Справа № 457/1853/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.
Провадження № 22-ц/811/558/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:39
18 червня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,
секретар: Бадівська О.О.,
за участі в судовому засіданні представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області в складі судді Марчука В.І. від 5 грудня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_3 про роз'яснення рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та усунення від права на спадкування спадкоємців за законом, -
ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 05 грудня 2018 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Роз'яснено рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року у цивільній справі №457/1853/14, яке набрало законної сили, а саме, що встановлення факту проживання ОСОБА_3 однією сім'єю зі спадкодавцем - ОСОБА_5 , 1950 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 до 12.06.2014 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, стосується його постійного та фактичного проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 , що, у свою чергу, означає визнання за особою права користування даним житловим приміщенням та відповідно права на реєстрацію місця проживання.
Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1
В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що оскаржуваною ухвалою роз'яснено зміст резолютивної частини рішення, яке не підлягає виконанню та таке рішення станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали вже не було чинним, оскільки було змінено постановою Верховного Суду від 21.11.2018 року. Звертає увагу на те, що суд, роз'яснивши своє рішення, фактично змінив його суть і торкнувся питань, які не були предметом судового розгляду, оскільки вимоги про встановлення факту проживання однією сім'ю для визнання права користування квартирою, як члену сім'ї наймача, не тотожні встановленню факту, що має юридичне значення.
В судове засідання окрім представника відповідача ОСОБА_1 решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що інтереси одного з відповідачів у судовому засіданні захищав представник.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів заяви про роз'яснення рішення, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.2 ст. 247, ч.1 ст. 271 ЦПК України, п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, чч. 1, 2 ст. 64, ст. 65 ЖК УРСР, п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування ЖК України» за №2 від 12.04.1985 року та задовольняючи заяву про роз'яснення рішення, - виходив з того, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт проживання ОСОБА_3 однією сім'єю зі спадкодавцем - ОСОБА_5 , 1950 року народження, а саме з 01.01.1989 року до 12.06.2014 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, усунено відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від права на спадкування за законом майна, належного ОСОБА_5 . Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 13.12.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 травня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування спадкоємців ОСОБА_4 , ОСОБА_1 за законом та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих вимог. В решті рішення залишено без змін. При цьому, ОСОБА_3 з ОСОБА_5 1950 р.н. з 01.01.1989 року і до настання в останньої смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_2 . За даною адресою після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_3 фактично проживає і по даний час без реєстрації свого місця проживання. Одночасно, коли ОСОБА_3 звернувся в орган реєстрації Трускавецької міської ради, то йому було відмовлено в здійсненні реєстрації місця проживання і рекомендовано звернутись в суд із заявою про роз'яснення рішення Трускавецького міського суду від 29.04.2016 року у цивільній справі №457/1853/14 в частині наявності підстав для реєстрації ОСОБА_3 у зв'язку із встановленням факту його проживання однією сімєю із власником квартири ОСОБА_5 з 01.01.2989 року і до настання в останньої смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, суд прийшов до переконання, що заява ОСОБА_3 є підставною і такою, яку слід задовольнити.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини, які суд вважав встановленими - не доведені.
Із рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року у даній справі (Т.2 а.с.96-101) вбачається, що позов було задоволено. Встановлено факт, ОСОБА_3 , проживання однією сім'єю зі спадкодавцем - ОСОБА_5 , 1950 року народження, а саме з 01.01.1989 року до 12.06.2014 року, тобто не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. Усунено ОСОБА_4 , ОСОБА_1 від права на спадкування за законом майна, належного ОСОБА_5 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 243,60 грн.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13 рудня 2016 року (Т.2 а.с.188-193) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 травня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування спадкоємців ОСОБА_4 , ОСОБА_1 за законом та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих вимог. В решті рішення залишено без змін.
Крім цього, постановою Верховного суду від 21.11.2018 року (Т3 а.с. 100-104) касаційну скаргу ОСОБА_6 - представника ОСОБА_3 залишено без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю змінено. Абзац другий резолютивної частини рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року викладено в такій редакції: Встановити факт проживання ОСОБА_3 однією сім'єю з ОСОБА_5 , 1950 року народження, з 01 січня 2004 року до 12 червня 2014 року. Рішення апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2016 року в частині вирішення вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування залишено без змін.
ОСОБА_3 звернувся в суд із заявою про роз'яснення рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та усунення від права на спадкування спадкоємців за законом. Заявник просив роз'яснити рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року у цивільній справі №457/1853/14, яке набрало законної сили, а саме чи встановлення факту проживання ОСОБА_3 однією сім'єю зі спадкодавцем - ОСОБА_5 , 1950 року народження, а саме з 01.01.1989 року до 12.06.2014 року, тобто не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, стосується його постійного та фактичного проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 і якщо так, то чи означає це визнання за особою права користування даним житловим приміщенням та відповідно права на реєстрацію місця проживання.
Згідно ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Відповідно до роз'яснень суду касаційної інстанції щодо схожих правовідносин у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення в цивільній справі", роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Таким чином, суд може роз'яснити рішення, якщо воно містить в собі незрозумілості, неточності, що ускладнює його реалізацію, при цьому, не вносячи змін у суть рішення, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
За змістом зазначеної статті незрозумілим є рішення суду, в якому припускається кілька варіантів тлумачення; роз'яснюються не висновки, яких дійшов суд, а ухвалене судове рішення; підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Незрозумілим слід вважати рішення суду, в якому припускається кілька варіантів тлумачення; роз'яснюються не висновки, яких дійшов суд, а ухвалене судове рішення; підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали суд першої інстанції при вирішенні питання роз'яснення рішення, не вказуючи про те в чому полягає незрозумілість чи неоднозначність рішення суду, - фактично намагався вирішити по суті інший спір, який стосується житлових відносин, хоча даний спір таких не стосувався, стосувався ж спадкових правовідносин.
Фактично у заяві про роз'яснення рішення суду та в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не йдеться про усунення незрозумілостей, неточностей, різночитання рішення суду, що набрало законної сили, а у таких (заяві та оскаржуваній ухвалі) фактично вирішено інший спір, шляхом визнання за особою права користування житловим приміщенням з реєстрацією такого права.
Вказаним суд першої інстанції вийшов за межі тих питань, які підлягають вирішенню відповідно до вимог ст. 271 ЦПК України.
Тобто, як заявник у заяві, так і суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі не вказали про будь-які неточності, незрозумілість, неоднозначність тлумачення рішення суду, що могло б бути усунуто шляхом роз'яснення його змісту, а тому заява до задоволення не підлягала та помилково була задоволена судом першої інстанції.
Тому, оскаржуване судове рішення слід скасувати з постановленням нового про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду.
Вказаним доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та саму скаргу задовольнити.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 05 грудня 2018 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 352,4 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 26 червня 2019 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Л.Б. Струс
М.М. Шандра