Дата документу 21.06.2019 Справа № 326/644/19
Провадження №11-кп/807/1222/19 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 326/644/19 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
Категорія - ст.187 ч.3 КК України
21 червня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (дистанційно),
ОСОБА_10 (дистанційно), ОСОБА_11 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні, дистанційно, в режимі відеоконференції з Приморським районним судом Запорізької області, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019080340000051, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу колегії суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2019 року відносно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України,
ухвалою колегії суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12019080340000051 від 12.02.2019 року відносно ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_13 за ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_15 за ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України повернуто Бердянському місцевому прокурору Запорізької області для усунення недоліків. Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 залишено у виді тримання під вартою.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України.
Міськрайонний суд, за результатами підготовчого судового засідання, прийшов до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню з наступних підстав.
З обвинувального акта вбачається, що він не в повній мірі відповідає вимогам процесуального закону, оскільки в ньому відсутнє формулювання обвинувачення.
Так, формально - буквальне тлумачення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України свідчить про невідповідність способу викладу в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України зазначеній нормі права, оскільки вказівка на те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомлені про вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 повідомлені про вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, не є формулюванням обвинувачення.
Крім того, з обвинувального акта убачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації не дотримані.
Так, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, але при цьому фактичні обставини кримінального правопорушення, скоєні ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , які прокурор вважає встановленими, у обвинувальному акті викладені відносно кожного однаково, однак кваліфіковані за різними статтями КК України, що істотно впливає на конкретність обвинувачення, а отже, зашкоджує праву на захист обвинувачених.
Обставини, які, відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (спосіб та інші обставини кримінального правопорушення) та винуватість ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_7 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, викладені не чітко та не конкретно.
Наведені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_7 фактичні дані в своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України, також не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 187 КК України в діях ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що, в свою чергу, не надає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Таким чином, викладення в обвинувальному акті фактичних обставин в своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого стороною обвинувачення обвинувачуються ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , що, в свою чергу, не надає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, а отже, і обвинувачення ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_7 викликає сумніви.
Таким чином, суд вважав, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу суду незаконною та невмотивованою. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в порушення вимог кримінального процесуального закону ухвала про прийняття до провадження обвинувального акта судом не виносилась. Ухвала колегії суддів про призначення підготовчого судового засідання, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, датована 24.05.2019 року та не підписана членом колегії суддів ОСОБА_16 , а отже рішення не може вважатись ухваленим. Незважаючи на фактичну наявність зазначеної ухвали від 24.05.2019 року колегією суддів реалізувались свої повноваження безпосередньо після надходження обвинувального акта у не передбачений законом спосіб. Зокрема, судом 07.05.2019 року та 11.05.2019 року проведено судові засідання на яких розглянуто доцільність продовження обвинуваченим строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою. Такі дії судом проведено не у підготовчому судовому засіданні, без явки всіх учасників кримінального провадження, а тому зазначені дії колегії суддів потребують надання правової оцінки апеляційною інстанцією. Також прокурор зазначив, що ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні злочину, який є тяжким. Заяв про залучення йому захисника від ОСОБА_14 до суду не надходило. Проте, незважаючи на цю обставину, судом до проведення підготовчого засідання у непередбачений КПК України спосіб на підставі ст. 53 КПК України та за відсутності визначених у ній підстав, винесено ухвалу від 24.05.2019 року, якою залучено в якості захисника обвинуваченого ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_17 , хоча проведення підготовчого судового засідання не є невідкладною процесуальною дією. При цьому, адвокату ОСОБА_17 не було надано часу для конфіденційного спілкування із підзахисним, захисник навіть не мав можливості ознайомитися з обвинувальним актом, а його думка була викладена з урахуванням позиції обвинуваченого ОСОБА_14 . Вказані дії у сукупності, на думку прокурора, дають підстави об'єктивно припускати наявність заінтересованості членів колегії суддів, а саме безпосередньо головуючого судді у проведенні підготовчого судового засідання та прийняття рішень у кримінальному провадженні.
Крім того, прокурор зазначив, що виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, їх правова кваліфікація та формулювання обвинувачення, викладено у повідомленні про зміну підозри у вчиненні злочину, яке є тотожнім тому, яке зазначено в обвинувальному акті. Конкретність викладення фактичних обставин у даному кримінальному провадженні як і виклад обвинувачення не викликає сумнівів. Проте, суд, незважаючи на відсутність у законі такої підстави для повернення обвинувального акта як неконкретність обвинувачення, все ж повернув обвинувальний акт, проігнорувавши при цьому положення ст. 338 КПК України. При цьому, пославшись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року, суд не взяв до уваги суть прийнятого рішення, а лише включив в ухвалу деякі речення з даної постанови. Також суд фактично вийшов за межі підготовчого судового засідання і почав досліджувати обставини, які підлягають доказуванню лише під час судового розгляду.
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу міськрайонного суду та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання в тому ж суді.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та доводи скарги; прокурора, який прохав задовольнити його апеляційну скаргу; обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які також підтримали апеляційну скаргу прокурора та прохали її задовольнити; захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження та вислухавши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
За вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання колегії суддів вказаним вимогам ухвала суду не відповідає.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору лише у випадку, якщо цей акт не відповідає вимогам цього Кодексу.
Статтею 291 КПК України визначені відомості, які має містити обвинувальний акт.
Згідно вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експертів; дату та місце його складання та затвердження.
При перевірці матеріалів провадження колегією суддів встановлено, що висновки суду щодо необхідності повернення обвинувального акта прокурору, з підстав того, що з точки зору суду, з нього не вбачається, що слідчий виклав фактичні обставини кримінального правопорушення і формулювання обвинувачення є неконкретним, є безпідставними.
Суду при прийнятті рішення про повернення обвинувального акта з підстав невідповідності обвинувального акта положенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України належить проаналізувати точний зміст положень пункту 5 частини другої статті 291 КПК України.
Згідно з зазначеною нормою закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:
1) фактичних обставин кримінального правопорушення;
2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення");
3) формулювання обвинувачення.
При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
В обвинувальному акті зазначені всі відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, та викладені всі ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначені анкетні відомості обвинувачених, та місце їх проживання, зазначена правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення дотримано. Обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінальних правопорушень (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень), винуватість обвинувачених у їх вчиненні, викладено чітко і конкретно для його повного розуміння, що спростовує висновок суду про неконкретність обвинувачення.
В обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Фактично ж підставою для повернення обвинувального акта послугувало те, що обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, оскільки правова кваліфікація інкримінованих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень не відповідає викладеному в обвинувальному акті формулюванню обвинувачення, ознаки складів кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185, 187 КК України, у викладі фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення відсутні, а тому обвинувачення є неконкретним, викликає сумніви і, як наслідок, істотно впливає на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.
Однак, суд першої інстанції вдався до аналізу обставин, які підлягають з'ясуванню лише під час судового розгляду кримінального провадження по суті, тобто до аналізу дій кожного з обвинувачених і їх правову кваліфікацію, а отже, повертаючи обвинувальний акт прокурору, вказав підставу, для такого повернення, яка не передбачена кримінальним процесуальним законом, що на даній стадії є неприпустимим.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у підготовчому судовому засіданні не вирішується питання про оцінку доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, оскільки це прерогативою суду на стадії судового розгляду, під час якого, у разі встановлення обставин, які тягнуть за собою явну недопустимість доказів, районний суд вправі прийняти судове рішення у відповідності до норм кримінального процесуального закону.
З огляду на це, конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і висунуте ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та ОСОБА_7 обвинувачення, не чинять перешкод для розгляду обвинувачення щодо них в судовому засіданні, де це обвинувачення і повинне доводитися стороною обвинувачення.
Колегія суддів не вбачає достатніх підстав, які б перешкоджали призначенню провадження до судового розгляду, оскільки в оскаржуваній ухвалі не наведено жодної підстави для повернення обвинувального акта прокурору, як такого, що не відповідає вимогам закону, передбачених ст. 291 КПК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора про порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону (міськрайонним судом не виносилась ухвала про прийняття до провадження обвинувального акта, ухвала про призначення підготовчого судового засідання від 24.05.2019 року не підписана членом колегії суддів, судові засідання, на яких розглянуто доцільність продовження обвинуваченим строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою, проведені у не передбачений законом спосіб, безпідставно винесено ухвалу про залучення захисника обвинуваченому ОСОБА_14 ) є неспроможними, оскільки це не є предметом даного апеляційного розгляду, на даній стадії апеляційний суд вирішує лише питання про законність чи незаконність ухвали міськрайонного суду щодо наявності підстав для повернення обвинувального акта прокурору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що обвинувальний акт повернуто прокурору судом першої інстанції з підстав не передбачених законом, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а, відтак, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 412 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу колегії суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2019 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12019080340000051 від 12.02.2019 року відносно ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_13 за ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_15 за ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України повернуто Бердянському місцевому прокурору Запорізької області для усунення недоліків, - скасувати.
Призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.
Матеріали кримінального провадження направити до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4