чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом.
Отже, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, спростував в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_4 .
Апеляційний суд вважає слушними доводи апелянта про те, що суддя не вжив заходів щодо виклику в судове засідання свідків, які зазначені у протоколі, з метою їх допиту та з'ясування обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, апеляційний суд витребував відеозапис з нагрудної камери поліцейських, що потрібно вести під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також викликав для допиту поліцейського, який складав протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , чого не здійснено суддею місцевого суду.
Проте, зазначений відеозапис не був наданий до суду, оскільки, згідно відповіді на запит від 24.06.2019 р., він не зберігся, а поліцейський до апеляційного суду не з'явився. Тому, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість складання протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 та твердження останнього, а дані, що зазначені у цьому протоколі, суддею місцевого суду не перевірені взагалі.
Таким чином, під час апеляційного розгляду не спростовані доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а під час розгляду справи в суді першої інстанції суд не допитав свідків події та поліцейського, який складав протокол, не витребував відеозапис на підтвердження викладених у протоколі обставин, тобто не перевірив обставини, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.
Крім того, розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відсутність ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, суд порушив право на захист особи, у відношенні якої складено протокол.
Таким чином, у ході дослідження доказів під час апеляційного розгляду, виникли обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 за обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, постанова судді про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а справа - закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу захисника Білого І.С. задовольнити.
Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Фаріонова