Справа № 462/4384/17 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.
Провадження № 22-ц/811/231/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:30
18 червня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,
секретар: Бадівська О.О.,
за участі в судовому засіданні відповідача Ільницького Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Румілової Н.М. від 26 жовтня 2018 року у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,-
рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року позовні вимоги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ( ЄДРПОУ 40108646, м.Київ, 03048, вул. Федора Ернста,3 ) матеріальну шкоду у розмірі 8863,29грн. та судовий збір у розмірі 6409,60грн.
Дане рішення оскаржив Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважають рішення необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 22.08.2016 року №2426 «Про закріплення службових транспортних засобів» зі змінами, внесеними наказом Департаменту патрульної поліції від 22.08.2016 від 31.07.2017 року, за відповідачем закріплений транспортний засіб Toyota Prius д.н.з. НОМЕР_2 , тому вважають, що наявні підстави повної матеріальної відповідальності відповідача.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності їх представника, зважаючи на те, що вказаний учасник справи повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки представника суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача в заперечення скарги, дослідивши матеріали, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заперечення на позовну заяву та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 130, 135-1, 134, 132 КЗпП України, ч.4 ст. 82 ЦПК України, та задовольняючи позов частково, - виходив з того, що позивачу належить автомобіль Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_3 . Відповідач знаходиться у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді інспектора поліції з 10 червня 2016 року. Постановою Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , який керував автомобілем Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_3 , визнано винним за ст.124 КУпАП у скоєнні правопорушення під час ДТП, що мала місце 10.10.2016 року о 01:45 год у АДРЕСА_2 вул. Городоцькій, 300, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 344 грн. Тому зазначена вище Постанова суду є тою обставиною, яка не потребує доказування та свідчить про те, що позивачу заподіяна шкода саме винними діями відповідача ОСОБА_1 . Як вбачається з Висновку експертного дослідження Львівського Науково-Дослідного експертно-криміналістичного Центру від 3.04.2017р. за №9/19 мінімальна вартість відновлюваного ремонту спеціалізованого автомобіля Toyota Prius, номерний НОМЕР_4 , становить 427 306,61 грн. Також суд врахував, що суду не надано доказів, що відповідачу 10.10.2016 р. був наданий автомобіль Toyota Prius, номерний НОМЕР_4 , під звіт за разовим дорученням. Згідно довідки, наданої позивачем, середньомісячна заробітна плата позивача складає 8863,29грн. Тому суд задовольнив позов в цій частині.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають.
Позивач Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Департамент патрульної поліції кошти для відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 427306,61 грн.
В обґрунтування позову зазначали, що 18.11.2016р. року Франківським районним судом м.Львова винесено постанову, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 10.10.2016 року о 01:45 год., керуючи автомобілем Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_3 , у м. Львові по вул. Городоцькій, 300, рухаючись на нерегульованому перехресті зі сторони вул. Городоцька, при повороті ліворуч на вул. Збиральну, не дав перевагу у русі автомобілю Volkswagen, номерний знак НОМЕР_5 , який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого відбулось зіткнення автомобілів, завдавши автомобілям механічні пошкодження, чим порушив п.16.6 ПДР України. Відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Розмір матеріального збитку згідно до висновку експерта становить 427306,61 грн. та вказаний автомобіль закріплений за відповідачем відповідно до спеціального наказу.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС (в редакції станом на час звернення до суду з даним позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС (на час звернення до суду) визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС (на час звернення до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Частиною третьою статті 6 КАС (на час звернення до суду) передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Вказані норми відповідають ст. 19, ч.1 п. 1, 2, 3, 5, 7 ст. 4, ч.4 ст. 5 КАС в редакції чинній на час постановлення оскаржуваного рішення та на даний час.
Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 КАС (на час звернення до суду) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Аналогічні визначення закріплені і в чинній редакції КАС, зокрема, за пунктом 17 частини першої статті 4 якого публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування; а частиною четвертою статті 19 КАС установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви), установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.
У справі, що розглядається, позов пред'явлено Департаментом патрульної поліції до ОСОБА_1 , який на час спірних правовідносин та на даний час займає посаду інспектора департаменту патрульної поліції про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження служби. При цьому позивач посилається на те, що відповідачем завдано матеріальну шкоду майну позивача та він отримав пошкоджений у ДТП автомобіль за разовою довіреністю, що вказує на необхідність повної матеріальної відповідальності відповідача.
Таким чином, позивач посилається на те, що відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, та будучи відповідно матеріально відповідальною особою, завдав шкоди державі в особі Департаменту Патрульної поліції шляхом пошкодження майна в період здійснення ним установлених повноважень, пов'язаних з виконанням завдань і функцій державного органу.
У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Вказане відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду зробленим у ряді справ, зокрема, №734/3102/16-ц (постанова від 12.12.2018р.), №310/66/14-ц (постанова від 04.07.2018р.), №825/730/16 (постанова від 23.01.2019р.), №818/1688/16 (постанова від 05.12.2018р.).
Зважаючи на вказане розгляд даної справи в порядку цивільного судочинства та відповідно постановлене за наслідками такого розгляду оскаржуване рішення слід вважати такими що здійснений та ухвалене без дотримання вимог закону, а тому таке рішення суду залишатись в силі не може та підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі (п.1 ч.1 ст. 255, ст. 377 ЦПК України).
Вказаним апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.4, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного суду.
Повний текст постанови складено 26 червня 2019 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Л.Б. Струс
М.М. Шандра