Справа № 462/1389/19 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 33/811/352/19 Доповідач: Михалюк В. О.
24 червня 2019 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі :
Головуючого - судді Михалюка В.О.,
з участю правопорушника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2019 року,
Постановою судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2019 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
непрацюючого, прож. в. АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 /десять тисяч двісті/ гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 , на користь держави 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) судового збору.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 22.02.2019 о 03 год. 46 хв. у м. Львові на вул. Городоцька, 120 керував автомобілем марки «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови, неприродна блідість обличчя, порушення координації рухів), від проходження в установленому законом порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин відмовився у присутності свідків, порушивши п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погодившись з даною постановою судді правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржувана постанова винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, неправильною оцінкою доказів і неповним з'ясуванням обставин, які мають істотне значення для вірного вирішення спору. Зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність його вини є надуманими і повністю необґрунтованими, такими, що не підтверджені відповідними доказами, оскільки крім спірного протоколу із підписами «сумнівних свідків» суд першої інстанції жодних доказів не досліджував, оскільки якщо б суд дослідив долучені ним докази, в нього були б підстави витребувати додаткові докази та викликати працівників поліції і відповідних свідків.
Просить скасувати дану постанову та закрити провадження у справі.
При цьому 18 червня 2019 року на адресу Львівського апеляційного суду поступило клопотання від правопорушника ОСОБА_1 , в якому просить провадження відносно нього закрити у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга правопорушника ОСОБА_1 до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Так, як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 при вищезгаданих обставинах справи вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такий висновок суду підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 082458, записами нагрудного відеореєстратора поліцейського, поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , даними ними в суді апеляційної інстанції, які підтвердили факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі.
Та, на думку апеляційного суду, при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
При цьому апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_4 нових правопорушень.
Що ж стосується поданого клопотання про закриття справи на підставі ст. 38 КУпАП, то така не може прийнята до уваги, оскільки ст. 38 КУпАП визначає строки накладення адміністративного стягнення та вказує, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду, то адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
А як вбачається з матеріалів справи та прийнятого рішення зазначене правопорушення вчинено ОСОБА_1 22 лютого 2019 року, а рішення по справі про накладення на нього стягнення прийнято районним судом 13 березня 2019 року, тобто у визначений ст. 38 КУпАП трьохмісячний строк.
Таким чином з огляду на викладене апеляційний суд вважає за необхідне відмовити правопорушнику ОСОБА_1 в задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції відносно нього залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду В.О. Михалюк